
- •17 Квітня 2014 р. Буде семінар з теми «Культура епохи Відродження».
- •Тема 6. Культура епохи Відродження
- •Основні парадигми інтерпретації культурно-історичного феномену «Ренесанс»:
- •Гуманізм, його сутність, основні принципи та гуманістична культура
- •Архітектура
- •Високе Відродження
- •Пізнє Відродження
- •Тема 7. Культура епохи Нового часу і Просвітництва
- •1. Культура Нового часу.
- •Особливості нового світогляду епохи Нового часу:
- •2. Культура бароко.
- •3. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості.
- •4. Раціоналістична картина світу і людини.
- •5.Стиль рококо як мистецтво "галантної доби".
- •Епоха Просвітництва та її основні риси
- •Характерними рисами Просвітництва є:
- •Культура епохи Нового часу і Просвітництва
- •1. Особливості культури епохи Нового часу.
- •2. Розвиток мистецтва епохи Нового часу.
- •3. Художні стилі Нового часу
- •4. Просвітництво та його характерні риси.
- •Тема 8. Європейська культура хіх-хх ст.
- •1. Європейська культура хіх ст..
- •2. Європейська культура хх ст..
- •Тема 8. Європейська культура хіх ст.
- •Тема 8. Європейська культура хХст.
- •1. Модернізм як доба у культурі.
- •1.1. Модернізм у літературі та театрі.
- •1.3. Театр
- •Основні течії модерністського мистецтва.
Тема 7. Культура епохи Нового часу і Просвітництва
1. Культура Нового часу.
Новий час - епоха, яка охоплює період з XVII до кінця XIX ст. Після цього починається період так званої "новітньої історії", що триває і по наш час.
Реформація, що розпочалась в епоху Відродження, була вже зародком культури нового типу. Вона проклала дорогу до переосмислення догматів християнства. Протестантизм самим фактом свого існування утверджував можливість різного тлумачення священного писання. Духовна атмосфера в суспільстві змінилась під впливом англійської революції у XVII ст., а потім – французької у XVIII ст. Саме вони ознаменували настання нової ери в історії Європи і становлення нової європейської культури. За соціальним змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних соціальних відносин. У даному випадку йдеться про фіксацію того факту, що центр життя - виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності - змістився у міста, де бурхливо почали розвиватися різноманітні форми промислової діяльності. Це призвело до появи машинного виробництва, яке революціонізувало всю людську діяльність взагалі.
Паралельно зі змінами у діяльності відбувались зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв 'язки особистої залежності людини від людини, зникає "велика сім'я", а натомість з'являється вільний, автономний індивід, що є засадою явища під назвою "буржуазний індивідуалізм".
Відбуваються величезні зміни у розвитку наукового природознавства і філософії. Галілей вперше звернув увагу на розробку методології науки. Йому належить думка, що наука має спиратися на спостереження та експерименти і користування математичною мовою. Саме на цій основі Ньютон створив класичну механіку. Видатні філософи XVII ст. - Ф. Бекон (знання – сила, а сила – це знання), Т. Гобс, Ф. Декарт (я мислю, отже існую), Б. Спіноза, Г. Лейбніц та інші — звільнили філософію від схоластики і повернули її обличчям до науки. Основою філософського пізнання для них стала не сліпа віра, а розум, що спирається на логіку і факти.
Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя:
- з'являється мистецтво в його розумінні, тобто мистецтво світське, автономне у своєму розвитку;
- народжується роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура;
- виникають національні академії наук, з'являються перші газети та часописи, у тому числі і наукові, з'являється міський транспорт.
Особливості нового світогляду епохи Нового часу:
♦світ тепер розглядається як об'єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина - як суб'єкт, тобто вихідний автономний пункт активності;
♦світ постає в якості нескладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник;
♦людина повинна пізнати цей механізм та опанувати його (гасло "Знання є сила" стає показовим у цьому плані);
♦природа тепер поділяється на живу та неживу, але й та, й інша є лише основою для росту людської могутності;
♦ нарешті, вважається, що людина, спираючись на свій розум, повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його оптимальним;
- багатонаціональність, багатомовність. Середньовічна латинь поступилась місцем національним мовам; це, з одного боку, збагатило європейську культуру традиціями і досвідом народної творчості, а з іншого - зробило досягнення культури більш доступним для народів Європи. Розпочався підйом національних культур, що стало базою розвитку загальноєвропейської культури, єдиної у своїй багатоманітності. Живописці Рубенс, Рембрандт, Веласкес, Гойя, Пуссен, драматурги Лопе де Вега, Мольєр, композитор Глюк, "батько нової педагогіки" Ян Амос Коменський - творчість кожного з цих геніїв XVII ст. національна і разом з цим складає досягнення всієї європейської культури в цілому.
- в країнах Європи виникають оригінальні художні школи і літературні напрямки, в яких по-різному находять відбиття два великих художніх стилі у європейському мистецтві того часу - бароко і класицизм. Розквіт європейської культури став результатом взаємообміну між культурними досягненнями європейських держав. Контакт і взаємодія культур - це одна із вирішальних умов культурного прогресу, що вивело Європу у Новий час на передові позиції у світі.