
- •17 Квітня 2014 р. Буде семінар з теми «Культура епохи Відродження».
- •Тема 6. Культура епохи Відродження
- •Основні парадигми інтерпретації культурно-історичного феномену «Ренесанс»:
- •Гуманізм, його сутність, основні принципи та гуманістична культура
- •Архітектура
- •Високе Відродження
- •Пізнє Відродження
- •Тема 7. Культура епохи Нового часу і Просвітництва
- •1. Культура Нового часу.
- •Особливості нового світогляду епохи Нового часу:
- •2. Культура бароко.
- •3. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості.
- •4. Раціоналістична картина світу і людини.
- •5.Стиль рококо як мистецтво "галантної доби".
- •Епоха Просвітництва та її основні риси
- •Характерними рисами Просвітництва є:
- •Культура епохи Нового часу і Просвітництва
- •1. Особливості культури епохи Нового часу.
- •2. Розвиток мистецтва епохи Нового часу.
- •3. Художні стилі Нового часу
- •4. Просвітництво та його характерні риси.
- •Тема 8. Європейська культура хіх-хх ст.
- •1. Європейська культура хіх ст..
- •2. Європейська культура хх ст..
- •Тема 8. Європейська культура хіх ст.
- •Тема 8. Європейська культура хХст.
- •1. Модернізм як доба у культурі.
- •1.1. Модернізм у літературі та театрі.
- •1.3. Театр
- •Основні течії модерністського мистецтва.
Архітектура
Починаючи з ХІ ст. Флоренція була визначним фінансовим центром Європи і центром всіляких ремесел. Там звичайною практикою були конкурси на кращий проект тієї чи іншої міської споруди. Ретельно вивчається грецька та римська архітектурна спадщина, відродились античні колони і пілястри, декоративні деталі. Але повернення майстрів Відродження до античної спадщини було певною мірою умовним – епоха ставила нові вимоги і практичне призначення нових споруд відрізнялося від античних.
Характерна ознака епохи Відродження – надання великого значення авторству будь-якого твору, в тому числі і архітектурного. Засновником італійського Ренесансу вважають Філіппо Брунелескі – під його керівництвом був збудований купол флорентійського собору Санта Марія дель Фіоре, діаметр якого становить 42 м.(собор був зведений раніше – в готичний період).
Характерні ознаки архітектури Ренесансу: простий і чіткий ритм, чітко відокремлені один від одного поверхи будівель (завдяки застосуванню різних матеріалів чи декору), декоративна обробка зовнішньої поверхні стіни.
Архітектурні пам’ятки Ренесансу
Палац Ручеллаї у Флоренції, архітектор Альберті;
Лоджія-дель-Консільо у Вероні;
Собор святого Петра в Римі (розпочав будівництво Анджело Браманте, продовжив Мікеланджело, завершив Карло Мадерна);
Площа Капітолія, виконана за проектом Мікеланджело;
Церква Іль-Джезу в Римі, архітектор Віньола,
Собор святого Марка в Римі;
Лоджія Капитаніо, палаццо К’єрикаті в Віченці, архітектор Андреа Палладіо.
У французькій архітектурі ознаки Ренесансу з’являються на 100 років пізніше, там не поспішали відходити від готичних традицій. Типові пам’ятки французького ренесансу: замок Шамбор на Луарі, ансамбль королівського парку в Фонтенбло, королівський палац Лувр. У Франції в цей час зводяться численні міські ратуші, будови міського самоуправління.
Англії ренесансні ідеї досягли ще пізніше, але після того, як це сталося, англійські архітектори дуже швидко відмовилися від традицій фортифікаційного будівництва. В Англії починають будувати замки, що в плані нагадують букву «Н», як правило, їх роблять триповерховими (на другому поверсі влаштовують галереї з портретами предків), вхід безпосередньо пов’язаний з холом, житлові частини розміщені в бічних частинах. Вікна англійських замків мають квадратну або продовгувату форму. Найяскравіший представник англійського Відродження Інго Джонс (палац Уайтхол в Лондоні, Вілла королеви у Грінвічі)
Яскраве втілення знайшли ідеї Ренесансу в архітектурі Нідерландів, де міське життя також було дуже активним. Період Відродження охоплює тут ХVІ ст., щоправда місцеві майстри не мали перед очима античних зразків, тому будівлі дещо відрізняються. Більша частина архітектурних пам’яток – ратуші, будови цехів, житлові будинки заможних городян.
Архітектура Іспанії завжди (в тому числі і в епоху Відродження) мала свої особливості – це пояснюється впливом мистецтва арабів, під владою яких довго перебувала країна і тими можливостями, які давало відкриття Нового Світу (з американських колоній ввозилося багато золота, це давало можливість відбудовувати іспанські міста з великою пишністю).
Перший пряв Ренесансу в Іспанії – так званий стиль платереско (в перекладі означає «ювелірна майстерність»). Фасади оздоблювалися тонким філігранним орнаментом (ратуша в Севільї). Другий напрямок – монументальний, його ознаки можемо спостерігати на прикладі Ескоріалу – резиденції короля Філіпа ІІ.
В східнослов’янських землях Ренесанс відчувався слабко, оскільки там були свої власні своєрідні шляхи культурного розвитку.
Образотворче мистецтво
Для мистецтва Відродження характерний цілковитий відхід від традицій Середньовіччя – в середньовічній естетиці не надавалося великого значення красі людського тіла (окрім виразу обличчя), скульптори і художники дуже рідко зображували оголену людину, людське тіло зображували позбавленим сили і привабливості. Характерна риса мистецтва ренесансу – повний перегляд цієї традиції, настає розквіт реалістично-піднесеного живопису, який спирався на ідею зв’язку між досконалою людиною і прекрасною природою.
Для художників епохи Відродження головними залишаються картини релігійного змісту, але тепер і Мадонна, і Ісус, і святі – це люди з плоті й крові. Їх руки, риси обличчя виказують цілком зрозумілі кожній людині земні почуття. Більше того – ці вівтарні образи стали схожі на живих і прекрасних людей.
В епоху раннього Відродження скульптура і живопис досягають розквіту в італійських містах, творчість вже не безіменна, а цілковито перейшла до рук художників-професіоналів. При цьому митці навмисне уникають канонів готичного мистецтва, з яким пов’язується раціоналістичний схолацистизм. Альтернативою стало повернення до античних, звернення до візантійських та арабських традицій, які творчо переосмислювалися. Художник має бути творцем, а не плагіатором. Має передати особисте ставлення до зображуваного і має отримати відповідну винагороду як оцінку свого особливого бачення.
Митці раннього Відродження
Ім’я Роки життя |
Твори
|
Внесок у мистецтво
|
Франческо Петрарка 1304–1374 |
«Книга пісень» |
Відродження античної традиції віршування
|
Джованні Бокаччо 1313–1375 |
«Декамерон» |
Головна ідея твору: людина — господар своєї долі і земного світу |
Донателло 1386–1466 |
«Статуя Давида» |
Відродження скульптурних традицій античності - тип округлої скульптурної статуї як самостійний вид мистецтва, не прив’язаний до архітектури |
Данте Аліґ’єрі 1265–1321 |
«Божественна комедія» |
Твір написаний італійською мовою. Значна увага приділяється переживанням людини |
Сандро Ботічеллі |
картини «Весна» « Народження Венери» |
використовував як античну, так і християнську міфологію |