Тема 8. Європейська культура хХст.

1. Модернізм як доба у культурі.

Поняття «модернізм» походить від франц. «modeme» і означає новітній, сучасний. Це поняття має той же корінь, що і слово «мода», і нерідко вживається в значенні «нове мистецтво», «сучасне мистецтво». Модернізм охоплює періоди від початку століття до кінця 1960-х років. Для нього характерна безліч відносно самостійних художніх напрямів та течій, загальною ознакою яких є рішучий відхід від традицій класичного мистецтва.

1.1. Модернізм у літературі та театрі.

А) Біля джерел модерністської прози стоїть австрійський письменник Франс Кафка. У його творчості людина самотня, беззахисна, ніщо її ні до кого і ні до чого не прив’язує («Замок»).

б) У модерністській поезії деякі її представники стали на шлях по можливості більш повного розриву з поетичною традицією, бунту проти звичних норм віршованої мови, на шлях бурхливого словотворення, яке інколи доходило до крайнощів (французи Гійом Аполлінер, Луї Арагон, Поль Елюар, німець Йоганнес Роберт Бехер, росіянин Володимир Маяковський, іспанець Гарсіа Лорка).

в) Перша світова війна викликала природній відгук письменників: чех Ярослав Гашек написав роман-епопею «Пригоди бравого солдата Швейка під час світової війни». Фашистські власті в Німеччині оголосили цей твір Я.Гашека «біблією саботажу» і спалили.

г) Учасником І світової війни був німецький письменник Еріх Марія Ремарк. ЇЇ страхіття він описав у романі «На західному фронті без перемін».

д) Друга світова війна примушує письменників знову нагадати людям про їх відповідальність за майбутнє людства. «Кожний відповідає за свою планету», - заявляє в романтичній казці «Маленький принц» французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері.

1.2. Екзистенціалізм

Єдиним сенсом діяльності людини за цією течією є самовираження особистості, вибір правильної лінії поведінки, стоїчне виконання свого обов’язку, навіть в екстримальній ситуації.

Щоб робити життя, стверджують екзистенціалісти, потрібно, насамперед, його бачити. Бачити, що в світі немає і не може бути ніякої надії. Людина повинна усвідомити, що вона живе тільки сьогодні і ніякого завтра, ніякого майбутнього у неї немає. Якщо воно і буде, то уже не в неї, а у тих, хто прийде після неї, але для них це майбутнє стане лише теперішнім. Тому потрібно жити в теперішньому, жити теперішнім, діяти в теперішньому. Всі розмови про «прекрасне майбутнє» - це химера. Письменники - екзистенціалісти: Жан Поль Сартр, Карл Ясперс, Мартін Хайдеггер.

Американський письменник Ернест Хемінгуей у повісті «Старий і море» розвинув традиційну для нього тему мужності людини перед обличчям смерті. В 1954 р. йому була присвоєна Нобелівська премія з літератури.

1.3. Театр

В 1953 р. ірландський драматург Семюель Беккет поставив у Парижі п’єсу «Очікуючи Годо» (1952 р.), яка утвердила так званий «театр абсурду». Вистава символізувала абсурдність людського життя, мала величезний успіх, а Беккет у 1969 р. отримав Нобелівську премію в галузі літератури.

Поява кінематографа, а потім і телебачення (від грецьк. бачення вдаль, далеко – наука про передачу зображення на відстань) підірвали монопольне панування театру як провідного видовищного мистецтва. Але театр успішно витримав конкуренцію.

Шляхи розвитку театру ХХ ст. були визначені драматургією норвезького драматурга Генріка Ібсена та англійського письменника Бернарда Шоу, а також системою російського режисера, актора, педагога, теоретика театру Костянтина Сергійовича Станіславського. Театральні експерименти продовжив німецький письменник і режисер Бертольт Брехт. Він висунув теорію епічного театру. Згідно з цією теорією, спектакль повинен впливати не на почуття, а на розум глядача, бути публіцистичним і соціально гострим. Експерименти Б.Брехта збагатили театральне мистецтво.

3. Стиль модерн. Причини виникнення. Модерн як архітектурний стиль.

Стиль «модерн» виник у лоні живопису в 90-тих рр. ХІХ ст. і проіснував до початку І світової війни.

Ініціатором стилю «модерн» став фінський живописець Аксель Галлен-Каллела, який надав своїм картинам і фрескам на сюжети «Калевали» таємничу дивність і загадковість замислу, різкість ламаних і криволінійних контурів, декоративну умовність пістрявих фарб. Зі швидкістю цей стиль став міжнародною модою.

Найповніше «модерн» втілився в архітектурі, де порадив «каталонський модернізм» іспанець Антоніо Гауді, «північний модерн» - в Скандинавії та Росії тощо. В цьому стилі було забагато стилізаторського декоративізму з численними кривими лініями і схильності до ірраціоналізму.

Отже, модерн знайшов широке застосування не стільки в архітектурі, скільки в декоративному оформленні інженерних, громадських споруд, що змінили застарілі романські, ренесансні, візантійські наряди на також умовні, але більш нові, витончені і манірні декоративні прикраси. Модерн привів до нового вигляду особняків, вілл, театрів, вокзалів, готелів, здійснив великий вплив на прикладне і декоративне мистецтво різних країн.