«Мозковий штурм»

Основні принципи мозкового штурму

1. Не критикувати відповіді інших;

2. Пропонувати будь-яке рішення, яке прийде в голову, навіть у випадку його незвичайності, непрактичності або віддалено від обговорюваної теми. Не робити самоцензури;

3. Висувати найбільшу кількість ідей. Не має значення, чи можливо буде їх використати чи ні;

4. Вільний розвиток, поліпшення, комбінування, розширення будь-яких висловлених ідей.

5. Виділення визначеного часу (але не більше 10 хвилин) для отримання відповіді на чітко визначене питання, наприклад: „Як підвищити інтерес слухачів до занять ”.

6. Кількість учасників не більше, ніж 15 осіб.

Якщо більше, то необхідно розбивати на дві групи перші беруть участь у мозковому штурмі – решта пише не менш ніж 3 думки стосовно питання. Після мозкового штурму ідеї або пропозиції записані другою групою додаються до загального списку. Коли учасник пише власну думку на окремому папері, він бере на себе відповідальність. Коли тренер пише його думку на ватмані, то учасник відчуває, що до його думки прислуховуються.

Сильні сторони: акцентує увагу учасників на темі/процесі; дає можливість зосередитись учасникам; примушує думати; емоційний струс; швидкоплинність методу.	Слабкі сторони: не всі висловлюються (страх, невпевненість, „синдром відмінника”); не можуть сформулювати думки; „замкнутість учасників”
Можливості Для тренера: дозволяє активізувати процес; сконцентрувати увагу на темі/процесі („влити”); оцінити рівень та якість учасників; знайти ідеї, думки для учасників; можливість думати, формувати думки	Загрози: можливість конфлікту з тренером або учасниками; перехід в дискусію; не було досягнуто результату/ загублений час, тема

Правила проведення мозкового штурму

Для учасників	Для тренера
чітко та коректно сформулювати питання; коректувати „хід” мозкового штурму питаннями; 5-10 хвилин – час проведення мозкового штурму; не коментувати та не давати оцінку висловлюванням; ознайомити учасників з правилами; не звертатись персоніфіковано; все записувати	Час; Правило піднятої руки; 1 учасник – 1 думка; не коментувати; не перебивати; тренер повинен знати, що хоче отримати від учасників

Технічне забезпечення мозкового штурму:

• годинник (можна пісочний);

• фліпчарт;

• „заготовка-підсказка”;

• папір А-4;

• диктофон,

• маркери 3-х кольорів ;

Техніка проведення

1. Питання пишеться вгорі листа паперу А-4. При закінчення цього листа, він знімається та вішається на місце, яке знаходиться недалеко від фліпчарта та, яке видно для всіх учасників. Перегортання першого листа забороняється.

2. Кожна ідея/пропозиція пишеться окремим кольором по черзі, наприклад: синій та зелений. Чорний колір використовується тільки коли треба підкреслити негатив, а красний для зосередження уваги.

3. Кожна ідея/пропозиція виділяється, окрім кольорового виділення, дефісами різної форми: квадрат, коло, трикутник, галочка тощо.

4. Кожна ідея не повинна бути більше 10 слів. Якщо більше пропонується висловитись точніше.

Загальні поради проведення мозкового штурму

• Записувати ідеї та пропозиції до тих пір поки люди говорять по темі та не повторюються.

• Не можна примушувати.

• Кожен може висловитись по два, три або чотири рази. Але пріоритет мають учасники, які ще не висловлюватись. Коли кожний висловлюється у решти з’являються нові думки, асоціативні образи.

• Підтримувати темп заохочувальними зверненнями, наприклад: „Що ще може бути?”, „Хто ще не висловився?”, „У нас ще залишилось декілька не висловлених думок” тощо.

• Якщо іде повтор, то непомітно перейти до іншого зі словами: „Ця пропозиція вже була”.

• Не уходити від поставленого питання: „Це відповідь на поставлене питання?”.

• Перед початком мозкового штурму можна дати можливість учасникам подумати та зосередитись: „У Вас є дві хвилини подумати над питанням та можливість висловитись кожному”.

Правила для учасників

1. Правила піднятої руки.

2. Дві думки підряд від одного учасника – не припустимо.

3. Всі бажаючі повинні висловитись.

Що робити з результатами

Необхідно визначити критерії для відбору ідей, наприклад:

1. Реальність (час, гроші, методи виконання, люди).

2. Оригінальність.

3. Актуальність (на сьогодні, на перспективу)

Метод оцінки результатів

Видаються маркери учасникам і вони ставлять позначки (наприклад, не більше двох позначок) біля ідей або пропозицій, які найбільш відповідають визначеному критерію.

Результат

Залишається одна чи дві ідеї або пропозиції, які відповідають необхідним критеріям та придатні для подальшої роботи.

Цікавою технологією для молодших школярів є «Написання синквейна». Синквейн – це вірш, написаний із 5 стрічок, які пишуться за певними правилами. Першим пишеться іменник – назва синквейна. Друга стрічка – два прикметники, третя – три дієслова, що стосуються назви синквейна. У четвертій стрічці учень цілою фразою висловлює своє ставлення до теми синквейна. У п’ятій одним іменником робить підсумок, резюме. Технологія «Написання синквейна» знайшла досить широке використання саме в початкових класах завдяки тому, що передбачає розвиток словарного запасу, формує вміння стисло, в кількох словах висловлювати думку. Наведу приклади синквейнів, що були складені учнями на уроках природознавства:

Лисичка Ялинка Руда, прудка Зелена, пухнаста Бігає, крадеться, нападає Росте, красується, пахне Лиса полює на зайців і птахів Ялинку прикрашають на Новий Рік Звір Гарне дерево.

Така технологія, як показав досвід, є досить ефективною на уроках рідної мови та читання. Це форма вільної творчості, але вона стимулює повторити частини мови, оцінити об’єкт вивчення, проаналізувати його властивості, висловити своє враження про нього. Проектна технологія також передбачає прояв творчості під час виконання проекту. Пропоную застосовувати цю технологію у поєднанні з технологією навчання у співпраці, а тому практикуємо групові проекти для 3-4 учнів. Популярним у молодших школярів є створення ілюстрованої книжки до казки. Учні знаходять казку, разом розбивають її на фрагменти (ключові моменти), розподіляють порівну між собою і вдома виконують ілюстрації до вибраних фрагментів. У школі знову разом компонують «книжку», дотримуючись послідовності сюжету. Виконання такого проекту розвиває навички працювати в команді, почуття відповідальності за доручену справу. Ураховуючи власний досвід, слід сказати, що метод проектів при вмілому застосуванні досить ефективний у роботі з учнями початкових класів. Досліджуючи вплив творчих вправ на розвиток мотивації до вивчення рідної мови у молодших школярів, ми успішно користувалися ним під час експериментального навчання. Найбільший відгук у дітей знайшли такі проекти як «Природа в художніх образах українських письменників», «Словникова веселка», «Фразеологізми», «Казки про тварин» тощо. Робота починається з вибору теми і підтем проекту. Наприклад, учитель висуває проблему: «Чи є казки, де головними героями є тварини? Які це тварини?» і просить дітей пригадати тварин із казок. Оскільки тварин багато, то тема розбивається на підтеми (за різними тваринами). Клас поділяється на стільки груп, скільки було названо тварин. Представник кожної групи витягує із заготовленого ящика зображення тварини, яка й буде темою їхнього проекту. Кожна група підбирає казки про тваринку, яка їм випала. Якщо клас активний і сильний, то завдання можна ускладнити, запропонувавши підібрати вірші про тварину, ілюстрації, зробити опис тварини та ін. Дається час на підготовку. Діти самі шукають літературу й інформацію з інших джерел, аналізують її, роблять висновки і готують повідомлення. Переваги технології «метод проектів»: розвиваються пізнавальні інтереси; використовуються різні форми роботи: дискусії, робота з літературою, збір емпіричної інформації і та.ін.; відбувається мотивування, з'являється задоволення від діяльності, діти бачать результат своєї праці; відсутній формалізм знань; у випадку використання групових проектів розвивається уміння співробітничати; встановлюється зв’язок з життєвим досвідом; розвивається уміння ставити мету і саморегуляція в діяльності. Під час роботи над проектом учитель має: допомогти розробити програму дослідження; знайти необхідні джерела інформації; сам стати джерелом інформації; заохочувати і підтримувати ентузіазм; допомагати, якщо виникають труднощі; підтримувати зворотний зв’язок. Працюючи над проектом, потрібно враховувати такі вимоги: використання загадок, головоломок та ігор, що демонструють поняття, яким навчають; привабливо оформлені класне приміщення і парти; урок забезпечується музичним супроводом, використовуються плакати, що стосуються досліджуваного матеріалу; на уроки запрошуються гості; навчальну інформацію пов'язують із життєвим досвідом школярів. Ураховуючи власний досвід, слід сказати, що метод проектів при вмілому застосуванні досить ефективний у роботі з учнями початкових класів. Інноваційних технологій в початковій школі з кожним роком все ширше впроваджуються нетрадиційні форми навчання. Аналіз педагогічної літератури дає можливість розглядати таку класифікацію нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу: уроки-мандрівки; віршовані (римовані) уроки; інтегровані уроки; уроки теле-радіопередачі; уроки-дискусії; уроки-змагання; уроки дослідження; уроки-сюжетні замальовки. До нетрадиційних форм роботи на уроці можна віднести такі: урок «Що? Де? Коли?», урок типу «КВК», урок-вікторина, урок-аукціон, урок- екскурсія, урок-спостереження та ін. Проблему подальших досліджень бачимо в розробці методичних матеріалів для вчителів початкових класів. Також було досліджено одну інноваційну технологію, а саме педагогіку співробітництва її місце та роль у сучасній початковій школі.

Значення цієї форми організації навчання настільки велике, що існує тенденція розглядати весь педагогічний процес як педагогіку співробітництва.

Добре відомо, що в згуртованому колективі кожен його член самостверджується значно краще, ніж у слаборозвиненій групі. Саме позакласна виховна робота дає найкращі можливості для згуртування колективу. Цьому сприяють усі добре проведені позакласні заходи: екскурсії, прогулянки, походи, свята, вечори відпочинку, бесіди тощо .

Організація загальногрупового співробітництва представляє, звичайно, ще великі (в порівнянні з тріадною організацією) труднощі, але саме вона може підготувати формування групи як сукупного колективного суб'єкта для рівнопартнерського співробітництва з учителем, де формується колективна діяльність. При цьому принцип колективної діяльності реалізується в трьох планах: установкою учнів на колективну творчість, активною участю кожного учня в рішенні поставленої задачі і вибором кожним учнем особистісно-значущого предмета діяльності в змісті знання засобів позначення цього предмета, способів його вираження і його переваги, що забезпечує індивідуалізацію навчального процесу .

Формування вмінь і навичок колективної роботи має неабияку самостійну цінність, даючи змогу досягти найбільшого ефекту при застосуванні колективних форм організації навчання.

Останнє припущення дістало, зокрема, підтвердження під час спеціально організованого навчання колективної діяльності на уроках узагальнюючого повторення математики в комунальному закладі освіти середньої загальноосвітньої школи №8 м. Жовтих Вод. Учні експериментального класу (33 досліджуваних) були довільно поділені на групи по 4 чоловіки; кожній групі запропонували колективно розв'язати серію контрольних завдань. Виконавши перше із завдань зазначеної серії, групи з експериментального класу обговорювали процес його розв'язування (було дано спеціальний набір питань), актуалізували (за допомогою вчителя) задачі організації діяльності. Потім учням з експериментального класу пропонували ознайомитися з рекомендаціям і вказівками, які передбачали формування відповідних організаційних умінь і навичок. Наступне контрольне завдання експериментальні групи розв'язували, маючи на увазі насамперед правильність організації діяльності (тобто розв'язування організаційних задач стало прямим продуктом їхньої спільної діяльності), після чого знову обговорювали процес розв'язування з погляду його відповідності вивченим рекомендаціям. Останнє завдання серії групи експериментального і контрольного класів розв'язували, прагнучи, як і звичайно,, насамперед досягти найбільшої ефективності виконання навчальних (математичних) задач.

Результати експерименту свідчать, що колективне розв'язування задач дало учням змогу швидко і на достатньому рівні засвоїти основні організаційні засоби. Процес колективної діяльності в експериментальних групах виявився значно організованішим порівняно з контрольними: він проходив без конфліктів, ситуацій комунікаційного зациклювання, випадки простоювання або пасивної участі в роботі були винятковими; після завершення експерименту переважна більшість учнів виявили готовність і надалі працювати колективно. Кількісний аналіз результатів експерименту підтвердив, що поліпшення організації діяльності істотне вплину і на ефективність розв'язування математичних задач: середні бали за виконання останнього завдання серії відповідно „9” і „10” в експериментальному класі.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що навчання колективної діяльності, формування в учнів системи знань, умінь і навичок, необхідних для успішного колективного розв'язування задач — дійовий фактор підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Таке навчання виявляється важливою передумовою вдосконалення процесу підготовки молоді до праці, даючи водночас змогу успішно запроваджувати прогресивні форми і методи навчання. Тому, розробляючи зміст шкільного навчання, доцільно залучати до нього елементи, що передбачають навчання колективної діяльності — з урахуванням вікових особливостей і специфіки окремих навчальних дисциплін