7. Польське повстання 1863-1684 рр.
Січень 1863 р. – початок польського повстання проти російського панування.
Це був виступ:
За національну незалежність;
За ліквідацію кріпосництва;
За скасування станів з їхніми привілеями;
За відновлення Польщі в кордонах 1772 р., а це означало приєднання земель Правобережної України до Польщі. Підготовкою повстання керував Центральний національний комітет, який мав тісні зв’язки щ польською еміграцією в Західній Європі.
Повстання охопило також Литву, Білорусь, Правобережну Україні.
Оскільки керівники повстання ігнорували соціальні потреби українського селянства та українське національне питання, українці були байдужими до повстання, а часто й ворожими. Селяни Правобережної України в основному не підтримали повстання. У 1864 р. повстання було придушено. Багатьох учасників повстання було вбито або заслано до Сибіру (30 тис. осіб).
8. Відновлення громадівського руху на початок 70-х рр.
Контроль за внутрішнім життям українського суспільства дещо послабився. Але дух української інтелігенції не був зламаний, і з кінця 60-х років вона почала поступово відновлювати громади, зокрема в Києві, Полтаві, Чернігові. Вступ до громад не афішувався, засідання відбувалися таємно. Громадівці, як правило, займалися науковою та видавничою роботою. Обговорювалися також політичні питання.
Найбільшою на той час була Київська громада.
Громадівці збирали, обробляли і друкували великий матеріал з історії, етнографії України, її фольклору.
Члени громад уміли також згуртувати кращі наукові сили. У 1873 вони спочатку утворили Історичне товариство Нестора Літописця, а невдовзі по тому започаткували Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Цей відділ насправді був цілком самостійним товариством. Його першим головою став громадський діяч з Лівобережжя Григорій Галаган (1813-1888), а діловим керівником – відомий етнограф Павло Чубинський. Членами Товариства стали працівники на науковій ниві: історик Володимир Антонович, видатний економіст і соціолог із швейцарсько0українського роду Микола Зібер, історик і публіцист Михайло Драгоманов (1841-1895), основоположник української статистичної науки Олександр Русов.
Друкованим органом Київської громади в 1874-1875 рр. стала газета «Киевский телеграф»
Емський указ 1876 р. та переслідування українофілів
Діяльність Київської, як і інших громад в Україні, а також відділу географічного товариство звернули на себе увагу російських шовіністів, які знову засипали Петербург доносами про зростання «українського сепаратизму». Російський цар Олександр 2 створив у серпні 1875 спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільською діяльністю». І на підставі цього підписав Емський указ.
Урядовий указ (1876)
«Госуд. імп. височайше наказав:
Не допускати ввозу в межі Імперії без окремого на те дозволу Головн. Упр. Будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном малоруською говіркою.
Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки: історичних документів і пам’яток; творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам’яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головн. Упр.
Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а такоє і друкування на ньому текстів до музикальних нот.
Припинити видання газети «Києвский телеграф». Про цю височайшу волю пропоную Головн. Упр. до належного виконання…»
Жорстоким ударом для української науки й культури було закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Його керівника Павла Чубинського звільнили з роботи. На пропозицію згаданої комісії було заборонено видавати «Києвский телеграф» і звільнено ряд професорів Київського університету.
Михайло Петрович
Драгоманов
М. Драгоманов – видатний український історик, літературознавець, фольклорист, економік, філософ, учений з широким кругозором і різнобічними знаннями, видатна постать в українській історії епохи боротьби за свободу і незалежність України.
У 1863 р. вступив до Київської громади.
У 1870 р. М. Драгоманов став доцентом Київського університету.
У 1873-1875 роках М. Драгоманов активно працював у Київській громаді.
У 1875 р. М. Драгоманов був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і 1876 виїхав за кордон. Заснував вільну українську друкарню коштом Київської громади почав видавати журнал «Громада».
Суть програми М. Драгоманова
Демократизм – Надання громадянам демократичних прав і свобод, парламентська форма правління.
Федералізм – політична автономія України, в якій мала втілитись і автономія національна, запровадження громадського самоврядування.
Ідеалом М. Драгоманова була політична організація, близька до державного ладу Англії та Швейцарії.
Європеїзм – тісні зв’язки України з Західною Європою, що буде сприяти прогресивному розвиткові.
Культурництво – проводити культурно-просвітницьку роботу серед народу, але не захоплюватися нею, а переходити до політичної боротьби.
Еволюційність – поступовість у ставленні вимог, помірковані національні вимоги, запровадження конституції, реформування соціально-економічних відносин.