Короткий словник термінів.

Афект - переживання великої сили, з коротким періодом проходжен­ня.

Десоціалізація - це процес "відучування" від старих цінностей, ролей і правил поведінки.

Егоцентризм (від лат. ego — я і centrum — центр кола) — зосередженість індивіда лише на власних інтересах і проблемах, небажання і нездатність розуміти і враховувати проблеми інших людей.

Екстраверт — психологічний тип людей, психіка яких спрямова­на на предмети і явища навколишнього світу.

Емоції (від лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — це пережи­вання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників.

Здібності — психічна властивість особистості, яка представляє собою сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, які дозво­ляють їй успішно оволодівати чи займатися тією чи іншою діяльністю.

Інгібіція— погіршення продуктивності виконуваної діяльності, її швидкості, якості в присутності інших людей чи спостерігачів як реальних, так і уявних.

Інтеріоризація - це процес включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.

Інтроверт — психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають ви­щу цінність

Іррадіація— оптичне явище, яке полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні видаються більшими за їхні справжні розміри, а темні на світлому фоні — меншими.

Метод - спосіб досягнення будь-якої мети, вирішен­ня конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практично­го чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.

Методика — це система методів і процедур, яка застосовується в юридичній діяльності.

Методологія — це систе­ма принципів і способів організації і побудови теоретичної та прак­тичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Меланхоліком - людина, схильна до глибоких пережи­вань, болісно чутлива, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.

Мнемоніка— система різних прийомів, які полегшують спогади окремих фрагментів і деталей події.

Моделювання- установ­ленні схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншо­му в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в модель більш складну (оригінал).

Навичка — це дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості.

Пенітенціарна психологія - один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування та функціонування мікрогруп засуджених.

Почуття — переживання, що характеризуються відносною стій­кістю і виділяють ті чи інші явища, що мають стабільну мотиваційну значущість.

Правова ідеологія- вищий рівень правосвідомості, що становить собою систематизовану, виражену у правових категоріях, правових і наукових документах та втілену у об'єктивному праві науково обґрунтовану та схвалювану державою концепцію про роль права й способи використання його можливостей в інтересах розбудови правової держави, гарантованого забезпечення прав громадян і розвитку суспільства як гуманного і правового.

Правова культура-система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Правова психологія- це напрям юридичної психології, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб'єктів правовідносин.

Психічні стани — особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період.

Ригідність (від лат. rigidus — жорсткий, твердий) — ускладненість у зміні запланованої програми дій, недостатня рухомість і пристосовуваність мислення до мінливих умов.

Ресоціалізація - навчання новим цінностям, нормам, ролям і правилам поведінки.

Рефлексія— процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів.

Сангвінік — це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто по­стійне збудження.

Симультанний— термін, що означає практичну одночасність проходження будь-яких психічних процесів через їхню зверненість і автоматизованість.

Соціалізація (от лат. sociatis - суспільний) - це процес навчання та засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі.

Соціальна адаптація - це пристосування індивіда до соціальних умов, рольових функцій, соціальних норм та цінностей нового для нього середовища.

Страх — це стан тривоги і викликаного нею пригнічення (збу­дження) психіки і діяльності людини, пов'язаний з усвідомленням не­безпеки.

Судова експертиза -це науково-практичне дослідження, процес пізнання, що його проводить судовий експерт, обґрунтовуючи висновок відповідно до встановленого законом порядку.

Сукцесивний— термін, що означає розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.

Уміння — це дія, основою якої є практичне застосування одержаних знань.

Флегматик — це людина на вигляд спокійна і врівноважена, пові­льна і неповоротка, незворушна.

Фобії -нездоланний нав'яз­ливий страх перед певним предметом чи явищем.

Фрустрація— складний психічний стан, що характеризується наявністю стимульованої потре­би, яка не знайшла свого задоволення

Характер — це інтегральна (єдина ціла) властивість, яка включає найрізноманітніші психічні явища особистості.

Холерик — як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий тип темпераменту.

Юридична психологія — галузь психологічної науки, яка ви­вчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1. Андросюк В. Г., Казміренко Л. І., Кондратьєв Я. Ю. та ін. Юридична психологія. — К., 1999.

2. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Є. В. Юридическая психология. — Харьков, 2000.

3. Бедь В. В. Юридична психологія. — К.; Львів, 2002.

4. Васильев В. Л. Юридическая психология. — СПб., 1997.

5. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. — М.,1996.

6. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

7. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические вопросы. — К., 1990.

8. Мостовая И. М. Юридическая психология. — К., 1998.

9. Прикладная юридическая психология / Под ред А. М. Столяренко. — М., 2001.

10. Романов В. В. Юридическая психология. — М., 1998.

11. Чуфаровский Ю. В. Основы юридической психологии. — М.,1995.

12. Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология. — М., 2000.

13. Шиханцов Г. Г. Юридическая психология. — М., 1998.

14. Юридическая психология: Хрестоматия / Сост. Т. Н. Курбатова. — СПб., 2001.

Додаткова

15. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии. — М., 1987.

16. Антонян Ю. М., Гульдан В. В. Криминальная патопсихология. —М., 1991.

17. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступника и расследования преступлений. — М., 1996.

18. Башкатов И. П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей (социально-психологические особенности). — М.,1993.

19. Брусиловский А. Е. Судебно-психологическая экспертиза. — Харьков,1929.

20. Васильев В. Л. Судебная психология: Психологический практикум для следователей. — Л., 1979.

21. Васильев В. Л. Психология осмотра места преступления. — Л.,1986.

22. Васильев В. Л. Психологическая культура прокурорско-следственной деятельности. — СПб., 1998.

23. Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Исправительно-трудовая психология. — М., 1974.

24. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. — М., 1990.

25. Дулов А. В. Судебная психология. — Минск, 1975.

26. Дубинин Н. П., Кравец И. И., Кудрявцев В. Н. Генетика. Поведение. Ответственность. — М., 1989.

27. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. — К., 1999.

28. Илларионов В. П. Переговоры с преступниками. — М., 1993.

29. Ковалев А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя. — М., 1968.

30. Комаров В. С. Психологические основы очной ставки. — Харьков, 1976.

31. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. —Харьков, 1978.

32. Костицкий М. В. Судебно-психологическая експертиза. — Львов,1987.

33. Коченов М. М. Судебно-психологическая експертиза. — М., 1977.

34. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность. — М., 1986.

35. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. — М.,1982.

36. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. — М., 1988.

37. Липман О. Психология лжи. — Харьков, 1926.

38. Личность преступника как объект психологического исследования. — М., 1979.

39. Медведєв В. С. Практична психологія в органах внутрішніх справ України: сьогодення та перспективи // Практична психологія та соціальна робота. — 2002. — № 4 .

4 0. Медведєв В. С. Вітчизняна юридична психологія: віхи становлення // Проблеми пенітенціарної теорії і практики (Щорічний бюл. Київ. ін-ту внутр. справ). — 2002. — № 7.

4 1. Медведєв В. С. Вітчизняна юридична психологія на межі тисячоліть // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка (Соціологія. Психологія. Педагогіка). — 2002. — № 12.

4 2. Мельник В. В., Цыцарев С. В., Яковлев Я. М. Основы судебно-психологической экспертизы по уголовным делам. — Л.,1987.

4 3. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми. — К.,1998.

44 . Орзих М. Ф. Личность и право. — М., 1975.

45 . Пирожков В. Ф. (в соавт.) Исправительно-трудовая психология. — Рязань, 1985.

4 6. Професійна психологія в органах внутрішніх справ / В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, В. С. Медведєв, Г. О. Юхновець. — К.,1995.

4 7. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. — М.,1967.

4 8. Ратинов А. Р. Психологическое изучение личности преступника. — М., 1982.

4 9. Ратинов А. Р., Ефимова Н. И. Психология допроса обвиняемого. — М.,1988.

5 0. Робоча книга пенітенціарного психолога / За заг. ред. В. М. Синьова,

В. С. Медведєва. — К., 2000.

5 1. Сергеич П. Искусство речи на суде. — М., 1991.

5 2. Ситковская С. Д. Судебно-психологическая экспертиза. — М.,1980.

5 3. Словник термінів з юридичної психології / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. — К., 1997.

54 . Столяренко А. М. Психологические приемы в работе юриста. —М., 2000.

55 . Тарарухин С. А. Преступное поведение. — М., 1974.

5 6. Филонов Л. Б. Психологические способы изучения личности обвиняемого. — М., 1983.

5 7. Филонов Л. Б. Тренинги делового общения сотрудников органов внутрених дел с различными категориями гарждан. — М., 1993.

5 8. Фрезе А. У. Очерки судебной психологии. — Казань, 1974.

5 9. Хохряков Г. Ф. Парадоксы тюрьмы: проблемы, дискуссии, предложения. — М., 1991.

60. Хохряков Г. Ф. Социальная среда и личность. — М., 1982.

61. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розыскной деятельности

правоохранительных органов. — М., 1996.

62. Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику. — К.,1993.

63. Щёкин Г. В. Основы психологических знаний. — К., 1996.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………4

Програма дисципліни «Юридична психологія»…………………….6

Система та критерії оцінювання……………………………………..15

Робочий план…………………………………………………………..17

Розмежування курсу «Юридична Психологія» на бали…………….19

Завдання для практичних занять з курсу

« Юридична психологія»……………………………………………..20

Методичні рекомендації студентам по організації

методичної роботи…………………………………………………….40

Питання до заліку з дисципліни «Юридична психологія»………….42

Тестові завдання до самоконтролю

з дисципліни « Юридична психологія»……………………………...44

Короткий словник термінів……………………………………………92

Список літератури……………………………………………………..96