
- •Програма дисципліни «Юридична психологія» Загальна частина Модуль 1. Загальні положення юридичної психології.
- •Тема 1. Предмет, завдання, система та історія розвитку юридичної психології
- •Тема 2. Методологічні принципи і методи юридичної психології.
- •Тема 3. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології.
- •Особлива частина
- •Тема 4. Правова психологія
- •Тема 5. Кримінальна психологія
- •Тема 6. Психологія окремих слідчих дій
- •Тема 7. Психологічні основи допиту.
- •Тема 8. Психологія судової діяльності.
- •Тема 9. Судово-психологічна експертиза
- •Тема 10. Пенітенціарна психологія.
- •Система та критерії оцінювання
- •Робочий план
- •Тема 2. Методологічні принципи і методи юридичної психології План
- •Дайте відповідь на запитання:
- •Тема 3. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології План
- •Модуль 2. Психологічні основи вчинення злочину та проведення окремих слідчих дій.
- •Тема 4. Правова психологія План
- •Тема 5. Кримінальна психологія План
- •Тема 6. Психологія окремих слідчих дій План
- •Тема 7. Психологія допиту. План
- •Тема 8. Психологія судової діяльності. План
- •Тема 9. Судово-психологічна експертиза План
- •Тема 10. Пенітенціарна психологія. План
- •Методичні рекомендації студентам по організації самостійної роботи
- •Тестові завдання для самоконтролю з курсу « Юридична психології»
- •Короткий словник термінів.
Тестові завдання для самоконтролю з курсу « Юридична психології»
Юридична психологія-це:
1) самостійна галузь права, яка вивчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.
2) галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.
3) сукупність норм, що регулюють психологічну поведінку особи в період скоєння нею злочину, психологічне ставлення слідчого, експерта та судді до цієї особи.
4) навчальна дисципліна, яка вивчає закономірності розвитку психіки особи в галузі кримінального та кримінально-процесуального права.
Предметом вивчення юридичної психології є:
1) особливості розвитку та прояву психологічних закономірностей, пов'язаних із процесом діяльності щодо здійснення правосуддя:
2)психологічні основи особистості та діяльності в умовах правового регулювання, систему "людина — право", основною ланкою в якій є особис- тість як суб'єкт діяльності.
3) граничні проблеми психології та права, соціальні проблеми, пов'язані з виникненням і динамікою причин, умов і передумов скоєння злочину і розшуком злочинця, проведенням кримінальних справ на стадії попереднього розслідування, судового розгляду, виконанням покарання, виправленням і перевихованням засуджених.
4) психічні явища, механізми і закономірності людської психіки, пов'язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосуванням права.
5) злочин, особу злочинця після його засудження, психологію кримінального судочинства, психологію всіх учасників судової процедури.
3. Об’єктом юридичної психології є:
1) психіка особистості
2)душа
3) поведінка
4) психічна діяльність
Найбільш поширена система юридичної психології складається з загальної та особливої частини та була розглянута:
Ч. Ломброзо
А. Дуловим
В. Васильєвим
О. Ратіновим
Тісний зв'язок юридичної психології простежується з такими юридичними науками:
Кримінальне право
Трудове право
Цивільне право
Криміналістика
Кримінальний процес
Цивільний процес
Конституційне право
Кримінологія
Юридична психологія виникла:
За часів Київської Русі
З виникненням державності в Італії
На Стародавньому Сході
За часів буржуазії
Положення «Право-мірило справедливості» висловив:
Сократ (469-399 рр. до н.е.)
Платон (427-347 рр. до н. е.)
Аристотель (384-322 рр. до н. е
Ч. Ломброзо (1835-1909)
Яка психологія зародилася раніше:
Судова
Юридична
Кримінальна
Психологія особистості злочинця
Найбільш видатна праця Ч. Ломброзо:
«Преступный человек»
«Типы преступников»
«Психология и преступление»
«Очерки судебной психологии»
Сформулював принципи роботи пристрою, що згодом отримав назву «детектора брехні»:
Ч. Ломброзо
М. Гернет
А. Петровський
А. Лурія
У зв’язку з прийняттям якого документа юридична психологія почала викладатися у вищих навчальних закладах?
постанова «Про заходи щодо подальшого розвитку юридичної науки і поліпшення юридичної освіти в країні»
декрет «Про заходи щодо подальшого розвитку юридичної науки і поліпшення юридичної освіти в країні»
конвенція «Про заходи щодо подальшого розвитку юридичної науки і поліпшення юридичної освіти в країні»
закон України «Про заходи щодо подальшого розвитку юридичної науки і поліпшення юридичної освіти в країні»
Восени 1986 р. пройшла Всесоюзна конференція з юридичної психології в:
1)Естонії
2) Італії
3) Україні
4) Росії
Метод -це:
система процедур, яка застосовується в юридичній діяльності.
це система принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.
Методика- це:
спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.
система методів і процедур, яка застосовується в юридичній діяльності.
система принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
Методологія-це:
система принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
система методів і процедур, яка застосовується в юридичній діяльності.
спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.
Принцип детермінізму полягає в:
складній діалектиці людської свідомості та діяльності як особливого виду людської активності.
тому, що свідомість окремої особистості обумовлена загальним буттям, яке формує її поведінку.
розгляді конкретної особистості як пов'язаної в єдине ціле системи внутрішніх умов (елементів структури особистості), які відображають всі зовнішні впливи.
Метод моделювання-це:
установлення схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в більш складний (оригінал).
дозволяє вирішувати задачі теоретичного характеру: висувати наукові гіпотези, проводити психологічне обслідування великої кількості різних верств і груп людей в регіоні та ін.
мислене відволікання будь-якої ознаки, властивості предмета від самого предмета чи інших його властивостей або ознак з метою більш глибокого вивчення складних психолого-правових явищ, де застосування технічних засобів, апаратури обмежене чи неможливе.
групування тих чи інших особливостей і проявів за будь-якими ознаками.
Метод систематизації в юридичній психології полягає в:
установленні схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в більш складний (оригінал).
тому, що дозволяє вирішувати задачі теоретичного характеру: висувати наукові гіпотези, проводити психологічне обслідування великої кількості різних верств і груп людей в регіоні та ін.
мисленному відволікання будь-якої ознаки, властивості предмета від самого предмета чи інших його властивостей або ознак з метою більш глибокого вивчення складних психолого-правових явищ, де застосування технічних засобів, апаратури обмежене чи неможливе.
групуванні тих чи інших особливостей і проявів за будь-якими ознаками.
Метод абстрагування- це:
установлення схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в більш складний (оригінал).
метод, що дозволяє вирішувати задачі теоретичного характеру: висувати наукові гіпотези, проводити психологічне обслідування великої кількості різних верств і груп людей в регіоні та ін.
мисленне відволікання будь-якої ознаки, властивості предмета від самого предмета чи інших його властивостей або ознак з метою більш глибокого вивчення складних психолого-правових явищ, де застосування технічних засобів, апаратури обмежене чи неможливе.
групування тих чи інших особливостей і проявів за будь-якими ознаками.
Кібернетичний метод- це:
установлення схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в більш складний (оригінал).
метод, що дозволяє вирішувати задачі теоретичного характеру: висувати наукові гіпотези, проводити психологічне обслідування великої кількості різних верств і груп людей в регіоні та ін.
мисленне відволікання будь-якої ознаки, властивості предмета від самого предмета чи інших його властивостей або ознак з метою більш глибокого вивчення складних психолого-правових явищ, де застосування технічних засобів, апаратури обмежене чи неможливе.
групування тих чи інших особливостей і проявів за будь-якими ознаками.
Метод рефлексії-це:
приховування інформації від правопорушника, свідка чи потерпілого з боку працівника юриспруденції.
процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів.
цілеспрямований, неарґументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей.
система доведень, побудованих на законах логіки.
Тестування для дослідження сприйняття випробуваного, що проводиться за допомогою чисел від 1 до 25 має назву:
Тест Роршаха
Тест Шульте
Тест «форм Бендера»
Тест руки (Hand Test)
Проективна методика дослідження особи, що призначена для діагностування відкритої агресивної поведінки має назву:
1) Тест Роршаха
2) Тест Шульте
3) Тест «форм Бендера»
4) Тест руки (Hand Test)
Тест, спрямований на виявлення мозкових уражень, визначення емоційних розладів має назву:
1) Тест Роршаха
2) Тест Шульте
3) Тест «форм Бендера»
4) Тест руки (Hand Test)
25. Тест, призначений для діагностики прихованих установок, спонукань, властивостей характеру має назву:
1) Тест Роршаха
2) Тест Шульте
3) Тест «форм Бендера»
4) Тест руки (Hand Test)
26. За тестом Роршарха особі пропонується переглянути:
1) 10 карток з різними зображеннями
2) 5 планшетів, на яких написані в різному порядку цифри від 1 до 25.
3) 9 зображень та одне порожнє
4) 8 карток по 9 зображень на кожній
27. За тестом Шульте особі пропонується переглянути:
1) 10 карток з різними зображеннями
2) 5 планшетів, на яких написані в різному порядку цифри від 1 до 25.
3) 9 зображень та одне порожнє
4) 8 карток по 9 зображень на кожній
28. За тестом «форм Бендера» особі пропонується переглянути:
1) 10 карток з різними зображеннями
2) 5 планшетів, на яких написані в різному порядку цифри від 1 до 25.
3) 9 зображень та одне порожнє
4) 8 карток по 9 зображень на кожній
29. За тестом руки (Hand Test) особі пропонується переглянути:
1) 10 карток з різними зображеннями
2) 5 планшетів, на яких написані в різному порядку цифри від 1 до 25.
3) 9 зображень та одне порожнє
4) 8 карток по 9 зображень на кожній
30. Серійний маніяк А. Чикатило під час проведення слідчих дій був протестований за тестом:
1) Тест Роршаха
2) Тест Шульте
3) Тест «форм Бендера»
4) Тест руки (Hand Test)
31. Уміння-це:
1) дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості.
2) психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій.
3) здатність здійснювати свідомі (умисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою.
4) дія, основою якої є практичне застосування одержаних знань.
32. Навички- це:
1) дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості.
2) психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій.
3) здатність здійснювати свідомі (умисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою.
4) дія, основою якої є практичне застосування одержаних знань.
33. Воля- це:
1) дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості.
2) психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій.
3) здатність здійснювати свідомі (умисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою.
4) дія, основою якої є практичне застосування одержаних знань.
34. Мотив-це:
1) дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості.
2) психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій.
3) здатність здійснювати свідомі (умисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою.
4) дія, основою якої є практичне застосування одержаних знань.
35. Сангвінік-це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
36. Флегматик-це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
37. Меланхолік-це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
38. Екстраверт-це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
39. Інтроверт-це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
40. Холерик- це:
1) як правило, поривчастий, швидкий, нетерплячий. Відрізняється високою реактивністю і активністю.
2) це живий, рухливий, гарячий, дуже продуктивний тип людини, але лише тоді, коли в неї багато цікавої справи, тобто постійне збудження.
3) називають людину, схильну до глибоких переживань, болісно чутливу, з пониженою активністю, з нестійкою увагою.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
5) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
6) це людина на вигляд спокійна і врівноважена, повільна і неповоротка, незворушна.
41. Фрустрація- це:
1) нервово-психічне перенапруження, викликане значним за силою подразником, адекватна реакція на який раніше не сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася.
2) складний психічний стан, що характеризується наявністю стимульованої потреби, яка не знайшла свого задоволення.
3) психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.
4) психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу.
42. Найбільш повно фобії були розглянуті:
1) Ч. Ломброзо
2) К. Маркс
3) Ф. Енгельс
4) З. Фрейд
43. У психологічній літературі розрізняють три форми страху: стенічна форма, астенічна форма, стенічне збудження. Який саме науковець дає таке розмежування?
1) В. Васильєв
2) І. Павлов
3) Ч. Ломброзо
4) А. Маслоу
44. До основних компонентів спрямованості особистості відносяться:
1) Потреба
2) Установка
3) Потяг
4) Інтерес
5) Переконання
45. Особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період має назву:
1) Характер
2) Темперамент
3) Фрустрація
4) Психічний стан
46. Соціалізація- це:
1) це процес навчання та засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі.
2) це пристосування індивіда до соціальних умов, рольових функцій, соціальних норм та цінностей нового для нього середовища.
3) це процес включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.
4) засвоєння особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми власного життя та поведінки.
47. Соціальна адаптація-це:
1) це процес навчання та засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі.
2) це пристосування індивіда до соціальних умов, рольових функцій, соціальних норм та цінностей нового для нього середовища.
3) це процес включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.
4) засвоєння особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми власного життя та поведінки.
48. Інтеріоризація-це:
1) це процес навчання та засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі.
2) це пристосування індивіда до соціальних умов, рольових функцій, соціальних норм та цінностей нового для нього середовища.
3) це процес включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.
4) засвоєння особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми власного життя та поведінки.
49. Ідентифікація як соціально-психологічний механізм соціалізації-це:
1) прагнення пристосувати свою поведінку до вимог групи.
2) свідоме чи несвідоме відтворення зразків поведінки людей, які є набуттям життєвого досвіду попередніх поколінь;
3) несвідоме відтворення індивідом досвіду тих людей, з якими він взаємодіє;
4) визначення особою своєї належності до певної соціальної групи, що полегшує процес засвоєння норм, відносин та форм поведінки, їй властивих.
50. Імітація як соціально-психологічний механізм соціалізації- це:
1) прагнення пристосувати свою поведінку до вимог групи.
2) свідоме чи несвідоме відтворення зразків поведінки людей, які є набуттям життєвого досвіду попередніх поколінь;
3) несвідоме відтворення індивідом досвіду тих людей, з якими він взаємодіє;
4) визначення особою своєї належності до певної соціальної групи, що полегшує процес засвоєння норм, відносин та форм поведінки, їй властивих.
51. Навіювання як соціально-психологічний механізм соціалізації- це:
1) прагнення пристосувати свою поведінку до вимог групи.
2) свідоме чи несвідоме відтворення зразків поведінки людей, які є набуттям життєвого досвіду попередніх поколінь;
3) несвідоме відтворення індивідом досвіду тих людей, з якими він взаємодіє;
4) визначення особою своєї належності до певної соціальної групи, що полегшує процес засвоєння норм, відносин та форм поведінки, їй властивих.
52. Конформізм як соціально-психологічний механізм соціалізації- це:
1) прагнення пристосувати свою поведінку до вимог групи.
2) свідоме чи несвідоме відтворення зразків поведінки людей, які є набуттям життєвого досвіду попередніх поколінь;
3) несвідоме відтворення індивідом досвіду тих людей, з якими він взаємодіє;
4) визначення особою своєї належності до певної соціальної групи, що полегшує процес засвоєння норм, відносин та форм поведінки, їй властивих.
53. Правова ідеологія- це:
1) вищий рівень правосвідомості, що становить собою систематизовану, виражену у правових категоріях, правових і наукових документах та втілену у об'єктивному праві науково обґрунтовану та схвалювану державою концепцію про роль права й способи використання його можливостей в інтересах розбудови правової держави, гарантованого забезпечення прав громадян і розвитку суспільства як гуманного і правового.
2) система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
3) рівень сприймання права, заснований на почуттях, емоціях, переживаннях.
54. Правова психологія- це:
1) вищий рівень правосвідомості, що становить собою систематизовану, виражену у правових категоріях, правових і наукових документах та втілену у об'єктивному праві науково обґрунтовану та схвалювану державою концепцію про роль права й способи використання його можливостей в інтересах розбудови правової держави, гарантованого забезпечення прав громадян і розвитку суспільства як гуманного і правового.
2) система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
3) рівень сприймання права, заснований на почуттях, емоціях, переживаннях.
55. Правова культура- це:
1) вищий рівень правосвідомості, що становить собою систематизовану, виражену у правових категоріях, правових і наукових документах та втілену у об'єктивному праві науково обґрунтовану та схвалювану державою концепцію про роль права й способи використання його можливостей в інтересах розбудови правової держави, гарантованого забезпечення прав громадян і розвитку суспільства як гуманного і правового.
2) система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
3) рівень сприймання права, заснований на почуттях, емоціях, переживаннях.
56. Традиційний шлях засвоєння правових норм та цінностей полягає в:
1) особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім'ї та найближчому оточенню;
2) реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціям и та установами. Деякі з них є спеціалізованими, створеними для реалізації функції соціалізації (наприклад, система освіти), інші неспеціалізованими. вони здійснюють соціалізацію паралельно зі своїми основними функціями (наприклад, армія);
3) діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя;
4) функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значимими (батьки, вчителі, друзі іт ін.);
5) реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства, сім'ї, спільноті однолітків та ін.
57. Стилізований шлях засвоєння правових норм та цінностей полягає в:
1) особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім'ї та найближчому оточенню;
2) реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціям и та установами. Деякі з них є спеціалізованими, створеними для реалізації функції соціалізації (наприклад, система освіти), інші неспеціалізованими. вони здійснюють соціалізацію паралельно зі своїми основними функціями (наприклад, армія);
3) діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя;
4) функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значимими (батьки, вчителі, друзі іт ін.);
5) реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства, сім'ї, спільноті однолітків та ін.
58. Рефлексивний шлях засвоєння правових норм та цінностей полягає в:
1) особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім'ї та найближчому оточенню;
2) реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціям и та установами. Деякі з них є спеціалізованими, створеними для реалізації функції соціалізації (наприклад, система освіти), інші неспеціалізованими. вони здійснюють соціалізацію паралельно зі своїми основними функціями (наприклад, армія);
3) діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя;
4) функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значимими (батьки, вчителі, друзі іт ін.);
5) реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства, сім'ї, спільноті однолітків та ін.
59. Міжособистісний шлях засвоєння правових норм та цінностей полягає в:
1) особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім'ї та найближчому оточенню;
2) реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціям и та установами. Деякі з них є спеціалізованими, створеними для реалізації функції соціалізації (наприклад, система освіти), інші неспеціалізованими. вони здійснюють соціалізацію паралельно зі своїми основними функціями (наприклад, армія);
3) діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя;
4) функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значимими (батьки, вчителі, друзі іт ін.);
5) реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства, сім'ї, спільноті однолітків та ін.
60. Інституціональний шлях засвоєння правових норм та цінностей полягає в:
1) особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім'ї та найближчому оточенню;
2) реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціям и та установами. Деякі з них є спеціалізованими, створеними для реалізації функції соціалізації (наприклад, система освіти), інші неспеціалізованими. вони здійснюють соціалізацію паралельно зі своїми основними функціями (наприклад, армія);
3) діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя;
4) функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значимими (батьки, вчителі, друзі іт ін.);
5) реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства, сім'ї, спільноті однолітків та ін.
61. Дослідженням злочинних типів займалися наступні вчені:
1) Ч. Ломброзо
2) Е. Феррі
3) В. Васильєвим
4)О. Ратіновим
62. До корисливої категорії злочинців не відносяться:
1) корисливо-господарські злочинці
2) корисливо-службові злочинці
3) крадії, розкрадачі
4) грабіжники
63. Асоціальний тип злочинця-це:
1) притаманний професійному злочинцю, який виявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки.
2) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом конфліктних ситуаціях.
3) пов'язаний з дефектами психічної саморегуляції, особи, які скоїли злочин уперше через збіг обставин.
64. Антисоціальний тип злочинця- це:
1) притаманний професійному злочинцю, який виявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки.
2) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом конфліктних ситуаціях.
3) пов'язаний з дефектами психічної саморегуляції, особи, які скоїли злочин уперше через збіг обставин.
65. Випадковий тип злочинця- це:
1) притаманний професійному злочинцю, який виявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки.
2) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом конфліктних ситуаціях.
3) пов'язаний з дефектами психічної саморегуляції, особи, які скоїли злочин уперше через збіг обставин.
66. До соціально-демографічних ознак структури особи злочинця не відноситься:
1) загальногромадянська сфера
2) інтелектуальна сфера
3) сімейна сфера
4) побутова сфера
5) виробнича сфера
67. До соціально-психологічних ознак структури особи злочинця не відноситься:
1) інтелектуальна сфера
2) моральна сфера
3) емоційна сфера
4) сімейна сфера
5) вольова сфера
68. Правова психологія- це:
1) сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
2) галузь і розділ психології, що вивчає психологічні особливості діяльності всіх сторін юридичних взаємовідносин
3) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.
4) один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування, функціонування мікрогруп засуджених.
5) частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя
69. Пенітенціарна психологія-це:
1) сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
2) галузь і розділ психології, що вивчає психологічні особливості діяльності всіх сторін юридичних взаємовідносин
3) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.
4) один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування, функціонування мікрогруп засуджених.
5) частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя
70. Кримінальна психологія-це:
1) сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
2) галузь і розділ психології, що вивчає психологічні особливості діяльності всіх сторін юридичних взаємовідносин
3) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.
4) один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування, функціонування мікрогруп засуджених.
5) частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя
71. Судова психологія- це:
1) сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
2) галузь і розділ психології, що вивчає психологічні особливості діяльності всіх сторін юридичних взаємовідносин
3) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.
4) один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування, функціонування мікрогруп засуджених.
5) частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя
72. Юридична психологія – це:
1) сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.
2) галузь і розділ психології, що вивчає психологічні особливості діяльності всіх сторін юридичних взаємовідносин
3) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.
4) один з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі - у місцях позбавлення волі, та особливості формування, функціонування мікрогруп засуджених.
5) частина науки юридичної психології, яка вивчає закономірності людської психіки у процесуальній діяльності, а також розробляє спеціальні психологічні методи, що забезпечують оптимальне досягнення цілей правосуддя.
73. Спосіб маскування щляхом створення удаваних слідів для того, щоб спрямувати слідство на хибний шлях має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
74. Комбінація маскування і фальсифікації для штучного створення певної ситуації, з метою маскування істинної події має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
75. Прагнення змінити свою зовнішність (використання масок, елементів гриму, штучне створення особливих прикмет у зовнішньому вигляді) і приховати сліди злочину (наприклад, знарядь злочину, зміни положення тіла жертви та ін.) має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
76. Термін, що означає практичну одночасність проходження будь-яких психічних процесів через їхню зверненість і автоматизованість має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
77. Оптичне явище, яке полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні видаються більшими за їхні справжні розміри, а темні на світлому фоні — меншими має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
78. Термін, що означає розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процессу має назву:
1) Іррадація
2) Маскування
3) Фальсифікування
4) Симультантний
5) Сукцесивний
6) Інсценування
79. На якість і кількість ознак, які сприймаються при спостереженні, а потім використовуються при впізнанні, не впливає такий фактор:
1) вік особи, яка впізнає.
2) життєвий і професійний досвід.
3) сімейний стан
4) загальна соціальна активність особи.
80. Процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ має назву:
1) Очна ставка
2) Огляд місця події
3)Пред’явлення для впізнання
4) Відтворення обстановки та обставин події
5) Обшук
81. Слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання має назву:
1) Очна ставка
2) Огляд місця події
3)Пред’явлення для впізнання
4) Відтворення обстановки та обставин події
5) Обшук
82. Самостійна слідча дія, яка проводиться з метою перевірки фактичної можливості здійснення будь-якої події, дії чи явища за певних обставин і при відомих умовах має назву:
1) Очна ставка
2) Огляд місця події
3)Пред’явлення для впізнання
4) Відтворення обстановки та обставин події
5) Обшук
83. Слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих осіб із метою відшукання і вилучення об'єктів, що мають значення у справі має назву:
1) Очна ставка
2) Огляд місця події
3)Пред’явлення для впізнання
4) Відтворення обстановки та обставин події
5) Обшук
84. Слідча дія, при якій особа сприймає пред'явлені їй об'єкти, зіставляє, порівнює їх з уявними образами об'єктів, які сприйняті нею раніше, і на основі цього доходить висновку про їхню тотожність, схожість чи відмінність має назву:
1) Очна ставка
2) Огляд місця події
3)Пред’явлення для впізнання
4) Відтворення обстановки та обставин події
5) Обшук
85. Соціальна інгібіція -це:
1) зниження продуктивності діяльності, ії швидкості та якості, коли вона здійснюється в присутності інших людей
2) це заснована на досвіді і знаннях інтелектуальна здатність швидко, безпомилково знаходити вирішення творчого завдання при обмеженому вихідному матеріалі
3) впізнання відразу, в результаті миттєвого збігу образу людини (предмета), що знаходиться в пам'яті особи, яка впізнає, і об'єкта, який їй пред'явлений для впізнання.
4) термін, що означає розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.
86. Слідча практика – це:
1) зниження продуктивності діяльності, ії швидкості та якості, коли вона здійснюється в присутності інших людей
2) це заснована на досвіді і знаннях інтелектуальна здатність швидко, безпомилково знаходити вирішення творчого завдання при обмеженому вихідному матеріалі
3) впізнання відразу, в результаті миттєвого збігу образу людини (предмета), що знаходиться в пам'яті особи, яка впізнає, і об'єкта, який їй пред'явлений для впізнання.
4) термін, що означає розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.
87. Конверсія- це:
1) тип розвитку, для якого характерний період від вищого до нижчого.
2) перетворення раніше значущого явища в незначуще.
3) усвідомлене чи неусвідомлене перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти чи на іншого суб'єкта.
88. Регресія- це:
1) тип розвитку, для якого характерний період від вищого до нижчого.
2) перетворення раніше значущого явища в незначуще.
3) усвідомлене чи неусвідомлене перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти чи на іншого суб'єкта.
89. Проєкція- це:
1) тип розвитку, для якого характерний період від вищого до нижчого.
2) перетворення раніше значущого явища в незначуще.
3) усвідомлене чи неусвідомлене перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти чи на іншого суб'єкта.
90. Ригідність- це:
1) тип розвитку, для якого характерний період від вищого до нижчого.
2) перетворення раніше значущого явища в незначуще.
3) ускладненість у зміні запланованої програми дій, недостатня рухомість і пристосовуваність мислення до мінливих умов.
4) усвідомлене чи неусвідомлене перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти чи на іншого суб'єкта.
91. Які групи запитань заборонені в діяльності слідчого?
1) нейтральні.
2) розділювальні
3) запитання непрямого навіювання.
4) запитання прямого навіювання.
5) запитання обманного змісту
92. Гальмування проактивне- це:
1) складний процес, який вимагає від слідчого високої підготовленості.
2) ускладненість у зміні запланованої програми дій, недостатня рухомість і пристосовуваність мислення до мінливих умов.
3) знання слідчим психологічних закономірностей процесу формування показань та їх особливостей у потерпілого, вивчення мотивації і психічних властивостей, станів, процесів потерпілого
4) тимчасово панівна рефлекторна система, яка зумовлює роботу нервових центрів і тим самим надає поведінці індивіда певну спрямованість.
93. Домінанта- це:
1) складний процес, який вимагає від слідчого високої підготовленості.
2) ускладненість у зміні запланованої програми дій, недостатня рухомість і пристосовуваність мислення до мінливих умов.
3) знання слідчим психологічних закономірностей процесу формування показань та їх особливостей у потерпілого, вивчення мотивації і психічних властивостей, станів, процесів потерпілого
4) тимчасово панівна рефлекторна система, яка зумовлює роботу нервових центрів і тим самим надає поведінці індивіда певну спрямованість.
94. Зосередженість індивіда лише на власних інтересах і проблемах, небажання і нездатність розуміти і враховувати проблеми інших людей має назву:
1) Домінанта
2) Гальмування проактивне
3) Егоцентризм
4)Ригідність
95. Скільки етапів допиту неповнолітнього виділяє В. Васильєв?
1) 3
2) 4
3) 5
4) 6
96. Система різних прийомів, які полегшують спогади окремих фрагментів і деталей події має назву:
1) Ригідність
2)Мнемоніка
3) Егоцентризм
4) Домінанта
5) Інгібіція
97. Погіршення продуктивності виконуваної діяльності, її швидкості, якості в присутності інших людей чи спостерігачів як реальних, так і уявних має назву:
1) Ригідність
2)Мнемоніка
3) Егоцентризм
4) Домінанта
5) Інгібіція
98. Які способи обману Ви Знаєте? Що з нижчепереліченого не відноситься до них?
1)Замовчування. 2) Селекція. 3) Спотворення. 4) Конструювання. 5) Фантазія.
99. Які типові причини самообмови підозрюваного? 1) Уникнути покарання за більш тяжкий злочин або відвести підозру від іншого злочинця. 2) Легкодухість. 3) Помилкове розуміння товариства. 4) Емоційна нестійкість. 5) Розгубленість.
100. Які особливості мови підозрюваного можуть говорити про його провину і спробу обдурити юриста? 1) Підкреслення своєї чесності, ухильні відповіді на прямі запитання, клятви у невинності. 2) Самовпевнений тон мови. 3) Агресивність, обвинувачення юриста у необ'єктивності. 4) Багатослівність, обмін інформації. 5) Неуважність.
101. Свідок навмисне зобразив поведінку потерпілої при згвалтуванні як провокаційну, підкреслюючи невинність обвинувачуваного. Який спосіб обману він використовував? 1) Замовчування. 2) Конструювання. 3) Спотворення. 4) Селекція фактів.
102. Чим визначається існування мотиваційного бар'єра при переговорах зі злочинцями? 1) Взаємною неприязню сторін. 2) Естетичної непривабливістю злочинців. 3) Характером поведінки та особливостями мови злочинців. 4) Різними завданнями, потребами та способами дій сторін по досягненню мети. 5) Наявністю у сторін свого "образу ворога" партнера по спілкуванню.
103 . Для досягнення психологічного контакту зі злочинцями при переговорах застосовуються різні способи . Який з наведених способів непридатний ? 1 ) Створення іміджу об'єктивного людини. 2 ) Створення образу особливо обізнаного людини в справах і проблемах злочинців. 3 ) Оперативність інформації. 4 ) Точне прогнозування поведінки злочинців. 5 ) Тверді гарантії їх звільнення від кримінального переслідування і покарання.
104 . Який з перерахованих способів впливу суперечить вимозі методу переконання і ускладнює процес переговорів ? 1 ) Висування надійних , несуперечливих аргументів. 2 ) Демонстрація своєї сили і загроза паритетом . 3 ) Формулювання проміжних висновків , де був знайдений компроміс. 4 ) Тактовне пояснення помилковості поглядів супротивника. 5 ) Послідовність висунення своїх аргументів.
105 . У чому полягає " стокгольмський синдром " ? 1 ) Це психічний розлад, що виникає у заручників . 2 ) Це явище , вперше проявилося у заручників в 1978 році в м. Стокгольмі ( Швеція ) . 3 ) Він затрудняє звільнення заручників. 4 ) Він заважає об'єктивній оцінці ситуації та визначенню ступеня вини злочинців. 5 ) Це явище психологічного контакту і навіть встановлення взаєморозуміння заручників із злочинцями .
106. Діяльність суду, що охоплює політичний аспект у роботі юристів як організаторів боротьби зі злочинністю має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
107. Діяльність суду, що являє собою приведення всієї здобутої до судового розгляду й в ході суду інформації в спеціальні, передбачені законом, форми: протокол, вирок, постанови, ухвали має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
108. Діяльність суду, що виявляється, по-перше, в самоорганізовано-сті і, по-друге, у здатності організовувати соціальну взаємодію з іншими учасниками судового процессу має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
109. Діяльність суду, що має на меті одержати необхідну інформацію для розкриття злочину шляхом спілкування з людьми має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
110. Діяльність суду, що аналізує всю зібрану інформацію по справі і синтезує її в динамічному процесі пошуку і встановлення істини має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
111. Діяльність суду, що полягає в збиранні вихідної інформації, необхідної для вирішення фахових завдань, а також вивчення її має назву:
1) Конструктивна (реконструктивна)
2) Пізнавальна (пошукова)
3) Соціальна
4) Комунікативна
5) Організаторська
6) Засвідчувальна
112. Причинами міжособистісних конфліктів у судовій ситуації є:
1) незбалансована рольова взаємодія;
2) егоїстичні орієнтації однієї зі сторін, необґрунтоване прагнення
бути лідером в усіх справах;
3) неврівноваженість характеру, причепливість;
4) переконаність у несправедливості суду.
113. До закономірностей пам’яті свідка належать:
1) краще запам’ятовування незакінченої, перерваної дії;
2) найбільша інтенсивність процесу забування через тиждень
після події;
3) найкраще збереження в пам’яті початку або кінця якогось
процесу чи дії.
114. Зазначте ситуацію, щодо якої суд, виявляючи свої владні
повноваження, не визначає стратегію своєї поведінки:
1) небажана поведінка сторін;
2) безконфліктна, конструктивна взаємодія сторін:
3) гостроконфліктна взаємодія сторін:
4) уявний конфлікт (виникає через недостатність інформації,
помилкові уявлення);
5) удаваний конфлікт (імітація конфлікту заради досягнення
прихованих цілей).
115. Елементами психотехніки судової промови є:
1) пріоритетність мети;
2) багатослівність;
3) доказовість.
116. Серед психологічних якостей адвоката насамперед слід виокремити такі:
1) уміння вислуховувати людей;
2) уміння уточнювати і конкретизувати запитання;
3) толерантність;
4) надійність;
5) емоційну стійкість.
117. Основними мотивами неправдивих показань свідка є:
1) особиста заінтересованість;
2) страх помсти співучасників:
3) родинні обов’язки;
4) громадянський обов’язок.
118. Під час проведення допиту неповнолітніх слід враховувати такі їхні вікові особливості:
1) схильність до навіювання;
2) вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки явищ і
подій;
3) схильність до фантазування.
119. Психологічною умовою ефективності судового допиту є:
1) загроза застосування жорстких санкцій;
2) встановлення психологічного контакту між судом і підсудним;
3) переконання підсудного в об’єктивності та справедливості суду.
120. Експерт-психолог повинен залучатись до участі у кримінальному
процесі, коли спостерігаються:
1) різка відмінність поведінки підозрюваного від характерної
для відповідної вікової і статевої групи;
2) невідповідність поведінки цілям і мотивам вчиненого;
3) незвичність поведінки суб’єкта у момент вчинення злочину;
4) прояви психічної патології.
121. Експертиза, об'єктом пізнання якої є психіка осіб, які перенесли/мають психічне захворювання чи тимчасовий розлад психічної діяльності, або для яких характерна межова нервово-психічна патологія має назву:
1) Психолого-медична експертиза
2) Психолого-психіатрична експертиза
3) Психолого-лінгвістична
4) Психолого-технічна експертиза
5) Психолого-педагогічна
122. Експертиза, об'єктом якої є пізнання психіки особи, яка хворіла чи хворіє на тяжку хронічну або невиліковну хворобу має назву:
1) Психолого-медична експертиза
2) Психолого-психіатрична експертиза
3) Психолого-лінгвістична
4) Психолого-технічна експертиза
5) Психолого-педагогічна
123. Експертиза, об'єктом вивчення якої є психологія особи в системах "людина - машина", тобто при виконанні професійних обов'язків, пов'язаних із використанням складних машин і механізмів має назву:
1) Психолого-медична експертиза
2) Психолого-психіатрична експертиза
3) Психолого-лінгвістична
4) Психолого-технічна експертиза
5) Психолого-педагогічна
124. Експертиза, об'єктом вивчення якої є мова як прояв психічної активності особи має назву:
1) Психолого-медична експертиза
2) Психолого-психіатрична експертиза
3) Психолого-лінгвістична
4) Психолого-технічна експертиза
5) Психолого-педагогічна
125. Експертиза, яка найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об'єктом пізнання формування психологічних особливостей людини у процесі навчання та виховання має назву:
1) Психолого-медична експертиза
2) Психолого-психіатрична експертиза
3) Психолого-лінгвістична
4) Психолого-технічна експертиза
5) Психолого-педагогічна
126. Правовою підставою для призначення судово-психологічної
експертизи є:
1) постанова слідчого;
2) рішення суду;
3) заява потерпілого;
4) протиріччя у показаннях свідків.
127. Обставиною, за якої повинна призначатись судово-психологічна
експертиза у кримінальному процесі, є:
1) наявність особливостей, що засвідчують крайню неврівноваженість, емоційність або агресивність;
2) наявність психічних патологій;
3) відставання рівня психічного розвитку від вікової норми.
128. В основу дії детектора брехні покладено:
1) закон Фехнера;
2) закон Бугера — Вебера;
3) моторну методику діагностики афективних слідів;
4) закон Шуберта — Мендельсона.
129. Загальним предметом судово-психологічної експертизи є:
1) наявність або відсутність у момент виникнення злочину афекту в обвинуваченого;
2) особливості психіки людей, дослідження яких має значення для встановлення істини у кримінальних справах;
3) особливості патології психіки людей, дослідження яких має значення для встановлення істини у кримінальних справах.
130. Зазначте, хто з вітчизняних учених і в якому році вперше видав книгу з судово-психологічної експертизи:
1) А. Коні у 1922 р.;
2) А. Брусиловський у 1939 р.;
3) А. Лурія у 1928 р.
131. Завданнями психологічної експертизи є:
1) вивчення психічних проявів, що виходять за межі норм;
2) встановлення виду психічної патології;
3) встановлення ознак вкрай підвищеного емоційного перенапруження,
що виникає раптово і виявляється у злочинній дії.
132. До компетенції судово-психологічної експертизи у справах
про адміністративні правопорушення належить:
1) встановлення фізіологічного афекту або іншого особливого емоційного стану суб’єкта в момент вчинення адміністративного правопорушення;
2) визначення психологічної можливості свідка і потерпілого правильно сприймати обставини вчиненого правопорушення і відтворювати їх за вимогою посадової особи або компетентного органу;
3) визначення виду психічної патології в осіб, причетних до адміністративного правопорушення;
4) встановлення особистісних якостей правопорушника, що виявилися
у вчиненому правопорушенні.
133. До компетенції судово-психологічної експертизи в цивільному
процесі належить:
1) встановлення психологічної сумісності дітей і одного або двох батьків, усиновителів, опікунів, визначення можливості дорослих забезпечувати виховання дітей;
2) визначення психологічних особливостей правопорушень, передбачених цивільним законодавством;
3) визначення психологічних особливостей правопорушень, передбачених кримінальним законодавством.
134. Призначенням судово-психологічної експертизи є:
1) вивчення правдивості показань свідка на суді;
2) вивчення суттєвих для кримінальної справи особливостей
психічної діяльності потерпілих, свідків, обвинувачених;
3) дослідження причин розумової відсталості свідка.
135. Типовими завданням судово-психологічної експертизи емоційних
станів є виявлення:
1) соматичного стану підслідної особи напередодні злочину;
2) особливостей особистих стосунків підслідного з жертвою;
3) біографічних особливостей особи свідка.
136.Зазначте обставини, за яких доцільно призначати судово-психологічну експертизу:
1) необхідність одержати думку незаінтересованого спеціаліста про сутність суперечки, її предмет та ін.;
2) необхідність дотримуватися норм закону або підзаконного акта;
3) наявність ознак психічної патології в діях особи.
137. Окремим предметом судово-психологічної експертизи може бути:
1) наявність або відсутність в обвинувачених у момент учинення
злочину афекту;
2) наявність або відсутність психічної патології;
3) принципова здатність свідків, підозрюваних і потерпілих
правильно сприймати важливі для кримінальної справи обставини;
4) можливість виникнення психічних переживань, які перешкоджають нормальному виконанню професійних функцій.
138. Судово-психологічна експертиза може встановити:
1) психологічні особливості особи, що проявилися у зв’язку з
вчиненим злочином;
2) педагогічні, медичні і правові особливості злочинів і злочинців;
3) психологічні аспекти злочину (ставлення особи до вчиненого, мотиви, цілі, потреби, рівень домагань).
139. До видів судово-психологічних експертиз належить:
1) експертиза емоційних станів;
2) психолого-лінгвістична експертиза;
3) експертиза соціально-пенхологічних особливостей злочинної групи;
4) графологічна експертиза.
140. Судово-психологічна експертиза може призначатися:
1) після затримання підозрюваної особи;
2) після порушення кримінальної справи;
3) у разі протиріч у показаннях свідків.
141. Типовими запитаннями судово-психологічної експертизи
емоційних станів є такі:
1) чи усвідомлював свідок наслідки своїх дій;
2) які особливості особистих відносин підслідної особи і жертви;
3) в якому психологічному стані знаходилася підслідна особа у
момент вчинення злочину;
4) чи знаходилася підслідна особа у стані афекту або в іншому
емоційному стані, який суттєво вплинув на її поведінку.
142. Висновок судово-психологічної експертизи може вважатись
науково обґрунтованим за такої умови:
1) висновок обґрунтовано відповідно до соціально-політичних
знань;
2) наукові положення і дані, на яких базується експертиза, не
викликають сумнівів;
3) висновки базуються на усереднених даних.
143. Приводами для обов’язкового призначення соціально-психологічної
експертизи є:
а) статеві злочини;
б) встановлення в особи схильності до самогубства;
в) сумніви щодо здатності особи правильно сприймати важливі
для слідства обставини і давати щодо них правдиві свідчення;
г) ознаки у особи вкрай підвищеного емоційного перенапруження,
що виникає раптово і проявилося у злочинній дії.
144. До компетенції судово-психологічної експертизи слід віднести
встановлення:
1) наявності або відсутності у суб’єкта в момент вчинення протиправних
дій фізіологічного афекту або інших емоційних станів, здатних суттєво вплинути на його поведінку;
2) здатності потерпілих правильно сприймати характер і значення дій злочинця;
3) можливості виникнення психічних станів, що перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій;
4) наявності психічних патологій у злочинців.
145. Пенітенціарна психологія — це:
а) психологія злочинця;
б) психологія правопорушника;
в) психологія засудженого;
г) психологія ресоціалізації та покаяння злочинця.
146. Основними напрямами ресоціалізації особистості засудженого є:
1) розробка індивідуальної програми психолого-педагогічної
корекції особистості;
2) здійснення заходів психотерапії та психокорекції;
3) застосування у чітко визначених випадках заходів безпеки;
4) розширення порушених соціальних зв’язків особистості.
147. До психологічного змісту соціальної адаптації особистості
засудженого належать:
1) дефекти соціальної адаптації особистості;
2) ступінь екстравертованості або інтравертованості особистості;
3) рівень порушень правосвідомості особистості.
148. До методів вивчення особистості засудженого належить:
1) спостереження;
2) контент-аналіз;
3) діагностуюча бесіда;
4) вивчення матеріалів.
149. До основних понять пенітенціарної психології належить
1) покарання;
2) режим;
3) каяття.
150. Розташуйте послідовно суттєві компоненти причинного
комплексу злочинності:
1) суспільні чинники;
2) незадоволення потреб людей у сфері споживання;
3) патологія біологічних потреб.