НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

з курсу

«Юридична психологія»

для студентів та слухачів денної та заочної форми навчання;

Інституту післядипломної освіти

Харків 2014

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

з курсу

«Юридична психологія»

для студентів та слухачів денної та заочної форми навчання;

Інституту післядипломної освіти

Харків 2014

Рекомендовано до видання кафедрою кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди ( Протокол № 5 від 24 листопада 2013 року)

Рецензенти:

Волобуєв А.Ф. - доктор юридичних наук, професор;

Мозгова В.А. - кандидат юридичних наук, доцент

Автори:

Кохан М.С. – доцент кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету ХНПУ імені Г.С. Сковороди, кандидат юридичних наук.

Шинкарьов Ю.В. – завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін, доцент, кандидат юридичних наук.

ВСТУП

Юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка досліджує психологічні закономірності системи «людина — право», розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. Її вивчення дозволяє удосконалити діяльність правознавця, юридичного психолога, допомагає їм будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об'єктивну дійсність, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній діяльності.

Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, що здійснюють правотворчість та правозастосування (суб'єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких норми застосовуються, чиї права захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної психології представлений людським фактором у його правовому сенсі, системою неподільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології.

Студент повинен оволодіти уміннями соціально-психологічного аналізу злочинної групи, визначенням статусу її окремих учасників; уміннями складання психологічного портрета правопорушників (злочинців) із різною антисуспільною спрямованістю особистості; первісними уміннями та навичками оцінювання належності особи до кримінального середовища; навичками діагностики поведінки особи, яка знаходиться у небезпечному стані; прийомами виявлення агресивних станів і намірів людини чи групи, впливу на них; уміннями аналізу витоків конфліктів, їх профілактики і вирішення у професійній діяльності; особливостями виникнення і перебігу екстремальних ситуацій; ефективним використання стану готовності до професійних дій у психологічно напружених умовах.

Підготовка до практичних занять передбачає вивчення студентом тієї чи іншої теми не тільки на лекції, але й самостійно. Перш ніж розпочати вирішення практичних завдань студент обов’язково повинен опрацювати теоретичний матеріал за питаннями до теми шляхом використання лекційного матеріалу, запропонованої літератури, нормативно-правових актів.

Самостійна робота студентів - одна з основних форм навчального процесу в сучасній вищій школі, головний засіб опанування програмного матеріалу і практичних умінь. У структурі навчального процесу вона здійснюється, з одного боку, поза межами аудиторних занять, коли студент в основному індивідуально оволодіває знаннями, спираючись при цьому на певні вказівки та поради викладача. З іншого боку, самостійна робота – це систематична, цілеспрямована праця студента, що здійснюється під час аудиторних занять, на яких він слухає, засвоює, конспектує лекції; бере участь у семінарських заняттях тощо. Для більш глибокого засвоєння матеріалу слід спробувати вирішити завдання до практичних занять, але це необхідно робити тільки за умови первинного вивчення теоретичного матеріалу. Оволодіння темою є успішним у випадку засвоєння студентом сутності ключових слів та можливості відповісти на поставлені до кожної теми питання. Рішення практичних завдань студент повинен виконувати письмово з посиланням на літературні джерела.

Оволодіння знаннями з курсу навчальної дисципліни «Юридична психологія» є необхідною складовою професійної культури юриста та його високої кваліфікації як спеціаліста.

Програма дисципліни «Юридична психологія» Загальна частина Модуль 1. Загальні положення юридичної психології.

Тема 1. Предмет, завдання, система та історія розвитку юридичної психології

Предмет юридичної психології, її місце в системі психологічної науки. Етапи формування юридичної психології як прикладної галузі психологічної науки. Основні шляхи і напрямки в її розвитку.

Зміст, система юридичної психології як наукової галузі психологічних знань і як навчальної дисципліни. Завдання, розв'язувані юридичною психологією; її роль у формуванні особистості юриста, у підвищенні ефективності і якості праці працівників правоохоронних органів, юридичних служб підприємств, установ, адвокатури.

Історія розвитку юридичної психології. Становлення юридичної психології як науки. Характеристика основних етапів розвитку юридичної психології. Описовий етап (з давнини до початку ХӀХ ст.). Порівняльно-аналітичний (ХӀХ ст.). Природничо-науковий (початок ХX ст.). Сучасний (з 60-х років ХХ ст.).

Зв'язок юридичної науки з іншими науками. Її методологічні, природно-наукові і правові основи. Міждисциплінарні зв'язки юридичної психології з загальною, соціальною, віковою, педагогічною, медичною, інженерною психологією, із психологією управління, праці, а також з карним і цивільним правом і процесом, криміналістикою і кримінологією. Зв'язок юридичної психології із судовою психіатрією.

Тема 2. Методологічні принципи і методи юридичної психології.

Методологічні принципи в юридичній психології. Поняття принципу, як початку, першооснови, вихідного положення. Значення філософського принципу розвитку. Гносеологічний зміст принципу загального зв’язку. Філософський принцип єдності теорії та практики, принцип системного та конкретно-історичного підходу. Принцип детермінізму.

Методи пізнання в юридичній психології. Метод як спосіб досягнення певних результатів. Теоретичні та емпіричні методи дослідження. Загальнонауковий логічний метод та його способи вираження. Розумовий експеримент, як особливий вид методу моделювання. Кібернетичний та математичний метод. Емпіричні методи та їх види.

Методи психологічного впливу на особистість. Метод переконання як спосіб словесного впливу. Метод навіювання, передачі інформації, рефлексії, прикладу.

Використання методу тестування в юридичній практиці. Тести інтелекту (для виявлення розумо­вого потенціалу індивіда), тести особистісні (вимірюються різні сто­рони особистості: установки, цінності, відносини, емоційні властиво­сті та ін.), тести креативні (для вивчення творчих здібностей особи­стості), тести досягнень (визначають ступінь володіння конкретними знаннями, вміннями, навичками), тести проективні (для цілісного ви­вчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації ре­зультатів проекції (перенесення суб'єктом власних властивостей чи станів на зовнішні об'єкти). Тест Шульте, Роршаха, «форм Бендера».

Тема 3. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології.

Емоції, почуття як специфічна форма відображення об'єктивного світу, суб'єктивного відношення до різних явищ навколишньої дійсності. Співвідношення понять: емоція, почуття, психічний стан. Види емоцій і почуттів, їхня коротка характеристика. Вираз емоційних станів. Настрій. Стан депресії, страху, апатії, невизначеності, пережиті учасниками кримінального процесу, особами, що постраждали в результаті злочинних посягань.

Стани тривожності, психічної напруженості. Загальний адаптаційний синдром. Стадії розвитку стресу, його ознаки. Двоїстий характер стресу. Вплив стресу на професійну діяльність юристів. Фактори, що сприяють виникненню стресу і його переходу в дистрес.

Співвідношення понять стресу в психології і психічної безпорадності в кримінальному праві. Урахування юристом при вирішенні цивільно-правових суперечок негативного впливу станів тривоги, страху, стресу на здатність учасників угод повною мірою усвідомлювати значення прийнятих рішень і зберігати вольове управління своїми діями.

Фрустрація. Механізм виникнення і її роль у розумінні причин агресивної поведінки, насильницьких злочинів проти особистості, суспільного порядку, здійснення самогубств.

Постравматичні стресові розлади (ПТСР). Вплив ПТСР на поведінку, психіку людей.

Афект. Кримінально-правове значення афекту, причини його виникнення. Співвідношення понять афекту і такого, що раптово виникло, сильного душевного хвилювання в кримінальному праві. Діагностичні ознаки афекту. Відмінність фізіологічного від патологічного афекту. Динаміка афективного порушення. Ознаки психотравмуючої, афектогенної ситуації. Кумулятивний афект. Афект і алкогольне сп'яніння. Поняття аномального афекту. Встановлення афекту в осіб, що вчинили насильницькі злочини проти особи. Симуляція афекту і способи її викриття.

Страждання. Психічні, фізичні, моральні страждання. Поняття, ознаки страждань як особливої форми переживань людини. Зв'язок страждань з іншими емоційними і психічними станами. Значення страждань при визначенні моральної шкоди потерпілому.

Психічні (емоційні) стани як складова частина людського фактора стосовно проблеми підвищення ефективності і якості правоохоронної діяльності. Способи саморегуляції свого психічного стану юристом.