Зміст

Вступ

Безперервне спостереження за новою інформацією, динамічна діагностика і прогнозування економічних ситуацій, особливо характерні для сучасного суспільства. Найважливішою подією економічного життя кінця ХХ століття можна назвати вихід інформації і всіх її похідних у світ великого бізнесу та народження інформаційної індустрії.

Очевидним є те, що економічний розвиток і суспільне відтворення дедалі більше залежать від розвитку: інформації, знань, інформаційно-комунікаційних технологій, конкурентоспроможних товарів та послуг, насамперед у тих галузях, які мають умови та можливості для отримання конкурентних переваг.

Важливою ознакою економічного розвитку є зростання питомої ваги інформаційних товарів та послуг у структурі суспільного виробництва, що дозволяє задовольнити як індивідуальні потреби особистості, так і створити загальні економічні умови для підвищення добробуту населення. Результатом діяльності стало формування національного ринку інформаційних товарів та послуг.

Ринок є основною формою узагальнення інформаційного ресурсу, коли інформаційний товар або послуга володіє вартістю та знаходить своє суспільне визнання. При цьому на інформаційні товари та послуги поширюються механізми і закони ринку, які впливають на основні тенденції формування та розвитку інформаційної індустрії.

Становлення, формування і функціонування національного ринку інформаційних товарів та послуг є результатом природного розвитку економічного суспільства та  механізмів обміну інформацією. Рівень розвитку та перспективи інформаційного ринку визначаються у відповідності до ступеня впливу інформаційної діяльності на економіку країни.

Роль ринку інформаційних товарів та послуг полягає в тому, що він позитивно впливає на інтенсифікацію всіх сфер діяльності, виконуючи важливі господарські функції, і представляє собою “нервову систему” ринкової економіки.

Ринок інформації, ринок предметів споживання і послуг, ринок засобів виробництва, ринок капіталів, ринок праці на фоні віртуального простору через відповідні інформаційні моделі трансформуються в електронні ринки, уособлюючи єдність взаємодіючих і взаємопов’язаних ринків інформаційної економіки.

Відповідно основні цілі інформаційного ринку можна сформувати в наступних напрямках: сприяти розвитку ринкових відносин; структурно переорієнтувати національне господарство; оперативно наситити ринок інформаційними товарами та послугами; розвинути конкуренцію; створити нові робочі місця.

На нашу думку, вивчаючи дані питання необхідно враховувати особливість інформаційного ринку. Особливість інформаційного ринку на сучасному етапі полягає в тому, що процес вивчення ринку відбувається паралельно із його становленням.

В Україні відбувається процес формування і становлення ринку інформаційних товарів та послуг, тоді як напротивагу нам – розвинуті країни світу сформували базис для стабільного функціонування інформаційного ринку.

Національний ринок інформаційних товарів та послуг є молодим і недостатньо розвиненим, однак на даний момент найбільш перспективним. Це пояснюється зрушеннями в економіці: дематеріалізацією виробництва, інтелектуалізацією праці, інформатизацією суспільних відносин.

Сьогодні інформаційний ринок намагається існувати та розвиватися у відповідності до вимог світового господарства: відбувається часткове зміщення акцентів з виробництва звичайних товарів та послуг на виробництво як індивідуальних товарів та послуг, так і складних соціальних комплексів.

1.Умови обміну та повернення інформаційно-комунікаційних товарів

1.1Правила та причини повернення іку

Інформаційно-комунікаційні технології охоплюють сукупність інформаційних та комунікаційних технічних засобів і методів збирання, оброблення й передавання даних для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу, явища для створення нової (перетворення наявної) інформації для її аналізу або покращеного сприйняття людиною та прийняття на її основі рішення про виконання певних дій.

Головні особливості ринку інформаційно-комунікаційних технологій такі: нематеріальність кінцевого продукту/послуги – якісно нової, достовірної інформації, доставленої (отриманої) за визначений період, у визначеному просторово-часовому відрізку; підвищення вимог, висуваних користувачами, щодо достовірності та терміновості товару/послуги інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційно-комунікаційний ринок складається з двох взаємопов’язаних кластерів – галузей телекомунікації (ТК) та галузей інформаційних технологій (ІТ), які можуть розглядатися (розглядаються) як окремі ринки.

Рис.1 Узагальнена структура інформаційно-комунікаційного ринку

Кожна з галузей відповідно поділяється на вужчі, а саме: телекомунікації складаються з сфери телекомунікаційних послуг (послуги фіксованого та безпровідного зв’язку) та сфери апаратного забезпечення телекомунікацій (телекомунікаційне обладнання). До галузі інформаційних технологій належать сфери ІТ послуг, апаратного та програмного забезпечення. Кожна зі сфер розгалужена на доволі численні сегменти, окремі з яких подано на рис. 1.

У ринковому середовищі виділяють п’ять макросекторів: споживчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних паперів та інформації.

Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання в більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів і послуг.

У рамках економіки розвинутих країн відбулося відокремлення секторів з виробництва ЕОМ, електронних компонентів, комунікаційної техніки, ПЗ, сервісного обслуговування тощо. Вони утворюють інформаційну (комп’ютерну) промисловість, або індустрію. Як показав досвід цих країн, розвиток інтелектуального, а особливо інформаційного ринку, є головним фактором інформатизації суспільства.

Під ринком ІПП розуміють систему економічних відносин продуктового і грошового обігу, які виникають між суб’єктами, що пропонують обчислювальну техніку, електронні компоненти, програмне забезпечення, засоби комунікації тощо, та їх покупцями.

Інформаційний ринок являє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність з організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів. Поняття ринку того чи іншого інформаційного продукту для інформаційної структури надзвичайно важливе: цей термін дає змогу визначити, окрім усього іншого, всю сукупність інформаційних структур, що функціонують у даній системі обміну, а це дає можливість виявити потенційних і реальних конкурентів і споживачів. Такі відомості є основою для аналізу діяльності інформаційної структури, планування її стратегії і тактики.

Структура інформаційного ринку безпосередньо пов’язана з інформаційними потребами і відбиває можливості інформаційних технологій різних років. Якщо у 60-ті роки головними постачальниками і одночасно споживачами були інформаційні служби наукових, професійних і державних установ, які працювали на некомерційній основі, а головними інформаційними продуктами на ринку були реферативні видання, інформаційні бюлетені, бібліотечні каталоги, які розповсюджувалися за передплатою, то у 80-ті роки з’явилися нові споживачі — представники ділового світу, які мали високу купівельну спроможність і підвищені вимоги до аналітичної інформації, яку вже не треба було обробляти. У наш час до 80% продажу інформаційних товарів припадає на бізнесовий світ — маркетингові служби промислових фірм і фінансових установ. Загалом споживачами виступають всі групи спеціалістів. У країнах Західної Європи системи масового обслуговування охоплюють понад мільйон користувачів, серед яких приблизно 75% — пересічні громадяни із середнім прибутком, на їх частку припадає до 5% платних інформаційних товарів.