Будова статевих клітин
Статеві клітини, або гамети — це клітини з гаплоїдним набором хромосом, які виконують функцію передачі спадкової інформації від особин батьківського покоління нащадкам. На відміну від нестатевих клітин, гамети характеризуються низьким рівнем процесів обміну речовин.
Яйцеклітини – жіночі статеві клітини.
здебільшого нерухливі, мають кулясту або овальну форму;
мають значно більші розміри, ніж соматичні клітини і сперматозоїди (d яйцеклітини ссавців — 100-200 мкм);
у
творюються
в спеціалізованих органах: у вищих
рослин — в архегоніях, у тварин — у
яєчниках з настанням статевої зрілості
(у людини утворення відбувається лише
в ембріональному періоді і завершується
ще до народження дівчинки; дозрівання
починається після статевої зрілості
і завершується після 50 років).
Особливості будови яйцеклітини:
1. Оболонки:
- зерниста оболонка утворена фолікулярними клітинами, відростки яких проникають у блискучу оболонку, утворюючи „променистий вінець” (corona radiata) (живлення овоцита)
- блискуча, або прозора оболонка (zona pellucida) утворена глікопротеїнами zp 1, zp 2, zp 3. Це складна система біологічного захисту овоцита, що забезпечує видоспецифічне зв’язування з найбільш „якісним” сперматозоїдом.
2. Перивітеліновий простір (між плазмалемою та блискучою оболонкою). Тут знаходяться полярні тільця (продукти мейозу, що мають n-набір хромосом, але практично позбавлені цитоплазми).
3. Плазмалема може утворювати мікроворсинки.
4. Специфічні структури цитоплазми:
- кортикальні гранули знаходяться під плазмалемою, містять ферменти, що після запліднення беруть участь у кортикальній реакції;
- жовткові гранули оточені мембраною та містять фосфопротеїн фосфовітин та ліпопротеїни ліповітелін.
5. Цитоплазма овоцита характеризується високим вмістом компонентів білоксинтезуючої системи.
6. У людини до моменту запліднення ядро яйцеклітини знаходиться на стадії метафази ІІ мейотичного поділу, тому правильно говорити, що запліднюється овоцит ІІ порядку.
С
перматозоїди
–
чоловічі статеві клітини.
здебільшого рухливі клітини, які мають видовжену форму тіла;
розміри завжди мікроскопічні (у ссавців 50-60 мкм);
типові сперматозоїди мають головку, шийку і джгутик;
у частини вищих рослин, деяких водоростей і грибів сперматозоїди джгутиків не мають;
усі сперматозоони мають негативний заряд, що перешкоджає їх склеюванню;
утворюються в спеціалізованих органах: у вищих рослин — в антеридіях, у тварин — у сім'яниках.
Особливості будови сперматозоїда:
1. Голівка:
- плазмалема містить білки, що беруть участь у таксисі та зв’язуванні з яйцеклітиною;
- ядро (дуже ущільнене, без гістонових білків, з n-набором хромосом);
- акросома – обмежений мембраною сплющений пухирець з гідролітичними ферментами.
Це видозмінений апарат Гольджі, а функціонально – це велика лізосома.
2. Шийка коротка і містить пару центріолей, що лежать взаємоперпендикулярно.
3. Тіло (проміжний відділ) містить:
- аксонему (осьову нитку джгутика), що є результатом видовження мікротрубочок однієї з центріолей і проходить вздовж всієї наступної частини джгутика;
- мітохондрії, що у вигляді спіралі оточують джгутик;
- 9 жорстких фібрил між аксонемою та мітохондріальною спіраллю.
4. Хвіст містить аксонему, оточену фібрилярним футляром. У кінцевій частині хвоста є лише аксонема, оточена плазмалемою.