Талант.

Вищий прояв розвинутих здібностей нерідко називають талантом.

Талант (гр. talanton —- вага, міра, рівень здібностей) — поєднання високо-розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Жодна окремо взята здібність не може бути талантом, навіть якщо вона яскраво виражена і має високий рівень розвитку.

Як і здібності, талант є лише можливістю для набуття високої майстерності й великих успіхів у творчості, а творчі досягнення залежать від суспільно-історичних умов життя людей. Щоб досягти високої майстерності, необхідно багато працювати. Талант виявляється тільки в наполегливій творчій праці. Люди, які досягли високого рівня майстерності і всесвітнього визнання, були титанами праці. Так, англійський природодослідник Чарльз Дарвін (1809—1882) понад 30 років збирав наукові матеріали для своєї книги «Походження видів». Американський учений Томас Едісон (1847— 1931), працюючи над створенням електричної лампочки, провів до 6000 дослідів лише над обвугленням нитки розжарювання. Французький письменник Оноре де Бальзак (1799—1850) по 12 і більше разів переписував свої твори.

Здебільшого талановиті люди мають не одну, а кілька високо-розвинутих здібностей. Наприклад, Микола Амосов (1913—2002) був видатним хірургом, кібернетиком і письменником. Основою його успіху стала систематична, творча і напружена праця. Адже саме в ній найчастіше виникають моменти творчого піднесення, які називають натхненням, саме у таких станах талановиті люди сягають небувалих злетів своєї діяльності. Російський художник Ілля Рєпін (1844—1930) стверджував, що натхнення — це нагорода за каторжну працю. Російський композитор Петро Чайковський (1840—1893) зазначав, що натхнення — це такий гість, який не любить відвідувати лінивих.

Пробудження таланту залежить не тільки від наполегливої і систематичної праці індивіда. Воно зумовлено потребами суспільства. Те, які саме здібності матимуть найсприятливіші умови для свого повноцінного розвитку, залежить і від потреб епохи та особливостей конкретних завдань, які стоять перед певною спільнотою.

Геніальність.

Геніальність — поєднання талантів, реалізовуючи які, особистість залишає неабиякий слід в історії людства.

Геніальність (лат. genialis— властивий генієві, плідний) — найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Талановиті люди відрізняються від геніальних величчю і суспільною значущістю проблем, які вони вирішують. Геній — дуже рідкісне явище. Виражаючи потреби суспільства, він творить самостійно й оригінально, шукаючи відповіді на такі питання, яких інші люди часто й не помічають. Своєю діяльністю геній сприяє прогресивному розвитку всього суспільства.

Таку роль в історії вітчизняної науки і культури відіграла творчість М. Ломоносова, О. Пушкіна, Т. Шевченка, Д. Менделєєва, І. Павлова та ін. Геніям властива надзвичайна творча активність, бережливе ставлення до культурних надбань минулого і водночас — рішуче подолання застарілих поглядів і традицій. Вони усвідомлюють швидше за інших людей найактуальніші проблеми свого часу і силою свого розуму знаходять нові шляхи їх вирішення.

Генії є і титанами праці. Т. Едісон стверджував, що геній — це 1 відсоток таланту і 99 відсотків праці. Подібну думку висловлював Л. Толстой.

Отже, здібності — це внутрішні умови розвитку людини, які формуються на основі задатків під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнімсередовищем. Як індивідуально-психологічні особливості вони не можуть бути протиставлені іншим властивостям особистості — якостям розуму, особливостям пам'яті, емоційним властивостям тощо.

апитання. Завдання

1. Який зв'язок існує між здібностями та знаннями, навичками і вміннями?

2. Чи впливають вроджені задатки на майбутні здібності людини?

3. Чому яскраво виражені здібності у дитини нерідко зникають із піком?

4. Які особливості здібностей виявлялися в тому, що геніальний Ейнштейн часто забував день народження своїх дітей?

5. Чим можна пояснити, що геніальні люди не завжди були визнані за їх життя?

6. Прокоментуйте вислів «Талант робить те, що може, а геній — те, що повинен».

7. Чим відрізняються між собою обдарованість, талант і геніальність?

8. Поясніть, чи можна за результатами виконаної діяльності судити про здібності людини.

9. Чи визначають вроджені задатки вид майбутніх спеціальних здібностей?

10. Прочитайте притчу і поясніть, якими повинні бути умови, щоб людина могла розвинути свої задатки і перетворити їх на здібності:

«Дуже допитливий чоловік хотів з'ясувати, хто був найвидатнішим полководцем усіх часів і народів. Йому сказали, що найкращий уже помер і піднісся на небо. Біля райських воріт чоловік звернувся до апостола Петра з проханням допомогти в пошуках. Апостол вказав на душу, яка стояла неподалік.

— Вибачте, цього чоловіка я знав у земному житті. Він був шевцем.

— Правильно. Але якби він став полководцем, то, без сумніву, перевершив би всіх».

Література

Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд// Вопросы психологии. — 1995. — № Артемьева Т. И. Методологический аспект проблемы способностей. — М„1977.

Барков В. І., Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини. — К., 1991.

Гільбух Ю. 3. Розумово обдарована дитина. — К., 1993.

Дружинин В. Н. Психология общих способностей. — М., 1995.

Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. — К., 1999.

Колінець Г. Г. Індивідуально-психологічні особливості дослідницьких здібностей старшокласників// Наукові записки ТДПУ. — Серія 3. Педагогіка і психологія. — № 3. — Тернопіль, 1997.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К., 1989.

Крутецкий В. А. Психология математических способностей школьников. — *М„ 1968.

Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. — М., 1971.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1989.

Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. — М„ 1961.