3. Функції конфліктів

• Конфлікт – це добре, чи погано? (Дискусія).

• А тепер розглянемо функції конфлікту, які узагальнять висловлені думки.

Функції конфлікту Створення схеми «Функції конфлікту»:

1 група: Позитивні функції конфлікту

2 група: негативні функції конфлікту

Орієнтовні елементи схеми:

1. Конструктивні (позитивні):

   • Дає можливість сформулювати й усвідомити проблему, виявити труднощі;

   • Знайти нові шляхи вирішення;

   • Пожвавлює наше життя, робить його привабливішим, цікавішим;

   • Вчить форми спілкування, вміння налагоджувати стосунки;

   • Сприяє особистісному, професійному зростанню;

   • Розвиває вольову саморегуляцію;

   • Згуртовує колектив;

   • Розвиток пізнавальних рис: розуму, швидкості реакції, прийняття рішень.

2. Дисфункції (негативні):

   • Руйнує здоров’я;

   • Викликає стрес, психотравми;

   • Руйнує міжособистісні стосунки, сім’ї, особистість;

   • Формується негативна установка, негативний життєвий сценарій;

   • Погіршення співпраці у майбутньому;

   • Згортання взаємодії і спілкування між конфліктуючими сторонами.

4. Психологічна характеристика конфлікту

Зовнішні ознаки конфлікту:

• Просторові (квартира, вулиця, будинок, робота, регіон);

• Часові параметри (тривалість конфлікту);

• Внутрішньосистемні параметри (конфлікт завжди відбувається в певній соціальній системі: сім’ї, групі товаришів по службі, трудовому колективі, державі).

Внутрішні ознаки конфлікту – це його структура, динаміка і гострота, умови.

Структура конфлікту

1. Два учасника або дві сторони конфлікту.

2. Несумісні цінності й інтереси сторін.

3. Поведінка, спрямована на знищення планів, інтересів протилежної сторони.

4. Вживання тиску для впливу на іншу сторону.

5. Протиборча спрямованість дій, поведінки сторін.

6. Стратегії й тактики конфліктної взаємодії.

7. Особистісні характеристики учасників: агресивність, авторитетність, конфліктність.

8. Особливості ситуації (присутність третьої сторони, сторонніх спостерігачів).

Динамічна структура конфлікту

1. Виникнення конфліктної ситуації.

2. Усвідомлення конфліктної ситуації.

3. Власне конфліктна поведінка.

4. Розгортання конфлікту або його розв’язання.

Гострота конфлікту – жорсткість протидії, що залежить від характеру проблеми, її значущості для учасників.

Умови конфлікту

1. Взаємозалежність сторін.

2. Усвідомлення ситуації як конфліктної.

3. Вибір стратегії подальшої поведінки.

5. Конфліктність особистості.

Типи поведінки особистості у конфліктній ситуації.

Діагностика індивідуального стилю поведінки у конфліктній ситуації

Особистісним фактором виникнення конфліктів є рівень конфліктності особистості. Коли цей рівень високий, говорять про конфліктну особистість, яка схильна до конфліктних взаємовідносин.

Якості особистості з високим рівнем конфліктності:

• Неадекватна самооцінка своїх можливостей і здібностей.

• Прагнення домінувати будь-що, де це можливо і неможливо.

• Консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання подолати застарілі традиції.

• Зайва принциповість і прямолінійність у висловах і думках.

• Певний набір емоційних якостей особистості: тривожність, агресивність, упертість, дратівливість.

Типи конфліктних особистостей:

• Демонстративні: прагнуть будь-що перебувати у центрі уваги.

• Ригідні: надмірна честолюбність, завищена самооцінка, небажання рахуватись з думкою інших.

• Педантичні: надмірні вимоги до інших, різка критика, тривожність, підозрілість.

• Раціоналісти: використовують конфлікт як засіб досягнення своїх цілей.

• Безвольні: без власних переконань, принципів, діють під впливом інших.

• Некеровані: імпульсивність, нестриманість, знижений самоконтроль, агресивна поведінка.

Типи поведінки особистості у конфліктних ситуаціях

• Пристосування – виявляється як згода програти на користь опонента, який починає цим користуватись і висуває нові складніші вимоги. У результаті поступлива людина втрачає авторитет, повагу і престиж.

• Компроміс – орієнтація на взаємні поступки або стан перемир’я.

• Співпраця – орієнтація на виграш обох сторін.

• Ігнорування – мовчазний бунт. Цей тип поведінки не веде до розв’язання проблеми, яка згодом поглиблюється.

• Суперництво або конкуренція – відзначається прагненням перемогти за рахунок іншого, будь-що довести свою перевагу.

Діагностика індивідуального стилю поведінки у конфліктній ситуації

Індивідуальний стиль поведінки у конкретному конфлікті визначається мірою активності особистості, достатньою для задоволення власних інтересів, а також її здатністю до врахування інтересів іншої сторони шляхом спільних чи самостійних дій.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, якою ви хочете задовольнити власні інтереси, діючи при цьому пасивно або активно, та інтереси іншої сторони, діючи спільно або індивідуально.