Кость гордієнко

(1898 - )

Український письменник народився в с. Микитинці Ярмолинецького району Хмельницької області в сім’ї робітника.

Закінчив ремісничу школу в Одесі. Працював на заводі, секретарем одеської газети "Більшовик", редактором балтської повітової газети "Червоне село". З 1922 -. в газеті "Вісті ВУЦВК. У дні Ве­ликої Вітчизняної війни працював у пресі (газети "Радянська Украї­на", "Соціалістична Харківщина"). Нагороджений орденами Трудового Чер­воного Прапора (двома), Червоної Зірки, “Знак Пошани”, медалями та почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. За роман-трилогію "Чужу ниву жала", "Дівчина під яблунею", “Буймир” удостоєний Держав­ною премією УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1973). Член СП СРСР з 1934 р.

Микола бажан

(1904-1983)

Його називають архітектором і скульптором в мистецтві слова. Поет і перекладач, літературознавець і критик, державний і громад­ський діяч, енциклопедист і видавець, Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінської, двох Державних премій, академік, головний ре­дактор Української Радянської енциклопедії, секретар правління Спіл­ки письменників СРСР. І все це один М.П.Бажан.

Незадовго де смерті в інтерв’ю кореспондентові М.Бажан згаду­вав: "Я народився в м. Кам’янці-Подільському в сім’ї інтелігентного військовослужбовця. З дитячих літ мене оточувала музика і книги. Ніколи не забуду першого дитячого потрясіння. Роки "столипінщини". Батько приніс з-під поли томик Тараса Шевченка "Кобзар" - у той час це була заборонена література. Батько читав нам з матір’ю книгу вголос, а ми всі троє плакали. З раннього дитинства я любив все краси­ве - парки, будівлі, картини, поля, людей".

Жив в м. Кам’янець-Подільський з 1904 р. Батька було переведе­но до іншої військової частини.

Свято шанують пам’ять видатного митця на Поділлі. Його ім’я присвоєно Кам’янець-Подільській школі № 5. Тут відкрито музей поета, в Кам’янці-Подільському по вул. Українки № 28 відкрито меморіальну дошку, яка засвідчує, що тут з 1904 по 1910 р. проживав М.Бажан.

Микола островський

(1904-1936)

Життя - подвиг

Життя і діяльність М.Островського тісно пов’язане з історі­єю Хмельниччини. Дитячі та юнацькі. роки письменника-бійця пройшли в м. Шепетівці.

В 1923-24 рр. він працював секретарем райкому комсомолу в Бередівському, та Ізяславському районах, м. Шепетівці.

Героїчне життя і твори М.Островського служать прикладом для молоді. Тисячі людей знайомі з його романами “Як гартувалась сталь” та “Народжені бурею”

В.В.БЄЛЯЄВ

(1907- )

Російський письменник народився в м. Кам’янець-Подільському. Він автор повісті "Підлітки", Українські ночі", "Час розплати", "Стара фортеця". Трилогія "Стара фортеця" розповідає про пригоди дітей прикордонного міста в роки громадянської війни і про діяль­ність перших комсомольців. За мотивами трилогії створений кінофільм "Тревожная молодость". Його перу також належать памфлети проти ук­раїнських націоналістів.

Панько (пантелеймон) михайлович педа

(23.12.1907-27.11.1937)

Одна з поезій поета має символічну назву "Бринить весна". В цьому творі простежуються основні мотиви творчості та риси худож­ньої манери автора. Це - оптимістичне сприйняття дійсності, оспі­вування весняного розквіту, буяння суспільного життя. Панько Педа вірив у революцію, був з тими, хто творив в ім’я революції. Але в розквіті сил був безпідставно звинувачений в зраді, розстрі­ляний і викреслений з історії нашої культури.

Він народився в мальовничому Жванці на Кам’янеччині. Відпові­даючи на анкету вступника інституту, писав, що він за походженням українець, рідна мова - українська, соціальний стан - робітник.

Його перу належать збірки поезій: "Перший рейд", “Засуджена енциклопедія”, “Горять вогні”.

З 1937 р. П.Педа заарештований та розстріляний. П.Педа був племінником М.Годованця, який теж відбував строк, як "ворог народу".

В 1957 р. цей вирок скасовано, а справу припинено через від­сутність складу злочину, П.Педа реабілітовано посмертно.

Постало питання, щоб повернути народові твори поета. Першим за це взявся його друг Степан Олійник, упорядкувавши збірку пое­зій "Горять вогні", випущену видавництвом Радянський письменник" у 1967 р. До неї увійшло 47 віршів.

Після цього віднайшлися ще поезії, невідомі документи. Нове видання творів Панька Педи було би справжнім пам’ятником нашому земляку, поетична пісня якого так передчасно обірвалася.