Микола леонтович

(1877-1921)

Сьогодні ім’я Миколи Леонтовича відоме в усьому мистецькому світі. Нікому не відомий народний учитель з Поділля, музикант-самоук сягнув вершин світового музичного мистецтва, сказав у ньому своє дзвінке вагоме слово. глибоко і правдиво розкрив співучу ду­шу свого народу. Він не закінчував ні музичних академій, ні консер­ваторій. Наш земляк навчався у Шаргородському духовному училищі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії (нині корпус аграрно-технічного університету), Регентському класі при Петербурзькій співацькій капелі. Школа творчості Миколи Леонтовича — жива пісенна практика народу, хоровий спів закоханих у свою справу аматорів. Першими виконавцями, першими слухачами, суддями і критиками його пісень були прості люди.

В історію української музики Микола Леонтович увійшов пере­дусім як талановитий композитор. Де б не працював наш земляк, куди б не закидала його доля, ніде не розлучався з народною піснею. За­писував їх мелодії і тексти від друзів, від колег по роботі та уч­нів. Об'єктами обробок стали і народні пісні, запозичені ним із дру­кованих збірників. Усього Микола Дмитрович обробив понад 200 народних пісень, у тому числі "Дударик" і Щедрик", що справедливо вважаються геніальними творами. Крім того, він створив низку оригінальних хорових композицій.

Миколу Леонтовича знають і як відомого хорового диригента, ви­датного педагога, музичного фольклориста, громадського діяча. Всюди, де проживав і працював, був творцем музичної атмосфери, організато­ром і диригентам хорів, оркестрів і ансамблів. Будучи талановитим композитором, наш земляк виявився не менш талановитим педагогом. А його педагогічні поради, музично-теоретичні композиції щодо естетич­ного виховання школярів актуальні і сьогодні.

Наш славетний подолянин прожив усього 43 роки. Яскрава і само­бутня його творчість – геніального композитора, художника-новатора, невтомного працелюба, палкого патріота України, вірного сина рідного краю - цінна, цікава, актуальна і в наш час. Спадщина Миколи Леонтовича, стала справжньою школою майстерності для наступних митців, які розвивають його художньо-естетичні принципи.

Про це йшлося на першій всеукраїнській науково-теоретичній конференції 10-12 грудня, присвячений 120-річчю від дня народження Миколи Леонтовича. Закономірно, що згаданий форум відбувся у Кам'ян­ці-Подільському – місті юності композитора. Адже тут він остаточно визначився як музикант, зробив свої перші композиторські і диригент­ські кроки. Тут живе дух Леонтовича, живе його пам’ять. А ініціато­ром і організатором проведення цікавої конференції виступила кафедра музики нашого вузу (завідувач, доцент Зіновій Яропуд). Із 64 доповідей, які представили вчені, музикознавці, діячі культури, педагоги з 10 міст України, половина припадає на працівників-нашого університету.