12. Назвіть причини та основні шляхи подолання інфляції.

У розвинутих країнах Заходу основними причинами інфляції є: монополістичні тенденції в економіці та панування монополій - гігантських компаній, які зосередили в своїх руках основну частину виробництва і диктують ціни на ринку. За панування монополій виразно проявляється тенденція до загального підвищення цін, які під час економічних криз знижуються дуже мало, а в окремі періоди навіть зростають. Це посилює невідповідність між грошовою та товарною масою; крах золотого стандарту; надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу, зумовленого різким розширенням непродуктивного державного споживання, насамперед військовими витратами. Держава у цьому разі з метою покриття державного дефіциту випускає в обіг зайву кількість грошей. Іншими причинами інфляційних процесів у цих країнах є також розвиток диспропорцій у народному господарстві, кризові явища у валютно-фінансовій системі та ін. Розрізняють причини інфляції щодо товарів (інфляція пропозиції") і щодо грошей (інфляція попиту). Причини інфляції пропозиції формуються в самому процесі виробництва (наприклад, монополізація виробництва, диспропорція в економіці та ін.). Конкретнішими причинами цієї інфляції є зростання цін на сировину та електроенергію, а також випереджаюче зростання реальної зарплати порівняно з продуктивністю праці. При незначній інфляції (до 10% на рік) ціни зростають швидше заробітної плати. У підприємців з'являється додатковий стимул нарощувати виробництво товарів. Водночас населення намагається придбати більше товарів, оскільки очікує ще швидшого зростання цін. Але це не означає, що інфляції притаманні позитивні сторони. Поява у підприємців додаткового стимулу діяльності (як позитивна сторона інфляції") нівелюється іншими негативними чинниками, про які йтиметься далі. Причини інфляції попиту - це насамперед надлишкова емісія грошової маси. Конкретнішими причинами цієї інфляції є випереджаюче зростання сукупного платоспроможного попиту (формується, як відомо з попередніх тем, переважно із сукупних грошових витрат домогосподарств, держави, підприємців, його відрив від зростання обсягів ВВП. Кожна складова частина сукупного попиту зумовлена певними специфічними чинниками. Так, державні витрати формують надлишковий попит за зростання непродуктивних витрат - передусім на військові цілі. Найважливішими причинами інфляції у пострадянських країнах, у тому числі в Україні, є: Глибока деформація основних пропорцій народного господарства, насамперед співвідношення між групами "А" і "Б". Це означає, що в галузях групи "А" виробляються переважно засоби виробництва (верстати, устаткування), а не товари широкого вжитку для населення. Але зайняті там працівники отримують заробітну плату. Це підвищує платоспроможний попит населення, який не задовольняється, збільшує грошову масу в обігу. Таку інфляцію називають структурною. Надмірна мілітаризація економіки. За оцінками західних експертів, в СРСР на військові цілі витрачалося наприкінці 80-х років не 70 млрд. крб. (як зазначалося в офіційних джерелах), а майже 250 млрд. крб. Така різниця зумовлена тим, що до обсягу військових витрат раніше не зараховували витрати на виробництво устаткування для військових заводів, на метал, енергію, комплектуючі вироби, а також витрати у суміжних галузях (наприклад, на видобуток руди для виплавлення металу, який використовувався на військові потреби

Причини інфляції. Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне. Таким чином, до найважливіших iнфляційних причин зростання цін можна віднести наступні: Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція. Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платіжездатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші. Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополiстичний. Оскільки огополiст зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиції товарів створюється дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття ціни на товар.

13. Назвіть структурні елементи економічної системи і розкрийте їх взаємозв’язок. Отже, економічна система - це сфера функціонування продукт. тивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності. Структурні ланки, що утворюють різноманітні економічні системи, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі за-гальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та відмираючі старі, перехідні та проміжні економічні форми, кож-на з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку. В сучасних економічних умовах струк-турні елементи системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації складових ланок економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об'єктивні закони та принципи її функціонування. Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності. Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації. Тип взаємозв'язку еле- ментів системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, вла-ди - підкори, керованості - підлеглості. Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними. У соціальне орієнтованих економічних системах домінують саме партнерські взаємини. Особливе місце в становленні, функціону-ванні та розвитку економічної системи належить її суб'єктам як активній рушійній, перетворюючій силі. Кожний суб'єкт є носієм певних прав, обов'язків та відповідальності, які реалізує в процесі своєї функціональної діяльності. Залежно від цього існують різно-манітні класифікації економічних суб'єктів: індивід, колектив, дер-жава; виробник (продавець), посередник, споживач (покупець); фі-зичні та юридичні особи; вітчизняні та іноземні; інституціональні (виробничі підприємства, банки, біржі) тощо. Наявність не тільки необхідних, а й достатніх елементів для само-розвитку, самовідтворення, поліфункціональної діяльності системи характеризує її цілісність, самодостатність. Ознака органічності сис-теми вказує на внутрішню, родинно-генетичну єдність, чистоту, не-чужинність її елементів. Чим більше в економічній системі перехід-них, змішаних явищ, форм та процесів, тим нижчий ступінь її орга-нічності, чистоти. Таку тенденцію розвитку не слід розцінювати як однозначно негативну. Якщо в сучасних умовах взаємозалежність, взаємопереплетіння, конвергенція розвитку економічних систем збага-чують, вдосконалюють одна одну - це прогресивний процес. Економічна система характеризується різними сферами функціо-нування, рівнями господарювання її суб'єктів. Сучасна економічна система є не сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою трьох рівнів, що взаємодіють (рис. 3). Розвиненість, взаємодія та взаємодоповнення економічних рів-нів є запорукою стійкості, динамічності та ефективної результа-тивності системи. Здатність комплексно, адекватно і своєчасно реагувати на зміни навколишнього середовища свідчить про мобільність економічної системи. Це, в свою чергу, є запорукою як макро-, так і мікроеко-номічної рівноваги. Економічна система має три основні ланки, підсистеми: еконо-мічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економіч-них відносин і механізм господарювання. Продуктивні сили - це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення нав-колишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці.

Економічна система включає такі елементи: 1) провідний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними; 3) економічну форму результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; 5) загальні економічні закони. У літературі така структура економічної системи розглядається, як правило, через призму взаємозв’язку продуктивних сил, виробничих відносин (соціально-економічних, організаційно-економічних) та надбудовних відносин у тій їх частині, яка «обслуговує» економіку через формування «стереотипів» господарської поведінки людей. У даному разі класифікація економічних систем базується на такому критерії, як домінуючий тип (форма) власності.