3.3. Автоматизовані методи обстеження пасажиропотоків.

Автоматизовані методи обстеження пасажиропотоків розподіляються на дві основні групи:

1. що ґрунтуються на підрахунку людей, що входять і вихідних з нього пасажирів на кожному зупинному пункті;

2. ґрунтуються на вимірі ваги пасажирів у салоні, що досить точно визначає їхню кількість.

Найбільш розповсюдженим є метод "контактної сходинки" (мал. 3.9). Вхідний у салон пасажир натискає ногою спочатку нижню сходинку 5, а потім верхню 5. При цьому відповідні пружні елементи 7 послідовно стискаються і контакти 9, а потім 8 замикаються. Така послідовність замикання контактів відповідає тому, що пасажир ввійшов у салон, зворотна - вийшов. Кількість пасажирів, що ввійшли, відбивається на шкалі 1 суматора 10, а кількість зішедших на шкалі 2. Різниця пасажирів, що ввійшли і зійшли відповідає заповненню салону, відбивається на шкалі 3 суматора. Разом з реєструючою кількість пасажирів схемою (функціонує схема обліку кількості закомпостованих талонів, де на шкалі 4 відбивається кількість спрацьовувань компостерів 11 і фотовимикача 12, фіксуючого кількість поїздок за якими-небудь пільговими документами пасажирами, що обов'язково опускаються, на якийсь час у проріз фотовимикача. Це дозволяє водію чи контролеру в будь-який поточний момент визначити кількість безквиткових пасажирів.

Мал.3.8 Зміна заповняємості салонів автобусів маршруту № 16 у ранковий період "пік", де - ступінь заповнення салону транспортного засобу відповідно шкали, t – час, n - бали.

Часто замість механічних "контактних сходинок" застосовують фото-єлементний спосіб розмикання електричних ланцюгів . Для цього в наведеній схемі замість контактів у дверях рухливої одиниці встановлюються, подібно пропускним пристроям у метро, фотоелементи.

Методи визначення пасажиропотоків і параметрів перевезень пасажирів автоматизованими методами, що ґрунтуються на підрахунку кількості пасажирів, що увійшли та зійшли на кожній зупинці, має ті ж переваги й недоліки, що й табличний спосіб, описаний раніше. Однак, широкого поширення при своїй очевидній простоті ці методи не знайшли в сучасній практиці через значні погрішності вимірів, виникаючих унаслідок того, що в періоди "піків" пасажири входять і виходять не по одному, а групами. Це значною мірою спотворює параметри перевезень і може призвести до невірних висновків.

1 - шкала кількості пасажирів, що ввійшли; 2 - шкала кількості пасажирів, що зійшли; 3 - шкала кількості пасажирів, що знаходяться в салоні; 4 - шкала кількості пасажирів, що погасили свої проїзні талони; 5 - верхня "контактна сходинка";6 - нижня "контактна сходинка"; 7 - пружні елементи; 8 і 9 -контакти; 10 - суматор; 11 - компостери; 12 – фотовмикач.

З метою усунення грубих погрішностей в оцінці пасажиропотоків на транспортних засобах використовуються методи, засновані на вимірі ваги пасажирів у салоні. Для цього використовуються різні способи виміру. Застосовується тензометрія, оптичні прилади, механічні датчики й т.д. Найбільш перспективним і простим є метод визначення завантаження транспортного засобу за сумарною величиною тиску в його пневморесорах (мал.3.10 ). Як видно з малюнку 3.10, якщо скласти тиск у всіх пневморесорах, то вийде величина, відповідна повній масі автомобіля.

Мал.3.9.Схема обстеження пасажиропотоків методом "контактної сходинки".

2P₁S₀+2P₂S₀+2P₃S₀=G_a+G_п чи 2S₀(P₁+P₂+P₃)=G_a+G_п

де P₁,P₂,P₃ - відповідно питомий тиск у пневморесорах 1; 2 і 3;

S₀- опорна площа пневморесори;

G_a+G_п - відповідно вага спорядженого автомобіля і пасажирів у ньому*

Якщо протаривати вимірювальну апаратуру з обліком постійної складової спорядженої ваги автомобіля, то можна фіксувати лише перемінну складову - вага пасажирів, величина якого кратна їхній кількості.

Устаткування рухливої одиниці не має труднощів. В одну з пневморесор 1; 2 і 3 за допомогою перехідника встановлюються датчики тиску 7. Сумарний сигнал з них надходить на прилад 9 у момент коли двері транспортного засобу відкриваються, але ще цілком не відкрилися на зупинці, що забезпечується конструкцією транспортного засобу, унаслідок такого виміру завантаження рухомої одиниці вдається уникнути перешкод у вимірювальних ланцюгах через наявність вертикальної динамічний складової ваги транспортного засобу під час його руху.

Застосування на практиці способу визначення пасажиропотоків за допомогою виміру тиску в пневморесорах транспортних засобів показало його високу точність. Разом з тим, при цьому інформація про пасажирообмін зупинних пунктів відсутня, що обмежує сферу застосування методу і кількість висновків, зроблених на основі його застосування.