1.2. Феномени, механізми процесу соціалізації

Соціалізація особистості на індивідуальному рівні включає ряд процесів:

- особистості людей формуються, взаємодіючи один з одним; на характер цих взаємодій впливають такі фактори, як вік, інтелектуальний рівень, підлогу і т.д.;

- навколишнє середовище також може впливати на особистість дитини;

- особистість формується на основі власного індивідуального досвіду;

важливим аспектом формування особистості є культура.

До провідних феноменам соціалізації слід віднести засвоєння стереотипів поведінки, діючих соціальних норм, звичаїв, інтересів, цінно ­ ки орієнтації тощо Стереотипи поведінки формуються шляхом сигналь ­ ної спадковості, тобто через наслідування дорослим у ранньому дитинстві. Вони дуже стійкі і можуть бути основою психічної несумісності (на ­ приклад, в сім'ї, етносі).

Існує кілька соціально-психологічних механізмів соціалізації:

Ідентифікація - це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дозволяє засвоювати різноманітні норми поведінки, які властиві оточуючим. Прикладом ідентифікації є поло-рольова типізація-процес придбання індивідом психічних особливо ­ стей і поведінки, характерних для представників певної статі;

Наслідування є свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема, ма ­ нер, рухів, вчинків і т.д.);

Навіювання - процес неусвідомленого відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з кото ­ римі він спілкується;

Соціальна фасилітація - стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших в результаті якого їх діяльність протека ­ ет вільніше й інтенсивніше («фасилітація» означає «полегшення»);

Конформність - усвідомлення розбіжності в думках з оточуючими людьми і зовнішнє згоду з ними, що реалізовується в поведінці.

Ряд авторів, у тому числі і З. Фрейд, виділяють чотири психологічних механізму соціалізації, такі, як:

Імітація - усвідомлена спроба дитини копіювати певну модель поведінки. Зразками для наслідування можуть виступати батьки, родичі, друзі і т.д.

Ідентифікація - спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності. Через ідентифікацію діти приймають поведінку батьків, родичів, друзів, сусідів і т.д., їхньої цінності, норми, зразки поведінки як свої власні.

Сором - це переживання викриття та ганьби, пов'язане з реакцією інших людей.

Почуття провини - переживання викриття та ганьби, пов'язане з покаранням самого себе, незалежно від інших людей.

Імітація й ідентифікація є позитивними механізмами, оскільки вони націлені на засвоєння певного типу поведінки. Сором і вина являють собою негативні механізми, оскільки вони пригнічують або забороняють деякі зразки поведінки. З. Фрейд відзначає, що почуття сорому, і провини тісно пов'язані один з одним і майже нерозрізнені. Однак між ними є певні відмінності. Сором звичайно асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили. Це почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття ж провини связа ­ але з внутрішніми переживаннями, із самооцінкою людиною своїх вчинків. Покарання тут відбувається самим собою, контролюючою формою виступає совість.

Основні напрямки соціалізації відповідають ключовим сферам життєдіяльності людини: поведінкової, емоційно-чуттєвої, пізнавальної, буттєвої, морально-етичної, міжособистісної. Іншими ловами, у процесі соціалізації люди навчаються тому, як себе вести, емоційно реагувати на різні ситуації, переживати і проявляти раз ­ особисті почуття; яким чином пізнавати навколишній природний і соціальний світ; як організовувати свій побут; яких морально-етичних ориентирів дотримуватися; як ефективно брати участь в міжособистісному загально ­ нии і спільної діяльності.

Серед розглянутих механізмів і феноменів процесу соціалізації найбільш сильно впливають ті, які належать до микрофакторів соціалізації. Серед них основну роль відіграє сім'я, так як саме в сім'ї дитина засвоює основні норми і правила поведінки в соціумі.