Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення процесу соціалізації

1.1. Соціалізація і розвиток особистості

Вивченням процесу соціалізації особистості на різних етапах розвитку суспільства займалися багато вчених.

Серед них З.Фрейд, Ж.Пиаже, Б.Г.Ананьев, Б.П.Паригін, С.Л.Рубинштейн, К.А.Альбуханова-Славська, И.С.Кон, Д.І.Фельдштейн, М. Дьомін, Н.П.Дубинина, А.Ф.Поліс.

Кожен з них у відповідності зі своєю концепцією давав різні визначення по ­ нятия «соціалізація». У психологічному словнику дається таке визна ­ ня: «соціалізація - це еволюційний процес, з орієнтацією на підсумок оволодіння і відтворення суб'єктом соціального досвіду, який сам суб'єкт здійснює в чинниках комунікації, в індив ідуальной діяльності».

Соціалізація - це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. У процесі соціалізації бере участь все оточення індивіда: сім'я, сусіди, однолітки в дитячому закладі, школі, засоби масової інформації і т.д. Для успішної соціалізації, по Д.Смелзеру, необхідно дію трьох чинників: очікування, зміни поведінки і прагнення відповідати цим очікуванням. Процес формування особистості, на його думку, відбувається по трьох різних стадіях:

стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих;

ігровий стадії, коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;

стадії групових ігор, на якій діти вчаться розуміти, що від них чекає ціла група людей

Поняття «соціалізація» пов'язане з такими поняттями як «виховання», «навчання», «розвиток особистості».

Виховання і навчання (у вузькому сенсі) - це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду (дитині) і формування у нього певних, соціально бажаних стереотипів по ­ ведення, якостей і властивостей особистості.

Соціалізується дитина, не пасивно приймаючи різні дії (у тому числі виховні), а поступово переходячи від позиції об'єкта соціального впливу до позиції активного суб'єкта. Дитина активний по ­ того, що у нього існують потреби, і якщо виховання враховує ці потреби, то це сприятиме розвитку активності дитини. Якщо ж вихователі постараються усунути активність дитини, примушуючи його «спокійно сидіти», поки вони здійснюють свою «виховну діяч ­ ність », то цим вони можуть домогтися формування не ідеальною і гармонич ­ ної, а ущербної, деформованої, пасивної особистості. Активність дитини буде або повністю пригнічена, і тоді особистість сформується як соці ­ ально неадаптована, тривожна, або (за наявності певних інді ­ Індивідуальних особливостей, таких, як сильний тип нервової системи та ін) ак ­ тивность реалізовуватиметься через різні компенсаторні виходи (наприклад, те, що не дозволено, дитина буде т намагатися зробити таємно).

Одним з перших виділив елементи з оціалізаціі дитини З. Фрейд За Фрейдом, особистість включає три елементи: «ід» - генератор, стимульоване прагненням до задоволення; «его» - здійснює контроль особистості на основі принципу реальності, і «супер его».

Французький психолог Ж.Пиаже, зберігаючи ідею різних стадій у розвитку особистості, робить акцент на розвитку пізнавальних структур індивіда і їх подальшій перебудові залежно від досвід а й соціального впливу

Багато психологів і соціологів підкреслюють, що процес соціалізації продовжується в впродовж усього життя людини А це означає, що протягом усього життя здійснюється включення індивіда в соціальні відносини і завдяки цьому може відбуватися зміна його психіки Однак поняття «розвиток психіки» і «соціалізація» не тотожний ­ ни один одному, хоча і перетинаються.

Соціалізація є зміна психіки і формування особистості.

Хоча як розвиток психіки не вичерпується соціальними процесами, так і раз ­ вітіе особистості не зводяться лише до соціалізації. Такий розвиток здійснюва ­ ляется, як мінімум, за допомогою двох процесів:

соціалізації;

саморозвитку, саморозгортання особистості.

Соціалізація починається з впливів на індивіда, оскільки батьки дитини вже Соціалізованій, а дитина може на них впливати пров ­ воначально лише як біологічна істота, потім він стає здатний взаємодіяти з дорослими і, далі, відтворювати наявний у нього соціальний досвід у своїй діяльності.

Розвиваючись, особистість стає суб'єктом соціальних відносин, здатним впливати на іншу людину, але, в силу діалогічності свідомості, рефлексії, людина може впливати і на себе як соці ­ альний об'єкт. Такі впливи не вважаються соціалізацією, але можуть з ­ ставлять основу розвитку особистості

Найбільш перспективний підхід до визначення структури соціалізації особистості полягає в аналізі її в 2-х аспектах: статичному і динамічному. Відповідно можна умовно виділяти статичну і динамічну структуру соціалізації. Елементами структури є стійкі, відносно константні освіти. При цьому не враховується різна ступінь їх власної внутрішньої мінливості. До них слід віднести, перш за все, особистість і суспільство, а також ті соціальні утворення, які сприяють процесу їх взаємодії.

Поняття "особистість" фіксує соціально значуще в людині, що є, з одного боку, частиною природи, а з іншого, - соціальним індивідом, членом конкретного суспільства. Це його суспільна сутність, яка розвивається тільки разом з суспільством або тільки на його основі. Визначальним фактором у процесі соціалізації виступає мікросередовище - та об'єктивна реальність, яка представляє собою сукупність економічних, політичних, ідеологічних і соціально-політичних чинників, безпосередньо взаємодіючих з особистістю в процесі життєдіяльності.

Статична структура соціалізації особистості дозволяє конкретно історично підійти до аналізу щодо стійких елементів даного процесу на певному етапі розвитку суспільства. Однак, як вже було відмічено, всі перераховані вище елементи статичної структури не є раз і назавжди даними, незмінними, позбавленими певних змін, розвитку. Тому аналіз основних елементів статичної структури соціалізації особистості в їх русі, зміні та взаємодії дозволяє перейти до дослідження динамічної структури цього процесу.

Динамічна структура соціалізації особистості грунтується на визнанні мінливості тих елементів, які утворюють статичну структуру даного процесу, основний акцент при цьому робиться на зв'язках і кореляції тих чи інших елементів один з одним.

Соціалізація здійснюється під впливом багатьох факторів, які можна умовно розділити на три групи.

Фактори соціалізації

Соціалізація протікає у взаємодії дітей, підлітків, юнаків з величезною кількістю різноманітних умов, більш-менш активно впливають на їх розвиток. Ці діючі на людину умови прийнято називати факторами. Фактично не всі вони навіть виявлені, а з відомих далеко не всі вивчені. Про тих факторах, які досліджувалися, знання досить нерівномірні: про одних відомо досить багато, про інші - мало, про третіх-зовсім трохи. Більш-менш вивчені умови або фактори соціалізації умовно можна об'єднати в чотири групи.

Перша - мегафактори (мега - дуже великий, загальний) - кіс ­ мос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші груп ­ пи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі.

Друга - макрофактори (макро - великий) - країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію всіх, хто живе в певних країнах (цей вплив опосередковано двома іншими групами факторів).

Третя-мезофактори (мезо - середній, проміжний), умо ­ вия соціалізації великих груп людей, виділених: по місцево сти і типом поселення, в яких вони живуть (регіон, село, місто, селище); (. радіо, телебачення та ін) за належністю до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації; по принади ­ лежності до тих чи інших субкультур.

Мезофактори впливають на соціалізацію як прямо, так і опо ­ средствованно через четверту групу - мікрофактори. До них відносяться фактори, що безпосередньо впливають на конкретних

людей, які з ними взаємодіють, - сім'я і домашнє вогнище, сусідство, групи однолітків, виховні організації, раз ­ особисті громадські, державні, релігійні, приватні і контрсоціальние організації, микросоциум.

Якщо уявити ці фактори вигляді концентричних кіл, то картина буде виглядати так, як вона показана на схемі.

Найважливішу роль в тому, яким виростає людина, як пройде його становлення грають люди, в безпосередній взаємодії з якими протікає його життя. Їх прийнято називати агентами соціалізації. На різних вікових етапах склад агентів спеці ­ Фічен. Так, по відношенню до дітей та підлітків такими виступають батьки, брати і сестри, родичі, однолітки, сусіди, вчителі. В юності або в молодості в число агентів входять також чоловік або дружина, колеги по роботі і пр. За свою роль у соціалізації агенти розрізняються залежно від того, наскільки вони значущі для людини, як будується взаємодія з ними, в якому напрямку і якими засобами вони роблять свій вплив

Таким чином, в поняття соціалізації входять поняття навчання, виховання, розвиток особистості.

Однак існують феномени і механізми процесу соціалізації.