Міністерство освіти і науки України

Коледж технології, бізнесу та права імені Лесі Українки

ВИХОВНА ГОДИНА

На тему:Культура поведінки студентів

Викладач:

Панькевич Олеся Федорівна

Луцьк 2014

Епіграф.

Ніщо не обходиться нам так дешево

і не цінується так дорого, як ввічливість.

М. Сервантес

Доповідач 1

Сьогодні ми розглянемо найболючішу проблему сьогодення це культура спілкування та поведінки в сучасному суспільстві, а особливо це стосується нас – молоді.

Доповідач 2

Здавалося б, життєвий досвід, який поступово набувається, дає змогу розв'язати будь-які повсякденні питання. Але насправді лише одиниці самостійно відкривають пра­вила спілкування, які допомагають уникати додатко­вих труднощів у стосунках з іншими людьми. У про­цесі спілкування формуються не лише пізнавальні можливості людини, а й самооцінка, усвідомлення власного «Я» і відчуття його тотожності в будь-яких життєвих си­туаціях, виробляються критерії ставлення до людей.

Доповідач 1

Культура поведінки, культура мовлення і культу­ра спілкування в житті найчастіше виступають в єдності. Культура спілкування є складовою части­ною культури людини в цілому. І чим вища у людини загаль­на культура, тим вища її культура спілкування з іншими.

Доповідач 2

Усі ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення студентів характеризується багатослів'ям, заміною власне українських слів іншо­мовними, суржиком, діалектною, сленговою лексикою, воно далеке від високої культури спілкування. Яка полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літера­турної мови, а й вона залежить також від уміння кори­стуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.

Доповідач 1

Спілкування — найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культурі поведінки, куль­турі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.

Своїм корінням культура спілкування сягає дуже далеко в давнину.

Обов'язок кожного з нас звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняти чуже, бру­тальне. Адже за багатовікову історію наш народ виро­бив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури.

Доповідач 2

Ця проблема актуальна не лише в нашому закладі, вона піднімається на районному, обласному, державному рівнях. Отож на сьогоднішній конференції ми обговоримо найважливіші проблеми культури спілкування та мовленнєвого етикету.

Дослідник-мовознавець. Доповідь «Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії».

Додаток № 1

Дослідник-мовознавець. Доповідь «Складові культури спілкування»

Додаток 2

Доповідач 1

Мов­леннєвий етикет має велике значення для життєдіяльності суспільства і для функціонування мови. Саме тут найбільш яскраво виявляється стан мовленнєвої культури, духовні цінності, етнічні риси суспільства, рівень стосунків між людьми.

— Здрастуйте!

Вклонившись, ми сказали один одному.

Здрастуйте!

Просто здрастуйте, більш нічого не сказали.

Через що на краплинку щастя добавилось у світі?

Через що на краплинку радісніше зробилось життя?

Доповідач 2

Цими словами Володимир Солоухін чудово пока­зав, наскільки звичайні формули привітання зв'язу­ють нас один з одним, зміцнюють контакти, набли­жують нас до радості людського спілкування. Так і дотримання правил етики допомагає відчувати себе максимально вільно, не завдавати неприємності іншим. Взагалі, етика у звичайному розумінні — це те саме, що мораль, моральність. В свою чер­гу мораль — це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

Дослідник – історик. Доповідь «Поняття етикету»

Додаток № 3

Дослідник – історик. Доповідь «Мовний етикет»

Додаток № 4

Доповідач 1

До речі, наука, що вивчає дотримання людиною правил етикету, називається етикою. Тісно з етикою пов'язана і наука естетика. Вона допомагає людині розібратись у великій різноманітності смаків, звичок, почуттів, кольорів. Вчить людину вибрати найкраще, не розгубитись в розмаїтті.

Доповідач 2

А я нещодавно прочитав, що у США існує інститут етики імені Поуст Емілії. Книжки цієї популярної в Америці письмен­ниці присвячені культурі спілкування. Вони видава­лись більш як 100 разів і завжди миттєво розпроду­вались. Як ви думаєте, чому?

Відповідь на дане питання проста. Люди часто не знають, як себе поводити в тому чи іншому випадку. Вони хочуть виглядати пристойно в очах оточуючих. А то­му завжди існувала і буде існувати потреба у знанні етики.

Доповідач 1

У неформальній молодіжній компаній достатньо сказати «привіт», посміхнутися і всі навколо ста­нуть друзями. Але у більш офіційній обстановці не­обхідно або бути відрекомендованим, або правильно відрекомендувати самого себе.

Доповідач 2

Привітання — один із найважливіших знаків мовного етикету. За його допомогою установ­люється контакт між людьми. Тому не володіти фор­мами привітання — це означає бути всім чужим, не вміти спілкуватися.

Ввічлива людина повинна була не просто відповісти на привітання, але й використати у відповіді спеціальну для кожного випадку етикетну формулу. За допомогою мовних формул етикету ми вира­жаємо відношення при зустрічі і прощанні, коли кому-небудь дякуємо або приносимо вибачення, у си­туації знайомства і багатьох інших випадках.

Доповідач 1

Давайте згадаємо відомі етикетні формули. Етикетна формула— це фразеологізовані речення, готові до вжитку стандартизовані мовні конструкції. За допомогою словесних формул висловлюється взаємо­відношення при зустрічі і розставанні, дякуванні або вибаченні, у ситуації знайомства й у багатьох інших випадках, їх арсенал в українській мові надзвичайно багатий.

Доповідач 2

Принцип використання етикетних формул, крім універсального принципу ввічливості, - це принцип відповідності мовної ситуації Обстановка спілкування (офіційна / не­офіційна) і фактор адресата (соціальний статус, особисті заслуги, вік, стать, ступінь знайомства) с визначальни­ми при виборі етикетних формул.

(зачитує з екрану)

Доповідач 1

Давайте перевіримо, чи вміємо ми поводитись в тій чи іншій ситуації:

1. Що потрібно зробити, коли ви запізнились на якийсь захід?

(неодмін­но має вибачитися перед присутніми, незалежно від того, куди саме вона запізнилася — на приватну зустріч чи на офіційне прийняття)

2. Якщо двоє людей розмовляють, а вам необхідно терміново звернутись до однієї з них, що ви будете робити?

3. (Не можна перебивати мовлення іншої людини; якщо ж це трапляється, слід неодмінно вибачитися перед тим, як висловлюватися самому.)

4. Хто першим має вітатися: молодший зі старшим, чоловік із жінкою, підлеглий з начальником.

5. Як треба звертатися до дорослих та незнайомих людей?

6. Назвати слова ввічливості.

7. Як необхідно ставитись до смаків іншої лю­дини?

8. Якщо товариш чимось засмучений і не хоче поділитися з тобою своїми переживаннями, твої дії.

9. Як ти реагуватимеш на критику товаришів?

10. Як ти розумієш слово «пунктуальність»?

Доповідач 1

Славетному педагогу В.О. Сухомлинському належать такі слова: «Умій відчувати поряд з собою людину, умій ро­зуміти її душу, бачити в її очах складний світ — радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїми вчинками не завдавай людині болю, образи, хвилюван­ня. Умій підтримати людину, допомогти їй, коли у неї горе. Умій виховати себе так, щоб ти не «сипав сіль» на чужі, болючі рани, щоб гучно не ступав брудними чобітьми там, де треба затамувати подих; щоб не ломи­тися в двері, коли треба тихенько, на пальчиках, зайти в неї, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно». Стати такою людиною він бажав кожній людині.

Доповідач 2

Поряд із мовленнєвими засобами на культуру спілкування впливають невербальні засоби спілкування — інтонація, міміка, жести, пози тощо.

Доповідач 1

Невербальні засоби спілкування — це будь-які рухи тіла, що свідчать про внутрішній стан і ставлення партнерів один до одного. За допомогою жестів спілкування більш доступне.

Додаток №6

Експерт. Доповідь «Невербальні засоби спілкування»

Доповідач 1

Культура спілкування — найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культурі поведінки, культурі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.

Досліджуючи дану проблему, ми виробили поради, які допоможуть вам у будь-яких випадках спілкування (мультимедійний проектор).

Доповідач 1

Хочеться сподіватися, що наша сьогоднішня конференція допоможе нам стати більш уважними по відношенню до себе і оточуючих, заставить задума­тись над тим, як ми поводимо себе у повсякденному житті, можливо згодиться при спілкуванні з іншими людьми, навчить бачити у спілкуванні не тільки те, що лежить на поверхні, точніше оцінювати ситуацію і діяння людей.

Доповідач 2

Як зазначав Антуан де Сент-Екзюпері, найбільшою розкішшю, що гідна людини, є радість людського спілкування. Щоб мати успіх у ми­стецтві спілкування, треба його опановувати й засто­совувати у щоденній практиці.

Доповідач 1

Культура виявляється у будь - якій діяльності людей, ми повинні керуватися її нормами повсякчас : на роботі, під час відпочинку, у транспорті, вдома… Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово – це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгірше, чим вона володіє.

Ми бажаємо вам стати ввічливими, ви­хованими і культурними людьми. Бо тільки таку лю­дину поважають оточуючі. Культурна людина бажа­на в будь-якому колективі. Вона успішна в бізнесі, на будь-якій посаді.

Додаток № 1

Дослідник-мовознавець

Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії

Спілкування є однією з центральних проблем, яка включає в себе вивчення питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісиі взаємини та ін.

Спілкування допомагає глибше розглянути процес міжособистісної взаємодії та взаємин.

Інтерес до спілкування виявляють представники різних наук, бо воно є багатовимірним, багаторівневим феноменом. Філософи, наприк­лад, аналізують спілкування як спосіб реалізації суспільних відносин, розглядають його як вид діяльності, де фіксуються суб'єкт-суб'єктиі відносини, досліджують вплив спілкування на формування особистості. Саме вони наголосили на необхідності усвідомлення значущості іншого і цінності звернення до нього як до рівноправного та відпові­дального суб'єкта. Дослідження проблем спілкування базується на вивченні цього феномена в інших наукових дисциплінах, наприклад в етиці, психології, соціології, медицині, педагогіці.

Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкування можна охарактеризувати так:

• комунікація, приймання і передання інформації (зрозуміло, що інформацію можна отримати також завдяки спостереженню);

• взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;

• сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.

Отже, спілкування — це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними ре­зультатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Іншими словами, спілкування — це взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження та об'єднання зусиль

З метою налагодження взаємин і досягнення загального результату.

Без спілкування неможливе існування людського суспільства. Особливо це відчувають ті, хто тривалий час живе один. Наприклад, дослідник Р. Бард, який протягом шести місяців перебував один серед снігів Антарктиди, писав, що людина не може обійтися без звуків, голосів, без спілкування з іншими, як не може жиги без фосфору або кальцію. У самітності він шукав спокою та духовного збагачення, а знайшов лише розчарування й безвихідь. Відомо, що найтяжчим покаранням у Стародавній Греції був остракізм, тобто заборона спілкуватись із засудженим.

Люди, як правило, починають спілку­ватися з якогось приводу. При цьому їхні дії спрямовані на предмет спіл­кування, який визначає його сутність, дає змогу визначити спрямованість спілкування. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, ділове та ін. Предметом нашого ана­лізу є ділове спілкування.

На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом є соціально значуща спільна діяльність. Інші вважають, що діло­ве спілкування — це усний контакт між співрозмовниками, які ма­ють необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою зав­дання розв'язати конкретні проблеми.

Додаток 2

Дослідник-мовознавець

Складові культури спілкування

Під час проведеного опитування сту­дентів коледжу на запитання "Що таке культура спілкування?" дали такі відповіді:

• це сукупність вмінь людини аналізувати вчинки інших людей, поважати їх;

• складова культури мовлення;

• вміння поводити­ся культурно, мати добру вимову;

• вміння в будь-якій життєвій ситуації знайти правильний та делікатний підхід; вміння спілкуватися, поводитися в товаристві;

• бажання бути культурним і приємним спів­розмовником та ін.

Як бачимо, опитувані не диференціюють культу­ру мовлення, поведінки та спілкування.

Про що ж свідчить аналіз трактувань, наведених у літературі? Так, культура поведінки, культура мовлення й культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності. Проте людина, ввічливо та доброзичливо звертаючись до інших, може вживати слова, порушуючи граматичні правила. Іноді її дії начебто відповідають нормам поведінки, прийнятим у суспільстві, однак успішно спілкуватися вона не може, тому що не розбирається у психології, психічному стані людей, особливостях їхнього темпераменту, характеру тощо. Тому вона й не може знайти такі способи і засоби спілкування, які б найбільшою мірою відповідали ситуації. Культуру спілкування най­частіше плутають з культурою мовлення.

Дослідження генезису спілкування показали, що воно передує мовленню, тобто з науко­вого погляду це, безсумнівно, різні феномени. Культура мовлен­ня — це здатність використовувати оптимальні для конкретної ситуації мовні засоби.

Система ритуалів і відповідних словесних формул, які вживаються з метою встановлення контакту та підтримання доброзичливої тональності спілкування, становить мовний етикет. Вод­ночас етикет — це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських взаємин, їхню поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу. У словниках етикет ототожнюється з культурою поведінки.

Культура спілкування є складовою культури людини загалом. Вона, як і будь-яка інша культура, містить певну суму знань, у цьому кон­тексті — про спілкування.

Для культури спілкування характерною є також нормативність. Вона визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конк­ретній ситуації. Зазвичай норми визначаються станом суспільства, його історією, традиціями, національною своєрідністю, загальнолюдськими цінностями. Для кожної епохи розвитку людства характерна певна своєрідна культура спілкування, що відповідає загальнолюдським цінностям. Тому саме тепер важливо закласти засади такої культу­ри спілкування в нашому суспільстві, яка відповідала б часові, нашій історії та духовно творчому потенціалу українського народу.

Безумовно, лише знання не забезпечать культури спілкування, якщо ними не скористатися. Для того щоб спілкування було успішним, потрібні вміння, а їх набувають з досвідом, психологічними засоба­ми, за допомогою певних вправ. Отже, культура спілкування у вузькому розумінні слова — це сума набутих людиною знань і вмінь та навичок спілкування, які створені й прийняті в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Чи достатньо лише знань і вмінь, щоб одна людина зрозуміла іншу і щоб спілкування стало успішним? Багато в чому культура спіл­кування залежить від особистості, її якостей. Один поводиться пихато, як всезнайко, його не цікавить думка співрозмовника. Інший говорить тільки сам і не дає змоги іншим вставити навіть слово. Третій пре­зирливо ставиться до чужої думки. Четвертий є людиною спокійною й терплячою, завжди має що сказати. Отже, спілкування — це своєрідний театр, де є п'єса певного змісту, актор, що виконує конкретну роль, і глядач, який сприймає цю п'єсу й цю роль. А потім глядач виступає як актор і хоче, щоб його також сприйняли як особистість. До того ж глядач в обох випадках є активною стороною.

Для того щоб контакт був справді глибоким, особистість окрім знань про спілкування, певних навичок і вмінь повинна мати ще й відповідну комунікативну установку на спілкування. Причому уста­новку не просто на встановлення контакту, а на людину як загаль­нолюдську цінність. Тоді цей контакт стане олюдненим, і спілкування відбуватиметься на високому рівні.

Підбиваючи підсумки, виокремимо компоненти, що створюють високий рівень культури спілкування:

• комунікативні установки, які "включають" механізми спілку­вання;

• знання етичних норм спілкування, прийнятих у конкретному суспільстві, психології спілкування (категорій, закономірностей, механізмів і психології сприймання й розуміння одне одного);

• вміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відпо­відно до норм моралі конкретного суспільства та загально­людських цінностей.

Іншими словами, культура спілкування — це цілісна система, що складається із взаємопов'язаних моральних і психологічних культур, кожна з яких вносить своє в характеристику цілого.

Проте важливо пам'ятати, що ця система реалізується в певних умовах. Відомо, що поведінка людини змінюється залежно від ситу­ації. Змінюються навіть такі основні риси, як чесність і здатність викликати довіру. Людина буває чесною в одній ситуації та нечесною в іншій. Багато в чому це залежить від зовнішнього середови­ща, його впливу па людину. У кожної людини є особисте безпосе­реднє оточення, тобто люди, з якими вона живе, вчиться, відпочиває, працює. Усіх їх людина віддзеркалює у психіці, па кожного емоційно відгукується. Залежно від того, як найближче оточення задовольняє потреби людини, проявляється її реагування на близьких. Іноді ввічлива, доброзичлива та терпляча на роботі людина в домашньому оточенні є тираном. Трапляється і навпаки. Справжній рівень куль­тури спілкування такої людини низький. Людину можна вважати тим більшою мірою внутрішню культурною, чим частіше в неї спостері­гається "ставлення на Ви" до близьких людей.

Пристосуватися до оточення, в якому доводиться працювати, не завжди легко. Тоді людина відчуває себе не досить комфортно, продуктивність її праці набагато знижується. Якщо це розуміють керівники підприємства, де вона працює, то вони допоможуть їй швидше пристосуватися до нового оточення. Деякі західні компанії, добре розуміючи необхідність адаптації нової людини, створюють спеціальні програми профорієнтації та інформації, де йдеться про те, як службовці мають спілкуватися між собою та з клієнтами, щоб підтримувати високий імідж корпорації. У деяких зарубіжних фірмах навіть створено спеціальну службу людських стосунків.

Крім того, на культуру поведінки й спілкування людини впли­ває те, з чим вона начебто безпосередньо не стикається, але водночас залежить від нього. її, безумовно, хвилює те, що діється у світі, які закони ухвалює парламент, як підвищуються ціни на товари й про­дукти харчування і т. ін. Від цього залежить поведінка людини під час спілкування з іншими.

Додаток №3

Дослідник – історик