- •Тема 5.4 Експортно-імпортні операції
- •Передумови розвитку міжнародної оптової торгівлі
- •2. Контингент учасників міжнародного оптового ринку
- •Міжнародний оптовий оборот
- •4. Порядок регулювання оптових закупівель від інофірм
- •5. Види міжнародних оптових операцій та методи їх здійснення
- •6. Структура і зміст зовнішньоторговельних угод і контрактів
- •7. Організація підготовки і проведення оптових операцій зі закордонними контрагентами
- •Питання для самоконтролю:
2. Контингент учасників міжнародного оптового ринку
Контингент учасників міжнародної торгівлі є доволі різноманітним. Він формується під впливом таких факторів, як рівень економічного розвитку і суспільно-політичний устрій окремих держав, запроваджені в країні Торговельні звичаї та правила, ступінь лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, рівень розвитку обслужуючої інфраструктури тощо.
Залежно від характеру та цілей діяльності міжнародні суб'єкти оптового ринку поділяють на: комерційні фірми, союзи (спілки) підприємців, і органи і відомства та міжнародні економічні організації під егідою ООН.
Комерційною фірмою може бути будь-яке комерційне підприємство засноване на засадах різних форм власності, а також на засадах приватного підприємництва, що може діяти в галузях промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сільського господарства з метою отримання та розподілу прибутку.
Торговельні комерційні фірми залежно від основної спеціалізації, характеру та обсягів діяльності на міжнародних ринках поділяються на-торгові доми, експортні, імпортні, гуртові, роздрібні, дистрибутивні та сток-фірми.
Торгові доми — це крупні торговельні підприємства, що скуповують товари всередині країни для подальшого експорту або імпортують товари для реалізації на внутрішньому ринку на власний ризик і за власні кошти.
Експортні фірми поділяються на спеціалізовані та універсальні й займаються концентрацією вітчизняної продукції з метою її реалізації на експорт.
Імпортні фірми найчастіше спеціалізуються на закупівлі специфічних і однорідних товарів або сировини з метою їх доведення, підсортування та реалізації всередині країни.
На відміну від експортних та імпортних фірм оптові підприємства оперують широким асортиментом товарів із суто посередницькою метою. Вони, як і роздрібні підприємства, виходять на міжнародні ринки для забезпечення потреб споживчого ринку, розширення та поглиблення асортименту споживчих товарів.
Дистриб'ютори — це закордонні фірми-посередники, що реалізують товар експортера в окресленому регіоні (країні, групі країн). Схожою на дистрибутивну є діяльність сток-фірм, які організовують продаж імпортного товару із консигнаційного (митного) складу.
Союзи підприємців — це об'єднання окремих груп підприємців, у т. ч. і комерційних фірм, для захисту спільних інтересів як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
Державні органи, організації, й відомства беруть участь у міжнародній оптовій торгівлі зазвичай не з комерційною метою, а для задоволення стратегічних і специфічних потреб своєї держави (оборони, охорони здоров'я, сільського господарства тощо).
Міжнародні організації системи ООН увійшли до числа найкрупніших оптових покупців матеріальних благ для їх подальшого перерозподілу між країнами-учасницями системи розподілу технічної та гуманітарної допомоги.
Основу контингенту вітчизняних учасників міжнародної оптової торгівлі становлять: виробничі підприємства і об'єднання, оптово-посередницькі підприємства і організації та інші господарські формування всіх форм власності. Крім основного, на міжнародному ринку діє також допоміжний контингент учасників, що забезпечують умови для ефективної діяльності основних суб'єктів.
Виробничі підприємства (об'єднання) виходять на міжнародний оптовий ринок для експорту власної продукції, імпорту сировини, матеріалів та комплектуючих для виробничих потреб, а також для придбання устаткування і обміну технологіями, виробничими або інтелектуальними послугами.
Участь на міжнародному оптовому ринку зовнішньоторговельних і посередницьких трейдерів обумовлюється їх прагненням здійснити еквівалентний обмін матеріальними благами (товарами і послугами) з фірмами-нерезидентами.
Поряд із державними зовнішньоторговельними фірмами, об'єднаннями на міжнародний оптовий ринок мають право виходити колективні, кооперативні, приватні господарські формування. Ці суб'єкти господарювання — резиденти можуть набирати довільних організаційних форм. Єдиною вимогою до вітчизняних суб'єктів міжнародної оптової торгівлі є їхня реєстрація відповідно до чинного законодавства як учасників зовнішньоекономічної діяльності у статистичному, податковому і митному органах.
Об'єктами комерційної діяльності на міжнародному оптовому ринку є товари і послуги (матеріальні блага), що прямо або опосередковано пов'язані з міжнародним товарооборотом.
Матеріальну основу міжнародного оптового товарообігу становлять товари — продукція виробничо-технічного призначення і предмети широкого вжитку. Специфічними нематеріальними об'єктами міжнародної оптової торгівлі є такі особливі види товарів, як ліцензії патенти, технології ("ноу-хау") або різноманітні види послуг — інжинірингові, лізингові, інформаційні, туристично-рекреаційні тощо.
У практиці міжнародної оптової торгівлі широко застосовується Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС). За своїм змістом ГС — це багатоцільовий класифікатор товарів міжнародного товарообороту. Вона допомагає уніфікувати збір, обробку та передавання інформації про товари; спрощувати укладення митних тарифів, декларування вантажів і відправлення митних процедур, оскільки одночасно виконує роль класифікатора і кодифікатора товарів міжнародної номенклатури.
Класифікують товари в ГС за декількома ознаками: за походженням, за призначенням, за ступенем обробки. За цими ознаками товарна номенклатура в ГС поділяється на 21 розділ, 96 груп, 33 підгрупи, 1241 товарну позицію, 3553 підпозиції та 5019 субпозиції.
