- •Основи психолінгвістики
- •1.1. Об'єкт і предмет психолінгвістики
- •1.2. Визначення психолінгвістики
- •1.3. Причини появи психолінгвістики
- •1.4. Міждисциплінарність психолінгвістики
- •1.5. Мова - мовлення - мовленнєва діяльність
- •II. З історії психолінгвістики
- •II.1. Мова - це діяльність людського духу
- •II.5. Мова обмежує пізнання світу
- •II. 6. Мова є умовою спілкування
- •II.8. Сучасний стан психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •III.2. Асоціативний експеримент
- •III.2.1. Процедура асоціативного експерименту
- •III.2.2. Інтерпретація відповідей асоціативного експерименту
- •111.3. Метод семантичного диференціала
- •Iiі.6. Методи непрямого дослідження семантики
- •III.7. Градуальне шкалювання
- •IV. Онтогенез мовлення
- •IV.2. Тварини, що говорять
- •IV.4. Опанування мови дитиною
- •IV.4.9. Засвоєння значення слова
- •IV.5. Теорії формування свідомості в онтогенезі
- •V. Продукування мовлення
- •V.1. Мовленеві помилки
- •V.2. Теорії походження мови
- •V.3 Особливості продукування мовлення
- •V.4. Моделі продукування мовлення
- •V.4.1. Стохастична модель
- •V.4.2. Модель безпосередніх складників
- •V.4.3. Трансформаційно-генеративна модель н. Хомського
- •V .4.4. Теорія рівнів мови
- •V.4.5. Модель т-о-т-е
- •V.4.6. Когнітивні моделі
- •V.4.7. Циклічні моделі
- •V.4.8. Думки о.Р. Лурії та м.І. Жинкіна про породження мовлення
- •V.4.9. Модель л.С. Виготського
- •V.4.10. Модель о.О. Леонтьєва
- •3. Етап моторного програмування.
- •4. Вихід мовлення - реалізація.
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VI.1. Неусвідомлюваність сприйняття
- •Vі.2. Рівневість сприйняття мовлення
- •Vі.З. Свідомість сприйняття
- •Vі.4. Сприйняття букв і слів
- •Vі.5. Сприйняття речень
- •Vі.6. Співвідношення з дійсністю
- •VI.7. Механізм еквівалентних замін
- •Vі.8. Механізм імовірнісного прогнозування
- •VI.9. Сприйняття і розуміння
- •VI. 10. Значення і смисл
- •VI.11. Моделі сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VII.І. Слово - висловлення - текст
- •VII.2. Включеність тексту у немовленнєву діяльність
- •Viі.З. Модель продукування тексту
- •Vіі.4. Затекст - текст - підтекст
- •Vіі.5. Сприйняття тексту
- •Vіі.6. Властивості тексту
- •VII.7. Методи аналізу тексту у психолінгвістиці
- •VIII. Етнопсихолінтвістика
- •VIII.1. Мова і культура
- •VIII.2. Гіпотеза лінгвістичної відносності
- •VIII.З. Національно-культурна специфіка слова
- •VIII.4. Лакуни
- •VIII.5. Міжкультурні контакти
- •VIII.7. Акультурація
- •VIII.9. Лінгвістичний шок
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •IX. 1. Мовлення у стані емоційної напруженості
- •IX.6. Мовлення глухонімих
- •Тестові завдання
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етнопсихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •II. З історії психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •IV. Онтогенез мовлення
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етноіісихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •II. З історії психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •IV. Онтогенез мовлення
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етііопсихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінвистіка
- •Список літератури
III.2. Асоціативний експеримент
Асоціативний експеримент є найбільш опрацьованою технікою психолінгвістичного аналізу семантики.
III.2.1. Процедура асоціативного експерименту
Загальна схема асоціативного експерименту мас такий вигляд, анкетованим пропонується перелік слів і говориться, що їм необхідно відповісти першими словами, які спадають на думку. Кожному анкетованому дасться 100 слів і 7-10 хвилин на відповіді. Більшість реакцій, що наводяться в асоціативних словниках, отримані від студентів університетів і коледжів у віці 17-26 років, для яких мова стимулів є рідною.
Існують такі різновиди асоціативного експерименту:
1. Вільний: анкетованим не ставиться обмеження на реакції.
2. Спрямований: анкетованим пропонується наводити асоціації
певного граматичного або семантичного класу (наприклад, прикметник до іменника).
3. Ланцюговий: анкетованим пропонується реагувати на стимул кількома асоціаціями - наприклад, дати протягом 20 секунд 10 реакцій. Найбільш відомими є словники асоціативних норм:
- J. Deese. Strukture associations in Language and Thought, 1965;
- „Словник асоціативних норм російської мови" за редакцією О.О. Леонтьєва, 1977.
На сьогодні найбільш повним словником російської мови є „Російський асоціативний словник" (М., 1994-1999). Він складається з кількох томів: Том 1. Прямий словник: від стимулу до реакції; Том 2. Зворотний словник: від реакції до стимулу; томи 3-6 є також прямими і зворотними словниками інших переліків слів. У цьому словнику 1 277 стимулів, що трохи менше кількості слів, яка вживається мовцями у повсякденному спілкуванні (1500-8000); як відповіді зафіксовано 12 600 різних слів, а всього - понад мільйон реакцій.
Структура словникової статті у „Російському асоціативному словнику" побудована в такий спосіб: спочатку дасться основне слово, потім реакції, розташовані за частотністю по низхідній (позначені цифрою). Всередині груп реакції подані за алфавітом:
ЛІС... поле, дерева 11, осінь, великий, береза 7 і т. д.
Наприкінці кожної етапі наводяться цифри: ЛІС...549+186+0+119..
Перша цифра вказує на загальну кількість реакцій на стимули, друга - на кількість різних реакцій, третя - на кількість анкетованих, які залишили даний стимул беї відповіді, четверта - кількість поодиноких відповідей, тобто реакцій, які були запропоновані тільки один раз і частотність яких дорівнює одиниці.
III.2.2. Інтерпретація відповідей асоціативного експерименту
При інтерпретації відповідей асоціативного експерименту виділяють перш за все синтагматичні (5) та парадигматичні ((і) асоціації:
(5) небо - голубе, машина – їде, палити погано;
(6) стіл - стілець, батько -мати.
Синтагматичними асоціаціями називаються асоціації, граматичний клас яких відмінний від граматичного класу слова-стимулу.
Парадигматичні асоціації є словами-реакціями того ж граматичного класу, що і слова-стимули. Вони підпорядковані принципу „мінімального контрасту", згідно з яким чим менше відрізняються слова-стимули від слів-реакцій за складом семантичних компонентів, тим більш високою є ймовірність актуалізації слова-реакції в асоціативному процесі. Цей принцип пояснює, чому за характером асоціацій можна підновити семантичний склад слова-стимулу: безліч асоціацій, запропонованих на слово, містить ряд ознак, аналогічних до тих, що містяться в даному слові-стимулі (7).
(7) літні 11; літо 10; відпочинок 6; короткі, скоро, ура 4; неробство, до Простоквашино, почалися, школа 8.
Носій української мови за цими реакціями легко відновить стимул канікули.
Вважається, що парадигматичні асоціації відображають мовні відношення, а синтагматичні - мовленнєві.
Виділяють також родо-видові відношення (8), реакції, що мають фонетичну схожість зі стимулом (9), клішовані (10) й індивідуальні (11):
(8) тварина - кішка, стіл – меблі
(9) гість - кість, лом - том;
(10) майстер - золоті руки, гість – кам’яний;
(11) чоловік я повинен.
ІІІ.2.3. Значення результатів асоціативною експерименту
Асоціативний експеримент широко відомий і активно використовується у психолінгвістиці, психології, соціології, психіатрії.
Результати асоціативного експерименту можуть бути використані перш за все в різних сферах лінгвістики. Зокрема, внаслідок того, що він проводиться на значній кількості анкетованих, на основі даних ними асоціацій можна побудувати таблицю частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стпмул. Ступенем семантичної близькості (семантичної відстані) пари слів визнається ступінь збігу розподілу відповідей, тобто ступінь подібності об'єктів аналізу встановлюється через схожість даних на них асоціації. Величина ця фігурує в працях різних авторів під назвами: „коефіцієнт перетину", „коефіцієнт асоціації". ступені перекриття".
Так може бути вирішена одна з проблем синонімії між стимулами, оскільки за допомогою асоціативного експерименту можна визначити семантичну відстань між словами, які мають подібні значення, наприклад, робота, праця, справа. Виявилося, що найближчими є слова робота - праця, далі справа - робота, а потім праця - справа.
Іноді такі дані збігаються з результатами дистрибутивно-статистичного аналізу текстів, коли дослідники не звергаються до експерименту. Але такий збіг трапляється не завжди.
Прикладом реконструкції семантичного складу слова на основі асоціативного експерименту можуть виступати роботи Дж. Діза (]. Deese). У них матриці відстаней вторинних асоціацій на слово-стимул (тобто асоціації на асоціації) підлягали процедурі аналізу чинника. Виділені чинники отримували змістовну інтерпретацію і виступали як семантичні складники значення. О.О. Леонтьєв, коментуючи результати досліджень Дж. Діза, зазначав, що вони чітко показують саму можливість виділити на основі формальної обробки даних асоціативного експерименту чинники, які можна інтерпретувати змістовно як семантичні компоненти слів, досліджуваних в експерименті.
Оскільки сутність асоціативного експерименту полягає в тому, шо атестованому дається слово-стимул і пропонується реагувати на це слово першим словом або словосполученням, шо спало на думку, можна отримати дуже цікаві результати (12):
(12) СТУДЕНТ (662 особи) - інститут 44. вічний 41. студентки 99, бідний 84, заочник 28, веселий 20, молодий, гарний 18, поганий 16, стипендія 14, іспит 11, абітурієнт, мученик, викладач 10, вічне відчуття голоду, вино, голод, голодний, прекрасні часи, психоз. п’ять років відпочинку - двадцять хвилин ганьби 1.
Асоціативний експеримент показує наявність у значенні слова (а також предмета, то позначається словом) психологічного компонента. Тим самим асоціативний експеримент дає можливість побудувати семантичну структуру слова і виступає цінним матеріалом для вивчення психологічних еквівалентів семантичних полів і розкриває об'єктивно наявні в психіці носія мови семантичні зв'язки слів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що головною перевагою асоціативного експерименту с його простота, зручність вживання, оскільки він може проводитися з великою групою атестованих одночасно. Анкетовані працюють зі значенням у „режимі вживання", то дозоляє виділяти і деякі неусвідомлювані компоненти значення.
Так, у результаті експерименту з'ясувалося, що в слові іспит (13) у свідомості носіїв російської мови присутній і такий психологічний момент цього слова, як важкий, страх, страшний. У лінгвістичних же словниках він відсутній.
(13) Іспит (626 особи): важкий 87, здавати 48, здати 35, сесія 26, залік 21, білет 18, швидко 17, з математики 18, на атестат зрілості, страх 10, страшний 8, тяжкий 6.
Особливістю асоціативних реакцій на слово є те, що анкетовані можуть бути чутливі до фонологічного і синтаксичного рівня слова-стимулу.
Такі реакції, як мама - рама, теж можуть тлумачитися як фонетичні реакції. Вони, як правило, даються анкетованими у стані стомленості (наприклад, наприкінці тривалого експерименту) або розумово обмеженими анкетованими.
Значна частина асоціацій зумовлюється мовленнєвими штампами, кліше. При цьому асоціації також відображають різні аспекти рідної культури анкетованого (площа - Червона) і текстові ремінісценції (майстер - Маргарита).
Необхідно зазначити, що план вербальних асоціацій не ізоморфний повністю плану предметних відношень. Так, наприклад, в експериментах 30-х років XX ст. Карвоські (Karwosky) і Доркуса (Dorcus) показано, що кольори асоціюються по-іншому, ніж слова, що їх позначають (анкетованим пропонувалися картки різного кольору).
Особливе значення асоціативний експеримент мас для психологів, оскільки є одним із найстаріших методів експериментальної психології. Дж. Міллер дуже яскраво описує історію його появи.
Сер Френсіс Гальтон, англійський науковець і двоюрідний брат Ч. Дарвіна, першим спробував провести асоціативний експеримент у 1879 р. Він вибрав 76 слів, написав кожне з них на окремій картці і не повертався до них декілька днів. Потім він брав картки по одній і дивився на них. Він засікав час за хронометром, починаючи з того моменту, коли його очі зупиняться на слові, і закінчуючи моментом коні прочитане слово викликало в нього дві різні думки. Він заткав ці думки для кожного слова зі списку, але відмовився публікувати результати - Вони оголюють, - писав Ф. Гальтон. - сутність людської думки з такою дивною виразністю і достовірністю, які навряд чи вдасться зберегти, якщо опублікувати їх і зробити надбанням світу" (Ф. Гальтон).
Сьогодні цей експеримент відомий як методика вільних асоціацій Кента - Розанова (С.Н. Kent, A.J. Rozanoff). У ній як подразник використовується набір зі 100 слів. Мовленнєві реакції на ні слова стандартизовані за допомогою великої кількості психічно здорових осіб, і визначена питома вага нестандартних мовленнєвих реакцій. Ці дані дозволяють визначити ступінь ексцентричності, незвичності мислення конкретних анкетованих.
Асоціативне поле у кожної людини своє і за складом найменувань, і за силою зв'язків між ними. Актуалізація того або іншого зв'язку у відповіді не випадкова і може залежати навіть від ситуації (друг - ведмедик). Безперечним є вплив напряму освіти людини на структуру її ментального лексикону. Так, асоціативні експерименти на матеріалі російської й естонської мов виявили, що особи з вищою технічною освітою дають частіше парадигматичні асоціації, а з гуманітарною -синтагматичні.
На характері асоціацій позначаються і вік, і географічні умови, і професія людини. За даними О.О. Леонтьєва, на стимул рос. кисть мешканець Ярославля відповів - горобина, а житель Душанбе - винограду, диригент - плавна, м м’яка. медсестра - ампутація, а будівельник - волосяна.
Проте приналежність до певного народу робить дія однієї культури „центр" асоціативного поля достатньо стабільним, а зв'язки - регулярно повторюваними в даній мові (не тільки поет Шевченко, але і друг - товариш, ворог, вірний). Цікаві матеріали про залежність асоціацій від культурно-історичних традицій народу пропонує тверська психолінгвістика О.О. Залевська: найчастіші асоціації-іменники стимулу хліб для росіян - сіль, для узбеків - чай. а для французів – вино.
Показові дані були отримані при зіставленні асоціацій в історичній перспективі. Так, коли порівняли асоціації внаслідок точного повторення методики Кента - Розанова в Міннесоті (1954 р.). то виявилося, що три однакові реакції на слово-стимул у 1910 р. в середньому складали приблизно 46 % усіх відповідей, а в 1954 - вже близько 60 % усіх відповідей, тобто однакові реакції стали набагато частішими. Це означає. що збільшилися стереотипність реакцій мабуть, у силу стандартної освіти, розповсюдження телебачення іі інших засобів масової комунікації.
