V.4.2. Модель безпосередніх складників

У межах метолу аналізу мовлення за безпосередніми складниками (constituent analysis), становлення якого також пов'язане з іменами Дж. Міллера і Н. Хомського, передбачалося, що мовлення людини ґрунтується на ядерних реченнях, які, у свою чергу, формуються безпосередніми складниками їхніх елементів. Наприклад, фраза (22) будується з таких елементів (18-21):

(18) (Злодій) (був) (розумний).

(19) (Злодій) (був) (молодий).

(20) (Суддя) (був) (похмурий).

(21) (Суддя) (суворо покарав) (злодія).

(22) Розумний молодий злодій був суворо покараний похмурим суддею.

Разом ці прості, ядерні речення й утворюють складне речення.

Продукування відбувається зліва направо і знизу догори

Хлопчик кинув м'ячик.

Він кинув це.

Він діяв.

Ця модель передбачає виконання операції деривації, тобто послідовної підстановки на місце більшої одиниці двох (тільки двох) більш дрібних компонентів, з яких вона складається. В результат, цих послідовних підстановок утворюється "термінальний (граничний) ланцюжок", тобто саме речення. Походження кожного ланцюжка^може бути зображено у вигляді математичного графа – «дерева безпосереднє складників» (див. схему 1):

Схема 1

Дерево безпосередніх складників

(речення)

імена група присудка

означення означуване дієслово іменна група

талановитий художник пише

означення означуване

цікаву картину

У модель породження за безпосередніми складниками входять і так звані контекстні обмеження – граматичні правила: (талановитий) + рід + число +відмінок + (художник) +число +відмінок + (пише) + особа + число...

Специфічні риси граматики безпосередніх складників - 1) вона дихотомічна; 2) вершину дерева являє собою речення як єдине синтаксичне ціле, тобто фіксується послідовність операцій необхідних для вияву синтаксичних зв'язків; 3) були опрацьовані два важливих поняття: а) напрями розгалуження дерева - правобічне (регресивне) і лівобічне (прогресивне); до речі, у більшості європейських мов домінує регресивне вставлення, а в японській, вірменській, у тюркських мовах переважає прогресивне; б) глибина речення: вона визначається за максимальною кількістю вузлів лівого розгалуження дерева.

V.4.3. Трансформаційно-генеративна модель н. Хомського

Н. Хомський запропонував теорію, шо отримала назву трансформаційна граматика (або трансформаційно-генеративна граматика). На його думку, мова - це не набір одиниць мови та їхніх класів, а механізм, шо створює правильні фрази.

Синтаксис Н. Хомський визначав як вчення про принципи і способи побудови речень. "Граматика мови L - писав він, - є механізмом, шо продукує всі граматично правильні послідовності L і не породжує жодної граматично неправильної" (Н. Хомський).

Так, незв'язаний набір слів (23) або (24) запам'ятати важче, ніж осмислену граматично правильну фразу (25):

(23) паска маленька голубий пісок робити око дівчинка;

(24) маленька паска з пісочними очима робила голубу дівчинку;

(25) маленька дівчинка з голубими очима робила паску з піску

Звуки стають осмисленими тільки тоді, коли ми знаємо (нехай неусвідомлено) граматику певної мови.

На думку Н. Хомського, система правил існує як здатність продукувати і розуміти нескінченну кількість речень. При цьому граматично правильними можуть бути і безглузді речення:

(26) Безбарвні зелені ідеї люто сплять.

(27) Люто сплять ідеї безбарвні зелені.

Перше речення (26), хоча і безглузде, але граматично правильне, а друге (27) - ні.

Трансформаційний аналіз визначається як аналіз синтаксичних структур за допомогою їх перетворення з поверхневих на глибинні. Н. Хомський вважав, що в основі механізму продукування фраз лежить перехід глибинних структур у поверхневі.

(28) Його арешт.

(29) Він арештований.

(30) Він арештував.

Як приклад переходу глибинної структури у поверхневу під час породження мовлення Н. Хомський розглядає речення (31) що на його думку, складається з двох глибинних (32 і 33):

(31) Мудра людина чесна.

(32) Людина чесна.

(33) Людина мудра.

Для того, щоб "вивести" з глибинної структури поверхневу. людина, за Н. Хомським, послідовно здійснює такі операції: замінює другу групу підмета словом який (людина, яка мудра, чесна): опускає який (людина мудра чесна); переставляє людина і мудра (мудра людина чесна); уніфікує форму прикметника мудрий - і отримує поверхневу структуру.

Глибинна структура формує значення речення, а поверхнева виступає звуковим втіленням цього значення.

Н. Хомський вводить ряд правил переходу глибинної структури у поверхневу (правила підстановки, перестановки, довільного включення одних елементів, виключення інших елементів), а також пропонує -26 правил трансформації (пасивізація. субституція, пермутація, негація, ад'юнкція, еліпс і т. ін.). Усе це разом і репрезентує згідно і трансформаційно-генеративною теорією, вроджену здатність до продукування мовлення.

На думку Н. Хомського, дитина, почувши (сприймаючи) "вихідні мовні дані", аналізує їх і розкриває синтаксичні структури. Він пише: "Щоб засвоїти мову, дитина повинна володіти, по-перше, лінгвістичною теорією що визначає форму граматики, будь-якої можливої людської мови, і, по-друге, стратегією вибору граматики відповідного типу, шо сумісна з вихідними мовними даними" (Н. Хомський).

Ця теорія спровокувала величезну кількість експериментальних досліджень і здійснила вирішальний вплив на формування американської, психолінгвістики. У вітчизняній науці теорія Н. Хомського підлягала значній критиці.