III. Експеримент у психолінгвістиці

Ключові слова: експеримент, (пікетований, асоціативний експеримент, стимул, реакція, асоціативне поле, конотативне значення, методика доповнення, семантичний диференціал, шкалювання. семантична відстань.

ІІІ.1. Роль експерименту в психолінгвістиці

Питання про необхідність експерименту у науці про мову вперше постало в 1938 р. Л.В. Щерба у статті «Про троякий аспект мовних явищ і про експеримент у мовознавстві" зазначав, що «виводити мовну систему, тобто словник і граматику, можна з „відповідних текстів, тобто з відповідного мовного матеріалу". На його думку цілком зрозуміло, що жодного іншого методу не можна застосувати до мертвих мов.

Л.В. Щерба стверджував, що мертвими мови стають тоді, коли вони перестають бути знаряддям спілкування і мислення всередині людського колективу: вони перестають тоді розвиватися і пристосовуватися до вираження нових понять і їхніх відтінків, у них зникає те, що може бути назване мовленнєвотвірним процесом.

По-іншому мас визначатися ставлення до живих мов, про важливість вивчення яких писав ще І.О. Бодуен де Куртене. У свою чергу Л.В. Щерба також зазначав: „Більшість лінгвістів, як правило, і до живих мов підходить так само, як і до мертвих, тобто нагромаджує мовний матеріал, іншими словами, записує тексти, а потім опрацьовує за принципами мертвих мов", „при цьому виходять мертві словники і граматики" (Л.В. Щерба), а дослідник живих мов повинен чинити не так. За Л.В. Щербою, він „теж мас виходити з мовного матеріалу ... але. побудувавши з фактів цього матеріалу певну систему, необхідно перевіряти її на нових фактах, тобто перевіряти, чи відповідають дійсності факти, що виводяться з неї. Отже, у мовознавство вводиться принцип експерименту. Зробивши певне припущення про значення того або іншого слова, тієї або іншої форми, про те або інше правило словотворення або формотворення і т. ін., необхідно спробувати, чи можна утворити ряд різноманітних форм, використовуючи це правило"(Л.В. Щерба).

На думку Л.В. Щерби, експеримент може мати як позитивний, так і негативний результат. Негативні результати вказують або на некоректність постульованого правила, або на необхідність обмежень, або на те, що правила вже більше немає, а є лише факти словника тощо.

Наводячи приклади (1-4), Л.В. Щерба зазначав, що дослідник мови повинен звертатися до носія з питанням про правильність або неправильність мовного матеріалу. При цьому такого Роду експеримент уже проводиться, коли дитина вчиться говорити або коли доросла людина вчиться говорити іноземною мовою.

(1) Ніякої торгівлі не було в місті.

(2) Ніякої торгівлі в місті не було.

(3) У місті не було ніякої торгівлі.

(4) Ніякої торгівлі не в місті не було.

Л.В. Щерба писав про принцип експерименту як-про важливий момент, що дозволяє глибше проникнути в розуміння мовної діяльності полини. Оскільки писав він це у 30-ті роки XX ст., коли в радянському мовознавстві відбувалася боротьба поглядів, учений побоювався звинувачень в індивідуалізмі і тому мав доводити методичну правильність пропонованого методу. До сказаного Л.В. Щерба додавав: «З дуже поширеною обережністю, що за такого методу досліджуватиметься „індивідуальна мовна система", а не мовна система, треба покінчити раз і назавжди. Адже індивідуальна мовна система є лише конкретним виявом мовної системи" (Л.В. Щерба).

Згадував дослідник і про помилки письменників, вважаючи, що «ляпсуси» пов'язані з поганим відчуттям мови. Цікаво, що в цей же час З. Фрейд писав про обмовки та недочуте, трактуючи це в парадигмі психоаналізу.

Відомий психолінгвіст Л.В. Сахарний зазначав, що у прихильників традиційних методів лінгвістичного аналізу є ряд заперечень щодо експерименту:

1. Матеріали експериментів дуже цікаві, але хіба не будь ь, можуть сказати анкетовані щодо завдань експериментатора? Як довести, що в експерименті виявляються справді мовні правила?

2. В експерименті створюються штучні ситуації, що для природного функціонування мови і мовлення не характерно.

3. У спонтанному мовленні іноді виявляється те, що ніяким експериментом організувати не вдається, тобто можливості експериментальних методик досить обмежені.

Л.В. Сахарний вважав, що на ці питання можна відповісти так:

1. Питання в тому, що вивчається в експерименті - мова чи мовлення? Традиційна лінгвістика визнає, що по-іншому, ніж через мовлення, на мову вийти не можна. Але якщо вивчати мову через спонтанні тексти, чому не можна вивчати її через тексти, отримані в експериментах?

2. Хоча ситуації в експерименті бувають і штучними, принципові особливості мовленнєвої діяльності, що виявляються в експерименті, властиві мовленнєвій діяльності і в інших, неекспериментальних ситуаціях. Не можна чітко розмежувати типові та нетипові, природні та штучні ситуації.

3. Експеримент не постає єдино можливим методом психолінгвістичного дослідження. Психолінгвістика не заперечує ні матеріалу, ні методу спостереження, що належать до сфери традиційної лінгвістики. Психолінгвістика цей матеріал використовує, але використовує з іншого погляду, в більш широкому контексті і матеріалу, і методів.