II.8. Сучасний стан психолінгвістики

За публікаціями останніх років можна простежити тлумачення психолінгвістики як частини лінгвістики з різними варіаціями: від дескриптивної до структурної лінгвістики, а також від трансформаційної породжувальної граматики до "лінгвістики майбутнього" (у цьому разі психолінгвістика кваліфікується як складник семасіології, за Ф. де Соссюром [Горелов, Седов 1997: 199], як підхід до опрацювання майбутньої теоретичної лінгвістики [Супрун 1996: 271] і под.). В українській лінгвістиці психолінгвістичний напрям активно репрезентований у концепціях теорії мовленнєвої діяльності (пор. праці Ф.С. Бацевича з питань комунікативної лінгвістики, української генології та ін.).

За справедливим зауваженням Е. Хетч [Наtch 1983], психолінгвісти, прийшовши з різних сфер знання, різняться між собою. Так, лінгвісти, що звернулися до психолінгвістики, розглядають опанування мови, продукування та розуміння мовлення як процеси, що підпорядковуються мовним правилам, які є похідними системності мови; тому їх цікавлять не названі процеси як такі, а ті відношення, що спрямовують ці процеси. З іншого боку, психологи, стаючи психолінгвістами, вірять, що вони досліджують інтелектуальні процеси, які тлумачаться як основні для психолінгвістики, тому що, на їхню думку, такі процеси пояснюють і опанування мови. На відміну від цього. викладачів мови (другої або іноземної) цікавлять питання, пов'язані з легкістю/складністю опанування мовних структур, з чинниками, що впливають на успішність такого опанування, тощо. Залежно від базової підготовки психолінгвістів, характеру останньої наявні і розбіжності в кваліфікації аналізованих проблем, у підходах до їхнього розв'язання, в актуалізації певних моментів.

У сучасній науці немає єдиного погляду на періодизацію психолінгвістики та її пріоритетні напрями. До складу провідних проблем психолінгвістики Є.Ф. Тарасов зараховує "продукування і сприйняття мовленнєвого висловлення разом з проблемою мовленнєвого спілкування і засвоєння мови дитиною" [Тарасов 1991: 3]. Констатуючи наявність коренів психолінгвістики як науки в працях В. фон Гумбольдта, В. Вундта й інших учених, Є.Ф. Тарасов коротко простежує історію психолінгвістичних шкіл: психолінгвістика Ч. Осгуда. що джерелом має біхевіористську психологію мови, яка ґрунтується на дистрибутивній лінгвістиці та теорії масової комунікації (ця теорія передбачала вивчення психолінгвістикою відношення між структурою повідомлення й якостями індивідів, які продукують і приймають повідомлення); психолінгвістика Дж. Міллера і Н. Хомського як певний етап співробітництва психології та лінгвістики, коли правила породження речень у трансформаційній граматиці Н. Хомського, шо мали статус описової моделі мови, були взяті за функційну модель, яка підлягала верифікації в психологічному експерименті; психолінгвістика "третього покоління", що пов'язана з критикою попередніх напрямів досліджень, різким посиленням уваги до семантики і прагненням вивчати реальних мовців у відповідних контекстах за відсутності викінчено формалізованих теорій; теорію мовленнєвої діяльності як наукову парадигму (протиставлена і попереднім психолінгвістичним школам, і "конгломерату" часткових ідей третього покоління психолінгвістики), що розвивається як невід'ємна частина загальної психології і що акцентує увагу на процесах продукування та сприйняття мовлення і на мовленнєвих операціях, на цілеспрямованості та мотивованості мовленнєвої активності, включеної в структуру немовленневої діяльності людини як члена певного соціуму Є.Ф. Тарасов наголошує, що поняттєвий апарат кожної психолінгвістичної школи складається з двох фрагментів: психологічного та лінгвістичного, а своєрідність тієї або іншої школи встановлюється з відповідних психологічних теорії і (або) лінгвістичних уявлень. У цьому разі наявне тлумачення психолінгвістики як науки "перетину", а не інтеграції.

На становлення сучасної психолінгвістики значний вилив здійснила американська психолінгвістика, яка в своєму розвитку пройшла чотири основні періоди: формування, лінгвістичним, когнітивний і когнітивно-міждисціплінарний. На початку своєї історії психолінгвістика орієнтувалася в психології на біхевіоризм, а в лінгвістиці - на структуралізм.

Лінгвістичний період у психолінгвістиці пов'язаний з виникненням і бурхливим розвитком траисформаційно-генеративної. або породжувальної, граматики Н. Хомського.

Визначаючи мову як „безліч (кінцеву або безкінечну кількість) речень, кожне з яких має кінцеву довжину і побудоване з кінцевої безлічі елементів", Н. Хомський зазначав, що „кожне речення може бути представлене у формі кінцевої послідовності фонем (або букв)" (Н. Хомський). У його граматиці діють особливого роду правила або операції (трансформаційні), що належать до синтаксичної конструкції речення як до одного цілого. Тому багато дослідників вважають теорію Н. Хомського формальною гіпотетичною побудовою, що репрезентована як логічне обчислення.

Н. Хомський розрізняє мовну здатність (linguistic соmреtеnсе), яку він зараховує до сфери лінгвістики, і мовну активність (linguistic performance), що належить до сфери психології. Мовна здатність розглядається ним як щось таке, що має здатність говорити певною мовою, а під мовною активністю розуміються ті вислови, які здійснюються носієм мови. Н. Хомський також висунув тезу про природженість мовних структур.

Ідучи за основним положенням трансформаційно-генеративної граматики про те, що в центрі лінгвістичної теорії повинна знаходитися мовна здатність, а не мовленнєва діяльність, американські психолінгвісти сконцентрували зусилля на вивченні сутності мови на шкоду дослідженням із продукування мовлення.

Когнітивний період розвитку психолінгвістики позначився поступовим відходом від примату лінгвістичної теорії і спробою визначити місце мови серед інших фундаментальних процесів. Когнітивні характеристики мови, представлені в граматичних теоріях, перестали посідати центральне місце у психолінгвістичних дослідженнях; за ними тепер визнавалася лише часткова роль у процесах використання та засвоєння мовлення разом з іншими когнітивними модулями.

Сучасний період розвитку психолінгвістики збігається з розвитком когнітивних наук. Психолінгвістика стала частиною дисциплін, які намагаються відповісти на питання про характер знання, структуру ментальних уявлень і про те, як вони використовуються в таких фундаментальних мисленнєвих процесах, як логіка і схвалення рішень.

Російська психолінгвістика, і зокрема московська психолінгвістична школа, орієнтується перш за все на опис процесів перетворення смислової інформації. Крім того, велика увага надасться аналізу процесів становлення і функціонування мовної свідомості, під якою розуміється система образів дійсності, що отримують своє мовне вираження у мовленнєвій діяльності людини як носія свідомості.

З позицій розвитку світової психолінгвістики доцільним постає виділення як першого ("підготовчого") періоду підґрунтя для виникнення психолінгвістики в психологічних і лінгвістичних публікаціях у різних країнах до середини XX ст., другим періодом сил вважати 50-70-ті роки цього ж століття, коли відбувалося оформлення психолінгвістики як самостійної сфери досліджень, а відлік третього періоду варто розпочинати з 80-х років XX ст., пов'язуючи його з постанням фундаментальних міждисциплінарних психолінгвістичних досліджень. Характеристика виділених періодів корелює з єдиним принципом динаміки - від передумов через становлення психолінгвістики як самостійної науки до вияву фундаментальних міждисциплінарних праць, що дозволяє прогнозувати специфіку наступного періоду як етапу дійсної реалізації завдань психолінгвістики як інтегративного типу.

В організаційному плані психолінгвістика має таке оформлення:

1. Існує Міжнародна організація прикладної психолінгвістики (ISAPL – International Society of Applied Рsycholinguistics) зі штаб-квартирою в Португалії. її президент - румунський дослідник Тетяна Слама-Козаку Міжнародні симпозіуми проводяться один раз на три роки (останній відбувся у Франції у 2006 р).

2. В Осаке (Японія) видається журнал „International Journal Psyholinguistics", який має підзаголовок „Fn International Journal Human Communication". На обкладинці журналу зазначені теми, які в ньому висвітлюються: Мова, розуміння і продукування: Вивчення іноземної мови: Переклад; Мова і освіта; Білінгвізм; Порушення мови; Мовні технології і моделі людської комунікації; Опанування мови; Невербальні аспекти комунікації; Семіотика « психолінгвістичному аспекті; Мова і влада; Аналіз літературного тексту; Засоби масової комунікації тощо.

3. У Росії центром психолінгвістики виступає Сектор психолінгвістики і теорії комунікації Інститут)' мовознавства РАН (заснований в 1968 р. О.О. Леонтьевим). Всеросійські симпозіуми проводяться один раз на три роки (останній, XV симпозіум, відбувся у червні 2006 р. у Москві).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть представників біологічної концепції мови. Розкрийте сутність цієї концепції.

2. Поясніть концепцію психології народів.

3. Що означає висловлення В. Гумбольдта: "Будь-яка мова описує щодо іроду, якому вона належить, коло, з меж якого можна вийти тільки в тому випадку, коли вступаєш в інше коло"?

4. Чи обмежує мова розуміння світу?

5. Назвіть періоди становлення американської психолінгвістики. З чим пов'язаний лінгвістичний період?

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Будагов Р.А. Человек и его язьїк. - М.: Изд-во Москонского ун-та. 1974.-321 с.

2 Вежбицкая А. Язьїк. Культура. Потаїте. - М.: Русскис словари. 1996. -655 с.

3. Гумбольдт В. Язьїк и философия культури: Пер. с нем. яз. / Сост. общ. ред. и вступ, ст. А.В. Гульїги и В.А. Рамишвили. - М.: Прогресс 9Н5. - 451 с.

4. Потебня А.А. Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - 622 с.

5. Соссюр Ф. Заметки по общей лингвистике / Пер. с фр. Б.П.Наумова; Общ. ред. Н.А. Слюсаревой. - 2-е изд. - М.: Прогресс, 2000. - 275 с.