VIII.9. Лінгвістичний шок

У міжкультурному спілкуванні існує явище, яке за аналогією до культурного шоку можна назвати лінгвістичним шоком.

Лінгвістичний шок можна визначити як стан здивування, сміху або збентеження, шо виникає у людини, коли вона чує в іноземній мові мовні елементи, які звучать її рідною мовою дивно, смішно або непристойно. Сміховий ефект щодо іноземної мови виникає у випадках коли нейтральне за значенням слово однієї мови омонімічне слову рідної мови, шо наділене абсолютно іншим значенням.

Так, персидське (фарсі) слово кефір відповідає українському невірний, а турецьке слово кулак означає вухо, а турецьке бардак – склянка.

Така міжмовна омонімія описана в лінгвістиці у своєму слабкому варіанті як проблема "помилкових друзів перекладача".

Істотним аспектом лінгвістичного шоку є те, що незвичне або непристойне суголосся чується не тільки тоді, коли є сегментна відповідність (склад - склад; слово - слово), але і тоді, коли такої відповідності немає. Так, у традиційній фразі викладача на уроці англійської мови Who is absent? (Хто відсутній?) такс "непристойне суголосся" виникає на межі слів.

Для іноземців в українській мові теж зустрічаються мовні факти, які здаються їм смішними або непристойними. Найвідоміший приклад пов'язаний з назвою автомобіля „Жигулі", співзвучного gigolo (укр. сутенер). Саме це постало причиною того, що ця машина для європейського ринку отримала другу назву - "Lada".

Щодо письмової мови, слід сказати, що таких фактів значно менше. Так, назва дитячих пелюшок фірми Nenuco звучить по-італійськи "неньюко", але написане з маленької літери букви (пеписо) може бути прочитано українцями як щось непристойне.

Щодо рідної мови такі явища також можливі, і виникають вони, зокрема, при помилках сприйняття: рос. Лучше быть мне в речке утопимому (чується як утопи маму), чем на свете жить нелюбимому (чується як не люби маму).

Існує багато теоретичних утворень, у які вписується проблематика лінгвістичного шоку. Так, у дискурc-аналізі є поняття "значення слухача" (meaning hearer) як значення, яке приписує мовленню слухач. У О.О. Потебні є міркування щодо "розуміння по-своєму" і щодо можливості звертатися до внутрішньої форми слова при розумінні мовлення.

Говорячи про способи оптимізації міжкультурної комунікації можна закцентувати на такому: скласти два списки, по-перше списки поєднань звуків, слів, виразів(так званих продуктивних заборон),що не рекомендується для висловлень рідною мовою під час спілкування з іноземцями (як правило,списки будуть різні за обсягом: так, китайцям важче спілкуватися з росіянами, ніж росіянам з китайцями); по-друге, списки слів, що є ніби рецептивними невдалими суголоссями, або рецептивними заборонами - мовні елементи, які в іноземній мові мають одне значення, а для представника іншої культури і носія іншої мови звучать смішно або непристойно.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Чи кожне слово мови відображає культуру народу, що говорить цією мовою?

2. У чому полягає сутність гіпотези лінгвістичної відносності?

3. Перерахуйте типи лакун і наведіть приклади.

4. У яких ситуаціях люди відчувають культурний шок?

5. У чому причина помилок у мовленні білінгва?

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. ~ М.:Гнозис, 2003.-288 с.

2. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным язикам в школе. -М.: Просвешение, 1991. - 423 с.

3. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Лекц. курс. - М.: Гнозис, 2002. - 284 с.

4. Почепцов Г.Г. Язиковая ментаіьность: способ представлення мира //Вопросьі язьікознаиия. - 1990. -№6. - С. ПО-122.

5. Язык и культура: Факти и ценности / Оте. ред. Е.С. Кубрякова. Т.Е. Янко. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 600 с.