VIII. Етнопсихолінтвістика

Ключові слова: мова, культура, розуміння, переклад, лакуна, білінгвізм, культурний шок.

Етнопсихолінгвистика вивчає етничну свідомість та її відображення в мові та мовне вій діяльності. Витоки сучасної етнопсихолінгвістики знаходимо в працях В. Гумбольдта, О.О. Потебні, Ф.І. Буслаєва, Ш. Баллі, а також у працях американських науковців. У 70-х роках XIX ст. у США було здійснено спробу класифікації мов індіанців і з'ясовано вплив на них англійської, іспанської та французької мов. У першій половині XX ст. Ф. Боас, Е. Сепір, М. Сводеш та інші продовжили ці дослідження. У СІП А з'явився напрям неогумбольдтіанство. Представники європейської психолінгвістики (Л. Вайсгербер, Г. Ібсен. П. Хартман та ін.) також спиралися на ідеї В. Гумбольдта.

VIII.1. Мова і культура

Розрізняють матеріальну і духовну культури. До матеріальної культури належать техніка, матеріальні цінності - те, шо створює цивілізацію. До культури духовної належать наука, мистецтво і література, філософія, освіта. Крім того, до духовної культур» зараховують традиції, звичаї, побутову культуру, повсякденне спілкування, звички людей, норми спілкування, мімічні та жестові коди, національні картини світу. Все це відображає специфіку сприйняття навколишньої реальності, національні особливості мислення представників тієї або іншої культури.

Національні особливості мислення і поведінки знаходять вияв \ мові, мова відображає життя суспільства та окремої людини. З іншого боку, мова впливає на розуміння світу, детермінує процеси, що відбуваються в суспільстві. Отже, мова водночас є і засобом спілкування, знаряддям, інструментом духовної діяльності людини, і продуктом цієї діяльності. В етнопсихолінгвістиці розглядаються обидва аспекти цієї проблеми. Завдяки впливовій функції мови, тобто кумулятивній здатності мовних одиниць і текстів, у мові фіксуються етапи пізнання, а їх здобутки переносяться на наступні етапи. Таким чином мова забезпечує спадкоємність культури в часі.

Е. Сепір писав про вплив мови на мислення: "Люди живуть не тільки в об'єктивному світі речей і не тільки в світі суспільної діяльності, як вважають зазвичай; вони значною мірою знаходяться під впливом тієї конкретної мови, яка постає засобом спілкування для певного суспільства. "Реальний світ" певною мірою будується несвідомо на основі мовних норм певної групи. Ми бачимо, чуємо і сприймаємо так чи інакше ті або інші явища завдяки тому, що мовні норми нашого суспільства передбачають певну форму вираження" (Е. Сепір).

На основі розмежування мислення і мови як двох самостійних, але взаємопов'язаних феноменів лінгвісти розрізняють дві картини світу концептуальну та мовну. Концептуальна картина світу розглядається як більш широке поняття і с основою для формування мовної картини світу. Концептуальна картина світу пов'язана з сукупністю знань про світ. Мовна картина світу створюється в процесі номінації, а її ключовим елементом є слово. Саме мовний образ світу виступає як засіб експлуатації знань, що створюють концептуальну картину світу. Мовна картина світу важливою складовою національної культури, оскільки саме в ній втілюються наукові, до-наукові і примітивні знання. Концептуальна та мовна картини світу змінюються з часом, як змінюється світосприйняття етносу, про що свідчить архаїзація та неологізація лексики.

Мовна картина світу втілюється у свідомості людини як вторинне існування об'єктивного світу, закріплене та реалізоване у своєрідній матеріальній формі" [Колшанский 2005: 15]. Кожна природна мова відображає певний спосіб концептуалізації світу, при цьому значення, шо виражаються в мові, формують єдину систему поглядів, яка являє собою певну "колективну філософію", що нав'язується всім носіям певної мови як обов’язкова. Отже, мовна картина світу може бути визначена як сукупність знань про світ, зафіксована в лексиці, фразеології, граматиці (В.А. Маслова). Мовна картина світу позначає "світ у дзеркалі мови", а картина світу розуміється як "відображення у психіці людини предметного навколишнього світу, опосередковане предметними значеннями і відповідними когнітивними схемами, які піддаються певній рефлексії" [Леонтьев 1994: 45]. як результат минулого того народу, до якого ми себе зараховуємо (Н.В. Уфімцева). Як свідчать спостереження, за зовнішньою подібністю формальної структури ядра мовної свідомості можуть перебувати цілком різні "образи світу" (наприклад, хата або друг в українців і в спорідненій / неспорідненій культурі). З іншого боку. відмінності в мовних картинах світу не завжди свідчать про кардинальні розбіжності на певних ділянках світу. Так, носії англійської, німецької або шведської мов у принципі розрізняють синій і блакитний кольори досить чітко і легко засвоюють такі позначення, як світло-блакитний світло-синій, темно-блакитний і темно-синій, хоча, як відомо в англійській мові існує тільки одне слово blue, що може уточнюватися словами dark і light (щоправда, в американському варіанті англійської є слово navy на позначення синього кольору, але словники здебільшого вміщують тільки аналітичні сполуки). Аналогічні картини і а шведській, і в німецькій мовах, де позначення голубого і кольорів також одне слово. Цікаво у зв'язку з цим порівняти назви рослин і тварин в українській, шведській і англійській мовах засвідчують, що незважаючи на відмінності в мовній картині світу носіїв цих мов, у їхніх картинах є багато спільного щодо позначення предметів за кольоровим відтінком:

Чорниці (= чорні ягоди) - blabar (= сині ягоди) - blueberries (= сині ягоди: останнє може називати також брусниці, буяхи: власне чорниці називаються bilbarries, whortleberries);

Ожина (відсутність маркування за кольором) - blaholton (- синя/голуба малина) - blackberries (= чорні ягоди);

Волошка (синій) - blaklint (= синя / небесна вершина гори» - bluebottle(- синя / блакитна пляшка), bluet, bluett (окремі варіанти назв квітки).

Аналогічну картину можна спостерігати й у сфері граматичних категорій, де також спостерігається певна асиметрія форм і значення: значення присутнє у свідомості, але не має однозначної граматичної форми для свого вираження (категорія роду в українській і англійській мовах).

У мовних картинах світу знаходять відображення уявлення, вірування, стереотипи, концепти, поняття, які є складовими концептуальної картини (концептосфери) етносу. Деякі концепти є універсальними, але вони можуть отримувати національно-специфічні особливості під впливом національного менталітету, шо і відображається відповідними мовами. Отже, мова демонструє розбіжності у світогляді та національних менталітетах.

Важливою складовою мовних картин світу ( концепти поняття узагальненого характеру, шо відбиває культурно-зумовлене уявлення людини про дійсність.

Концепти вербалізуються не лише окремими словами, а й ідіоматичними одиницями і реченнями, які проходять лексикалізацію й ідіоматизації, та відтворюються в мовленні автоматично при наявності певних асоціацій у комунікативній ситуації.

Значну частину концептів, як універсальних, так і національно-специфічних, складають цінності або ціннісні концепти.

Усі цінності поділяють на універсальні й національні, позитивні та негативні, матеріальні й духовні, кінцеві (результативні) та проміжні (інструментальні). Цінності створюють не лише систему, а й ієрархією Позиції окремих цінностей можуть змінюватись під впливом соціальних, політичних, економічних і культурних чинників. Особливість національно-маркованих концептів полягає в тому, то вони на підсвідомому рівні, у невербалізованому вигляді, є не лише частиною менталітету, а й чинником, який регулює поведінку носіїв мови.