Vіі.6. Властивості тексту

Текст, постаючи складним семантичним утворенням, має ряд характеристик: цілісність, зв'язність, емоційність, креолізованість, прецедентність, шпаруватість. При цьому в тексті наявні ознак» немовленнєвої поведінки комунікантів.

Визначивши мету, мовець прагне виконати її якнайкраще. Для цього потрібно реалізувати в тексті загальний задум, який мовець може усвідомлювати не дуже чітко, а може лише відчувати. Але такий задум обов’язково існує, і саме він забезпечує принципову і найважливішу властивість тексту - цілісність.

Задум повністю охоплює текст - від початку і до кінця, впливає на структурні властивості. Смислові зв'язки не тільки проникають у структуру речень, але й сполучають речення між собою. Тим самим відповів смислова інтеграція порядку речень, в основі якої лежить відповідність задуму тексту та його форми.

Так, цілісність виявляється в описі (і відповідно згадуванні) одного і того ж предмета мовлення і в граматичній одноманітності тексту (зокрема що виражаються дієслівними формами).

При тому, що цілісність тексту - явище перш за все смислове, можна виділити зовнішні ознаки цілісного тексту, певні мовні та мовленнєві межі завершеності. Зокрема, це виражається в наявності н тексті певних формул початку і кінця. До початкових сигналів тексту належить назва („Дубровський"), вказівка на тип документа („Доручення"), звертання типу „Пані та панове!" і різні етикетні формули.

Сигнали завершення тексту - це різні мовленнєві формули типу „Дякую за увагу", підпис автора (в кінці порученця) або метатекстові сигнали фіналу („Далі буде", „Кінець фільму").

Психолінгвістика вважає, що текст є цілісним, якщо його обсяг можна зменшити без ущербу для багатьох елементів. Цілісність тексту повинна зберігатися при компресії, при стисненні тексту. Якщо кожного разу при скороченні текст зберігає свою "смислову тотожність", а зникають тільки маргінальні, випадкові елементи, то такий текст цілісний. (Коли йдеться про компресію тексту, то, як правило, передбачається, що це необхідно робити на основі психолінгвістичного експерименту за участю анкетованих.)

Цілісність тексту постає його відносною характеристикою, оскільки вона залежить і від того, наскільки цілісним вважає його читач. Якщо читач погоджується з тим, що той або інший текст цілісний, текст може вважатися таким. Небачення цілісності тексту реципієнтом не дозволяє вважати текст цілісним.

Важливою категорією тексту постає і зв'язність. Текст постає зв'язним, якщо він є завершеною послідовністю речень, пов'язаних за значенням у межах загального задуму автора.

Існує два типи зв'язності: формальна (або експліцитна) і семантична (або імпліцитна). Формальна зв'язність - це зв'язок, виражений у мові; вона ґрунтується на наявності елементів зв'язності в поверхневій структурі тексту. До типів експліцитної зв'язності належать повтор (86), узгодження речень за граматичними категоріями (87), зв'язок за допомогою займенників (88), заміна попереднього слова на синонім (89), антонім (90) і т. ін..

(86) Україна - чудова країна. В Україні живуть щирі та привітні люди.

(87) До кімнати увійшла людина. Той, що увійшов був блідий.

(88) Дівчинка лежить. Вона читає книгу."^

(89) Вчора до мене заходив друг. Коли мій приятель пішов, я ліг спати.

(90) Він був голодний і злий. Наївся й одразу заспокоївся.

При розгляді формальної зв’язності можуть виникати проблеми семантичної інтерпретації близькості елементів. Так, при сприйнятті прикладу (91) речення постають пов’язаними тільки для тих, хто знає, що Наполеон був засланий на острів Святої Єлени.

(91) Наполеон програв війну. Але в’язень острова святої Єлени не здавався.

Аналогічно спроба тлумачення зв’язності фраз (92), (93) і, зокрема, атрибутації займенника він, не можуть бути реалізовані без урахування їхньої семантики.

(92) Вчора я був із моїм собакою у ветеринара. Він зробив йому щеплення.

(93) Вчора я був із моїм собакою у ветеринара. Він його вкусив.

Смислова (або імпліцитна) зв'язність - це зв'язок на основі загального змісту суміжних фраз. Цей зв'язок здійснюється без чітко виражених засобів зв'язності. Такий зв'язок відновлюється тому, що описувані об'єкти знаходяться у просторі поруч (94), завдяки наявності у реципієнта здорового глузду (95), наявності загальних пресупозицій - знань про предмет мовлення (96).

(94) Він надів окуляри. Очі стали краще бачити.

(95) - Чи не візьмеш мене на Гаваї? –Я що, мільйонер?

(96) - Ви не купите прапорець Королівського суспільства порятунку на водах?

- Ми з сестрою, як правило, проводимо відпустку в Бірмінгемі.

Такого роду зв'язність між фразами одного тексту не може бути описана суто лінгвістичними засобами внаслідок того, що тут необхідне залучення даних зі сфери культури, технології, знання предметного світу та світу людських стосунків. Залучення такої інформації до лінгвістики розмиє її предмет і вимагатиме звернення до носіїв цих знань, що більш властиве для психолінгвістики.

У психолінгвістиці вважається, що реконструкція зв'язності, заснованої на особистих асоціаціях автора тексту (наприклад, 97), не може бути здійснена лише на основі гіпотези дослідника про значення тексту. Психолінгвісту необхідна апеляція до реципієнтів, у свідомості яких текст тільки і знаходить своє існування, перетворюючись на проекцію тексту.

(97) Навколо цямрин мого колодязя берізка обвилася. У сусіда води нап’юся.

Наявність незв'язних тексті» (зокрема, що належать до жанру «театр абсурду» або "нескладайок" - 98) дозволяє, з одного боку, говорити про наявність правил, які не повинні порушуватися при побудові тексту, з другого боку - що такого роду порушення можуть нести особливе значення, бути самостійною метою при створенні тексту.

(98) Баба борозну орала.

Ногу кінь собі зламав.

Летить бик на ероплапі.

Я лоскоту не боюся.

Крім того, порушення зв'язності в тексті можуть свідчити при дезорганізацію психічних і когнітивних процесів особистості (зокрема. про шизофренію).

Для викладання іноземних мов важливо використовувати знання про цілісність і зв'язність як категорії тексту. Так, очевидно, їло для навчання (при складанні і відборі текстів) необхідно мати справу і "правильними" текстами. Чим краща організація тексту, піч більше він допомагає сприйняттю. Якщо дотримуються певні правила поєднання речень і абзаців в одне ціле, якщо абзаци оформляються чітко, якщо є відповідні засоби зв'язності, що організовують текст, то такий текст більш зручний для сприйняття, ніж текст неорганізований.

С хема 3

Як зазначав ще І.А. Фігуровський, не слід користуватись у навчальних цілях текстом, якщо тема накреслена слабко або недостатньо розвинена. Єдності і завершеності змісту має виповідати структура тексту, тобто певний початок тексту, виразний зв'язок речень з початковим реченням, а також співвіднесеність частин складних речень з початковим реченням, а також співвіднесеність частин складних речень і, нарешті структурне вираження закінченості всього тексту при завершенні фабули. Помилки учнів в інтерпретації тексту (зокрема, при його переказі) залежать також і від дефектів скороченого тексту.

Можливі при переказі тексту помилки і нелогічності, що мають структурний характер, можуть бути не мовними помилками, а помилками в логіці побудови тексту.

Узагальнений опис можна представити так (див. схему 3).