VII.2. Включеність тексту у немовленнєву діяльність

Під час психолінгвістичного аналізу мовлення істотним постає його розуміння як засобу структурації діяльності комунікантів. Текст як одиниця комунікації включений у відношення між мовцями: він структурує діяльність, регулює і планує відношення між мовцями.

Спілкування комуні кантів є контекстом для висловлень, поєднаних у текст. Саме у спілкуванні текст набуває свого значення. І саме на основі спілкування він може розумітися й інтерпретуватися адекватно задуму автора.

За допомогою тексту комунікант фіксує мовну картину іншому комуніканту (комунікантам). У тексті втілення відбувається через вибір автором лінгвістичного й екстралінгвістичного матеріалу (описувані ситуації, об'єкти оповіді, персонажі та їх характеристики, мовні засоби для опису тощо). Текст передбачає індивідуальне, творче сприйняття, інтерпретацію, знаходження особистісних смислів. У цьому важливим є життєвий і естетичний досвід реципієнта, його виховання, спосіб мислення.

У тому випадку, якщо слухач не включений у діяльність, яку текст структурує, мовець повинен дати набагато докладніший опис цієї діяльності. Зрозуміло, що текст повинен бути достатньо повним у плані відображення діяльності, що передує його появі. Він може бути відчужений від цієї діяльності (наприклад, написаний багато років тому), і лише на основі його знакової форми читач повинен бути здатним відновити послідовність подій і перебіг міркувань учасників діяльності.

Текст може і не відображати реальні події. Так, у художньому тексті будуються ірреальні світи, які становлять авторські уявлення про дійсність і навіть поєднання в реальності непоєднуваного. В цьому випадку когнітивна й емоційна структурації "можливого світу" підкорюються закономірностям авторської свідомості - у тому числі мовної.

Viі.З. Модель продукування тексту

До моделі продукування тексту можна застосувати трифазну структуру діяльності - орієнтування, виконання, контроль Разом і тим необхідно враховувати, що текст є складним знаком, який передбачає охоплення великої кількості чинників зовнішнього середовища через свою неоднозначність підлягає інтерпретації (перетлумаченню) з боку реципієнта.

Орієнтування постає інтелектуально-розумовою активністю з осмислення проблемної ситуації спілкування і предмета комунікації. На фазі орієнтування у продуцента виникає комунікативний намір у вигляді задуму тексту. Цей задум служить мотивом продукування тексту, він диктує зміст і структуру за планової комунікативно-пізнавальної програми розгорнених висловів.

Включеність автора в ситуацію передбачає її осмислення на основі певного ставлення до неї. У тексті це виявляється в тій або іншій структуризації реального стану справ з погляду автора тексту (інша послідовність полій, ніж у реальності; аргументування; коментування полін, у тому числі й у завуальованій формі), в наявності інтелектуальних і емоційних оцінок.

Оскільки предметом текстової діяльності виступає не смислова інформація взагалі, а та смислова інформація, що поєднана задумом і позицією мовця, важливе місце на етапі задуму в моделі продукування текст) посідає як врахування повноти опису ситуації, гак і врахування оптимальної семантичної наповненості тексту, його неперевантаженості.

Фаза реалізації тексту полягає в матеріалізації задуму спілкування із залученням мовних засобів. Для тексту специфічними мовними засобами будуть засоби міжфразової зв'язності (не стільки формальні, скільки семантичні) і показники цілісності (зокрема, сигнали початку і кінця).

Оскільки задум тексту існує в свідомості автора в згорнутому вигляд?, він може повністю не усвідомлюватися автором, тут діє та ж закономірність, що і щодо висловлення: думка оформлюється в тексті.

Фаза контролю при продукуванні тексту припускає як опрацювання самого задуму тексту (на етапі планування), так і корекцію вербалізації задуму. При цьому особливу роль відіграє той факт, що текст повинен бути цілісним, оскільки асоціативність мислення може перетворити текст на набір зв'язаних між собою висловлень, які не становлять одне семантичне утворення.