VII. Текст як об'єкт психолінгвістики

Ключові слова: слово, фраза, текст, контекст, затекст, підтекст, семантика, зв’язність, цілісність, мовна свідомість, образ світу, проекція тексту, продуцент, реципієнт.

Текст як складне семантичне утворення наділений комплексом психолінгвістичних характеристик, відсутніх у слові, словосполученні або фраз.. До них належать цілісність, зв'язність, емоційність, креолізованість, прецпдентність, шпаруватість. Крім того у тексті зберігаються сліди невербальної поведінки учасників комунікації і він мас великий ступінь інтерпретативності (реципієнти можуть виділити з нього багато значень).

VII.І. Слово - висловлення - текст

Традиційно об'єктами лінгвістичного аналізу є слово і словосполучення. Слово постає основною структурно-семантичною одиницею мови, шо служить для іменування предметів і їхніх властивостей, явиш, відношень дійсності. Словосполучення також служить засобом номінації предметів, явиш, процесів, якостей Але лише висловлення, виступаючи одиницею мовленнєвого спілкування, співвідноситься з ситуацією й орієнтується на учасників мовлення. Висловлення як одиниця мовленнєвого спілкування враховує комунікативну ситуацію, у ньому виражається позиція мовця з урахуванням знань і можливої реакції співбесідника. Зрозуміло, що ми говоримо звичайно не розрізненими словами і не окремими фразами; усі носії мови говорять тільки розгорненими текстами, і наше мовлення включене в діяльність більш високого порядку, ніж просте мовленнєве спілкування (заради спілкування).

Самі по собі мовні знаки виявляються тільки будучи текстово зв'язаними, вони можуть мати смисл тільки як пов'язані одиниці, незважаючи на те шо вони утворюють тексти і передають зміст тексту. Яшко ми хочемо зрозуміти, чим є дане слово , як воно співвідноситься зі своїм значенням, необхідно обов'язково взяти до уваги, шо слова в реальному спілкуванні входять у речення, в тексти і в ситуації. При цьому семантика слів у тексті може значно відрізнялися віл семантики ізольованих слів, оскільки тільки в тексті слово набиває свого основного значення й осмислення.

Апеляція до семантики тексту при аналізі мовленнєвого спілкування є об'єктивним і закономірним явищем, оскільки ґрунтується на загальному зв'язку і взаємодії мовних одиниць у процесі їхнього функціонування. Результатом такої взаємодії мовних одиниці, виступає та обставина, що при визначенні змістовного боку мовних одиниць одного рівня погрібне звернення до одиниць більш високою рівня аж до тексту. А текст у даному випадку виявляється граничною одиницею на знаковому рівні. Все це робить необхідним при вирішенні семантичних питань враховувати сферу вживання, функціонування мовних одиниць - тобто тексту.

Крім того, за інтересом учених до тексту приховується інтерес до проблем мовної свідомості, що є внутрішнім процесом планування та регуляції зовнішньої діяльності за допомогою мовних знаків. За інтересом до тексту приховується й інтерес до мовної особистості, й до образу світу людини, оскільки в кожному тексті виявляється мовна особистість, що володіє системою мови.

На сьогодні в лінгвістиці нараховується понад триста визначень тексту. Серед них є такі, що не передають істотних розбіжностей між текстом і словом, між текстом і реченням: "Текст - це певна послідовність мовних компонентів, що має лінійний і обмежений характер". Цілком зрозуміло, що і слово - це "послідовність мовних компонентів", і речення теж "має лінійний і обмежений характер".

Серед дефініцій тексту зустрічаються і семантично не повнозначні, наприклад: "Текст - це емпіричне явище, що наділене спільною значущістю. Ми створюємо його, коли говоримо або пишемо". Незважаючи на те, що тут підкреслюється семантична єдність тексту, в цьому визначенні немає вказівки на функцію тексту забезпечувати структурацію людської діяльності.

Одне з найбільш вдалих тлумачень тексту належить відомому філологу І.Р. Гальперіну: "Текст - це твір мовленнєвотвірного процесу, що характеризується завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, твір, що складається з назви (заголовка) і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, має певну спрямованість і прагматичну настанову".

У цьому визначенні увага акцентується на цілісності тексту, зв'язності його елементів і функціональній спрямованості - хоча зазначається, що текст існує тільки у письмовій формі.