VI.7. Механізм еквівалентних замін

Дія механізму еквівалентних замін полягає в тому, що в самому процесі сприйняття реципієнт замінює слова і словосполучення (складні знаки) більш простими сигналами або наочними образами.

Це зумовлюється тим, що знак, який виникає у свідомості, відображає первинним знак непрямо, перетворення і його розуміння відбувається шляхом перекладу з "мови слів" "мовою думки" і "мовою образів". У свідомості ж образу можуть відповідати різні слова, пов'язані за значенням.

Так, сприйняття інструкції (69) буде викликати активність з перекодування з одного стилю в іншій (70):

(69) При загорянні сигналу "Ліфт переобтяжений" необхідно частково розвантажити кабіну.

(70) Якщо зажевріла червона лампочка, комусь треба вийти і ліфта.

Сприймаючи мовлення, читач намагається співвіднести «пропоновані йому знакові утворення з можливими образами свідомості.

(71) Після сімейного обіду у Версалі, після переїзду в дощову ніч через площу Згоди і бульвар Со. Луї та Рене з відчуттям задоволення сіли в порожній вагон на лівобережній станції.

Якщо вони не представлені в свідомості, то реципієнт замінюватиме їх схожими (припустимо, уявить собі український залізничний вагон, а не французький).

Vі.8. Механізм імовірнісного прогнозування

При сприйнятті мовлення реципієнт виявляє активність: він спирається на свій минулий досвід (як мовлене вий, так і немовленнєвий), здійснює ймовірне прогнозування, а також проводить еквівалентні заміни.

Так, залежність сприйняття від минулого досвіду (аперцепція) вплине на те, що реципієнт почує після вуличної події (72), а не (73):

(72) Розкажіть мені про аварію.

(73) Розкажіть мені про Баварію.

Активність реципієнта полягає і в тому, шо в процесі сприйняття мовлення реципієнт не просто пасивно чекає того, що йому скаже продуцент, а сам прогнозує, актуалізує свою гіпотезу про те. що він може почути або прочитати на наступній сторінці або рядку.

Такого роду особливість сприйняття пов'язана з дією психологічного механізму ймовірнісного прогнозування, що постає частиною загальнопсихологічних механізмів процесу сприйняття. Його дія полягає в тому, що реципієнт очікує інформацію, готується до неї й актуалізує "зустрічну" гіпотезу про ту інформацію, яку він може отримати в наступним момент.

Дж. Міллер описує прогнозування так: "Слухач починає з припущення про сигнал на вході. На основі цього припущення він продукує внутрішній сигнал, що порівнюється зі сприйнятим. Перша спроба, можливо, буде помилковою; якщо так, то робиться поправка і використовується як основа для наступних спроб, які можуть бути точнішими" (Дж. Міллер).

Таким чином виникає "нервова модель обстановки" (П.К. Анохін), що виявляється під впливом "моделі майбутнього" (С.І. Бернштейн). На відміну від моделі „минулого-теперішнього часу", модель майбутнього мас характер імовірності. У будь-якій фазі екстраполювання минулого і теперішнього часів на майбутнє мозок здатний лише накреслити для майбутнього моменту таблицю ймовірностей можливих результатів Висуваються, як правило, найбільш імовірнісні гіпотези, які або підтверджуються, або відкидаються в процесі звіряння гіпотези і вхідного сигналу.

Актуалізація гіпотези супроводжується актуалізацією всього семантичного поля, складники якого виступають як еталони в процесі звірення. «Моделювання майбутнього» можливе тільки шляхом екстраполювання того, що вибирається мозком з інформації в поточній ситуації зі «свіжих слідів» , що безпосередньо передують сприйняттю, з усього колишнього досвіду індивіда, з активних спроб, позначуваних як "орієнтовна реакція" (С.І. Бернштейн).

Звичайно, чим складніша структура мовленнєвого сигналу тим менше сприйняття залежить від точності фізичної характеристики окремих елементів або частин цілого і тим більше воно зумовлюється ймовірнісною оцінкою всього сигналу.

Саме тому в традиційній методиці навчання іноземній мові існує положення про те, шо необхідно надавати увагу навчанню формального прогнозування, а смислове вгадування розвинеться в учня в силу його знайомства зі смисловими зв'язками, наявними в іншомовних текстах. Наскільки успішно людина вгадуватиме кожний наступний елемент, залежить від самої гіпотези, яка може бути як правильною, так і неправильною.

Завершуючи фразу (74), більшість анкетованих відновлює її нормально (75), але є анкетовані, які пропонують дивні відповіді (76):

(74) 3 лісу вийшла старенька з... на плечах.

(75) в'язкою хворосту, корзиною і т. ін.

(76) погонами, ведмедем.

Схожі варіанти (76) даються людьми, у яких порушена дія механізму ймовірнісного прогнозування (зокрема, при шизофренії).

Поза сумнівом, великою є роль знання загальномовних законів і закономірностей функціонування одиниць мови у мовленні. Якщо фраза починається як (77), то природним буде очікувати продовження (78):

(77) Йшов дощ...

(78) і було холодно.

Фраза ж (79) міститиме порушення законів поєднання мовних знаків, створить ефект обманутого очікування (і можливий сміховий ефект):

(79) Йшов дощ і два студенти - один у пальто, інший в аптеку.