Vі.5. Сприйняття речень

На думку Н. Хомського, однією з найважливіших особливостей мовної компетенції людини постає розуміння багатозначності фраз. Задача слухача при сприйнятті поверхневої структури фрази (45) полягає в пізнанні того, яку з двох глибинних структур (46 або 47) має на увазі мовець.

(45) Відвідини родичів утомливі.

(46) Коли ми відвідуємо родичів, це утомливо.

(47) Коли нас відвідують родичі, це утомливо.

Основною особливістю процесу сприйняття мовлення є те, що для реципієнта не завжди важливо, в якій синтаксичній формі представлена фраза. Головне - це значення, що стоїть за нею.

Так, якщо в тексті є конструкція (48), то анкетовані дуже важко відрізняють її від запропонованої їм пізніше (49), але вони розуміють її відмінність від фрази (50):

(48) Містер Сміт замовив каву.

(49) Містером Смітом була замовлена кава.

(50) Кава була замовлена містером Смітом.

Відмінності в питаннях, на які відповідають ці фрази (про каву (50) або про містера Сміта (49)), відображають форму, в якій вони зберігаються в пам'яті після завершення сприйняття.

Vі.6. Співвідношення з дійсністю

Дійсність - це все суще, матеріальне й ідеальне, реально наявне й уявлюване (у вигляді, наприклад, спогадів про минуле, мрій про майбутнє, фантазій), що належать свідомості, і таке, що перебуває поза нею (не за межами свідомості, а саме поза нею, тобто матеріальний світ, який може сприйматися п'ятьма чуттєвими каналами). І якщо космос (всесвіт, універсум), витлумачуваний як усе пізнане і непізнане, усе пізнаване і непізнаване, індиферентний до процесу пізнання, пов'язаний зі свідомістю і, очевидно, може включати в себе нерозчленоване щось, то дійсність, пов’язана з процесом пізнання, із свідомістю, уміщує щось, що перебуває поза межами свідомості. Отже, фактами дійсності виступають факти в найбільш широкому смислі: від артефактів до менфактів. У силу цього в дійсність виявляються включеними і працівник освіти, і "домовий".

Сприймаючи мовлення, людина співвідносить сказане з дійсністю, точніше, зі своїми знаннями про неї.

Фраза (51) може бути інтерпретована, швидше за все, як (52), а не як (53), і малоймовірно як (54):

(51) Хлопчик переслідує собаку в автомобілі.

(52) Хлопчик в автомобілі.

(53) Собака в автомобілі.

(54) Карикатура, на якій собака їде в автомобілі і хлопчик біжить за нею.

Фраза (55), швидше за все, буде зрозуміла як (56), а не як (57):

(55) Хлопчик переслідує собаку з кісткою.

(56) Кістка знаходиться у собаки.

(57) Хлопчик з великою коров’ячою кісткою переслідує собаку.

Фраза ж (58) може розумітися і як (59), і як (60):

(58) Хлопчик переслідує собаку з палицею.

(59) У хлопчика в руці знаходиться палиця.

(60) У собаки в пащі знаходиться палиця.

Сприймаючи текст (61), реципієнти можуть описати затекстову ситуацію більш детально, ніж можна б було зробити на підставі суто формального аналізу фраз:

(61) Джейн почула мелодію, яку видавала вантажівочка з морозивом. Вона побігла діставати свою свиню-скарбничку і почала трясти її. Нарешті гроші вивалилися.

Зокрема, вони можуть відповісти на питання:

- Скільки років Джейн?

- Чому вона стала діставати гроші?

- Вона дістала гроші?

- Чи перевертала вона свою скарбничку?

- Гроші були у формі монет або банкнот?

- Якого розміру була скарбничка?

Цієї інформації немає в мовленні, вона витягується з. свідомості читача в процес, сприйняття мовленнєвого матеріалу. Читачі будуть дуже здивовані, якщо дізнаються, шо:

-Джейн було 72роки.

-Джейн зберігаю вдома скарбничку розміром з білизняну шафу

-У скарбничці були паперові банкноти.

-Джейн усе життя мріяла купити вантажівочку з морозивом, яка, докучала їй своєю музикою.

Такого роду інформація не відповідатиме найтиповішими уявленням про можливу затекстову ситуацію.

Складними для сприйняття будуть фрази, між якими наявні лакуни:и.

(62) Жінка відчула себе погано і тому пішла додому.

(63) Жінка відчула себе погано.

(64) Вона пішла додому.

На відміну від фрази (62), між фразами (63) і (64) існує розрив, який повинен бути заповнений знаннями реципієнта - наприклад, про те, шо хвора людина не може повністю виконувати свої службові обов'язки. Аналогічно зв'язок між (65) і (66) буде відновлено на підставі знання про можливі способи вбивства (зокрема, за допомогою ножа):

(65) Вчора вбили Петра.

(66) Ніж лежав поряд.

Більшої активності потребує встановлення зв'язку між фразами (67) і (68), оскільки не зовсім зрозуміло, що мається на увазі займенником це.

(67) Я пробіг два кілометри.

(68) Це було чудово.