V.4.7. Циклічні моделі

Помітною рисою всіх моделей цього типу є орієнтація не на рівні мови та притаманні їм одиниці, а на цикли пронесу розгортання думки, реалізації програм мовлення, задіяння принципу поєднання рівнів, коли ланцюжок одного рівня стає компонентом іншого. До циклічних моделей відносять модель І. Зимньої та модель М. Бергельсона і А. Кібрика.

Модель І. Зимньої (психологічна). Основними "циклами" ПМ є спонукальний, цикл формування і цикл реалізації. На кожному з них наявні свої "блоки" операцій. Так, у межах спонукального циклу є блок, шо об’єднує комунікативний намір мовця, задум мовлення і його мотив у межах циклу формування є блок, що об’єднує просторово-понятійну схему майбутнього висловлення зі схемою часового розгортання висловлення на смислотвірній фазі з блоком словесно-граматичного структурування на фазі формування та ін.. У межах циклу реалізації важливу роль відіграють закони сполучуваності елементів мовного коду з урахуванням їх специфіки на кожному рівні (фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному і синтатичному)

У цій моделі передбачені процеси паралельного, а не послідовного характеру, контроль мовця за всіма процесами на всіх етапах

Модель М. Бергельсона і А. Кібрика. Вона доповнена даними спостережень над девіаціями мовлення Ф.Бацевича. У цій моделі виділяються домовленеві етапи з притаманними їм специфічними когнітивними процесами: членування початкового задуму, категоризація, пропозиціювання, побудова поверхневої структури повідомлення.

1. Членування початкового задуму. На цьому стані діяльність мислення полягає в тому, що мовець оперує специфічними даними свого попереднього досвіду - енграмами ("слідами", "записами"), передусім образами речей і предметів, людей та інших живих істот, уявленнями тощо. Це прототиповий рівень пам'яті, у межах якого виявляються узагальнені результати досвіду носіїв мови - уявлення про предмети, ознаки, знання сценаріїв тощо. Ще О.О. Потебня писав, шо "на дословесному етапі мови могли бути об'єднані певні низки вражень, але сам зміст цих вражень не був розкладений, розчленований. Крім того, існувала маса не пов'язаних, але об'єднаних у такі низки вражень".

У мозку людини є декілька систем: нейрофізіологічна як складна мережа енграм двох різних типів (предметно-образних і мовних), а також системи їх співвідношення і поєднання. Для реалізації мовлення необхідне поєднання елементів невербальної та вербальної пам'яті, взаємне їх перекодування. Це перекодування пов'язане з роботою різних півкуль мозку та їхнім об'єднанням в єдину функціональну систему зв'язків. Правій півкулі властиве цілісне й одномоментне сприйняття світу; лівій - здатність до послідовного, ступневого пізнання, аналізу, членування. Енграми як оперативні одиниці свідомості та мислення народжені в правій півкулі, пов'язуються з їхніми мовними корелятами в лівій. Зв'язок півкуль - це перехід від цілісного сприйняття ситуації до її членування, від фрейму - до його складових. Лінгвістично це можна уявити як трансформацію багатомірних структур багатозначного контексту в лінійно організовані.

2 Категоризація. Виділення аспектів (складових) у межах початкового задуму не є тією ланкою вербалізації, з якої починається власне оформлення словами або породження поверхнево, структури. Це Неможливо через абстрактність цих аспектів. Обов'язковим є процес категоризації або їх віднесення до певного узагальненого типу ситуації ( у широкому смислі слова). Цей процес є наближенням виділених

абстрактних аспектів до достатньо стандартизованих (узуальних) лексичних і граматичних структур, які є в кожній ідіоетнічній мові. В. Чейф пов'язує ці процедури з підведенням аспектів або під категорії подій, ситуацій, або предметів, уявлень про них, М. Бергельсон і А. Кібрик - з уявленням про деяку узагальнену ситуацію. При цьому дані афазії свідчать про специфіку катетеризації подій (типу Собака гавкав) і відношень (типу Сократ - людина) (О.Р. Лурія). У концепції авторів моделі "смисл-текст" цей етап (модуль) вербалізації відповідає "семантичному представленню".

3. Пропозиціювання. Цей етап отримав таку назву з огляду на те, що його результати - пропозиції - є основою семантичного представлення будь-якого повідомлення. У процесах вербалізації вахтове значення для мовця має усвідомлення ієрархії та структури ролей, які виконуватимуть учасники комунікації. З лінгвістичної точки зору - це вибір конкретної "протосхеми" майбутнього висловлення як чогось цілого, формування його "матриці".

У межах цього етапу значно чіткіше "вимальовуються" типи . співвідношень і синтаксичні ролі знайденого позначення; внутрішнє слово сприймається або як функція, що вимагає свого аргументу, або як аргумент, який повинен відповідати "своїй" функції. Відбувається семантичне узгодження одного з іншим, розподіл позначень за синтаксичними позиціями тощо. Цей етап вважають глибинно-синтакичним, оскільки на ньому відбувається взаємне, значно глибше, ніж на попередніх етапах, узгодження когнітивного та лінгвального, вибір лексико-синтаксичних засобів, які найповніше відповідають початковому задуму.

4. Побудова поверхневої структури повідомлення. У сучасних концепціях мовленнєвої діяльності лексикон мовця постає як організована єдність слів, яка відіграє істотну роль у процесах породження та сприйняття мовлення, у взаємозв'язках концептуальних і мовних структур. Лексикон - це не "склад" одиниць, організований для пошуку і знаходження потрібної одиниці, а діюча система, в якій кожна одиниця "записана" разом з інструкцією для її використання з даними про оперативні можливості, притому за всіма можливими напрямами її вживання - прагматичним, власне формальним, семантичним. З когнітивних позицій структура лексикону мовця постає як сукупність різноманітних взаємозв’язків, найпоширенішими з яких є пропозитивні, що виявляються як стійкі валентні моделі, закріплені в пам'яті носіїв мови у вигляді глибинних предикати. Будь-яке порушення таких зв'язків стає причиною мовленнєвих девіацій.

Отже, циклічні моделі ПМ порівняно з рівневими - гнучкіші, здатні пояснити механізми виникнення мовних помилок у спілкуванні, "вписавши" їх у коло мисленнево-мовленнсвих процесів вербалізації. Однак з плином часу ці моделі стали доповнюватись і уточнюватись моделями інтегративними.