V.4.6. Когнітивні моделі

У межах психолінгвістики третього покоління (за О.О. Леонтьєвим) у 70-ті роки XX ст. виокремився особливий напрям когнітивної психології - когнітивна психолінгвістика. Когнітивна психологія - це та частина психологічної науки, яка. за визначенням Р.Л. Соло, вивчає те, як людина отримує інформацію про світ, як ця інформація уявляється людиною, як вона зберігається в пам'яті і перетворюється на знання і як ці знання впливають на увагу та поведінку людини.

Когнітивний підхід у психолінгвістиці О.О. Леонтьев тлумачить як такий підхід, при якому вивчається роль пізнавальних процесів у мовленнєвій діяльності.

У межах когнітивного підходу була розроблена модель породження мовлення І. Шлезінгера. Згідно з цією моделлю основу породження мовлення складає система щонайпростіших семантичних пар. Наприклад: Магу had a little lamb. Основу цього висловлення становить уявлення про співвідношення "власника" і "майна" (посесивні відношення). З "ягням" співвіднесена ідея маленького розміру. Ці взаємопов'язані змістові характеристики (посесивні відношення і зв'язок предмета та його розміру) І. Шлезінгер називає "протовербальними елементами" До цих елементів прилягають чотири різновиду правил реалізації - 1) реляційні правила, вони приписують кожному протовербальному елементу граматичну і фонологічну характеристики; 2) правила лексикалізації, вони обирають потрібні лексеми; 3) правила узгодження; 4) інтонаційні правила.

Уводиться поняття "комунікативне виваження" відповідний компонент моделі визначає, який із компонентів речення є комунікативним центром (логічним суб'єктом, фокусом, темою).

І. Шлезінгер стверджує, що за протовербальними елементами перебувають невербальні когнітивні структури. Ці невербальні структури переходять у протовербальні елементи внаслідок процесу коагуляції, тобто внаслідок вибору з банку знань того, що мовець має намір висловити у спілкуванні. Ці когнітивні структури репрезентовані в психіці у вигляді образів.

У 80-ті роки XX ст. Ч. Осгуд створив модель, яку назвав "абстрактною граматикою мовної активності" Суть її полягає в тому, що процес мовленнєвого породження прямо пов’язаний з немовними (когнітивними) чинниками, зокрема з актантами (учасниками описуваної ситуації), які безпосередньо сприймаються. Первинною послідовністю компонентів висловлення є "суб'єкт - об’єкт - предикат". Отже, основу для породження і сприйняття висловлення становлять базові "природні" когнітивні структури (КС). Ці КС утворюються завдяки взаємодії мовної та немовної інформації.

У когнітивних моделях варто в першу чергу звернути увагу на такі аспекти:

1) ідея домовленнєвих КС;

2) ідея пропозиційного характеру КС та ідея певної організації цих пропозицій, яка не завжди збігається зі структурою речення;

3) ідея існування такого компонента, який визначає співвідношення синтаксичної структури речення з його топіком (фокусом);

4) у психолінгвістичних дослідженнях була введена ідея 3. Фройда про ситуації, тобто взаємопов'язану систему когнітивних компонентів ситуації.