- •Основи психолінгвістики
- •1.1. Об'єкт і предмет психолінгвістики
- •1.2. Визначення психолінгвістики
- •1.3. Причини появи психолінгвістики
- •1.4. Міждисциплінарність психолінгвістики
- •1.5. Мова - мовлення - мовленнєва діяльність
- •II. З історії психолінгвістики
- •II.1. Мова - це діяльність людського духу
- •II.5. Мова обмежує пізнання світу
- •II. 6. Мова є умовою спілкування
- •II.8. Сучасний стан психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •III.2. Асоціативний експеримент
- •III.2.1. Процедура асоціативного експерименту
- •III.2.2. Інтерпретація відповідей асоціативного експерименту
- •111.3. Метод семантичного диференціала
- •Iiі.6. Методи непрямого дослідження семантики
- •III.7. Градуальне шкалювання
- •IV. Онтогенез мовлення
- •IV.2. Тварини, що говорять
- •IV.4. Опанування мови дитиною
- •IV.4.9. Засвоєння значення слова
- •IV.5. Теорії формування свідомості в онтогенезі
- •V. Продукування мовлення
- •V.1. Мовленеві помилки
- •V.2. Теорії походження мови
- •V.3 Особливості продукування мовлення
- •V.4. Моделі продукування мовлення
- •V.4.1. Стохастична модель
- •V.4.2. Модель безпосередніх складників
- •V.4.3. Трансформаційно-генеративна модель н. Хомського
- •V .4.4. Теорія рівнів мови
- •V.4.5. Модель т-о-т-е
- •V.4.6. Когнітивні моделі
- •V.4.7. Циклічні моделі
- •V.4.8. Думки о.Р. Лурії та м.І. Жинкіна про породження мовлення
- •V.4.9. Модель л.С. Виготського
- •V.4.10. Модель о.О. Леонтьєва
- •3. Етап моторного програмування.
- •4. Вихід мовлення - реалізація.
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VI.1. Неусвідомлюваність сприйняття
- •Vі.2. Рівневість сприйняття мовлення
- •Vі.З. Свідомість сприйняття
- •Vі.4. Сприйняття букв і слів
- •Vі.5. Сприйняття речень
- •Vі.6. Співвідношення з дійсністю
- •VI.7. Механізм еквівалентних замін
- •Vі.8. Механізм імовірнісного прогнозування
- •VI.9. Сприйняття і розуміння
- •VI. 10. Значення і смисл
- •VI.11. Моделі сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VII.І. Слово - висловлення - текст
- •VII.2. Включеність тексту у немовленнєву діяльність
- •Viі.З. Модель продукування тексту
- •Vіі.4. Затекст - текст - підтекст
- •Vіі.5. Сприйняття тексту
- •Vіі.6. Властивості тексту
- •VII.7. Методи аналізу тексту у психолінгвістиці
- •VIII. Етнопсихолінтвістика
- •VIII.1. Мова і культура
- •VIII.2. Гіпотеза лінгвістичної відносності
- •VIII.З. Національно-культурна специфіка слова
- •VIII.4. Лакуни
- •VIII.5. Міжкультурні контакти
- •VIII.7. Акультурація
- •VIII.9. Лінгвістичний шок
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •IX. 1. Мовлення у стані емоційної напруженості
- •IX.6. Мовлення глухонімих
- •Тестові завдання
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етнопсихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •II. З історії психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •IV. Онтогенез мовлення
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етноіісихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінгвістика
- •II. З історії психолінгвістики
- •III. Експеримент у психолінгвістиці
- •IV. Онтогенез мовлення
- •V. Продукування мовлення
- •VI. Сприйняття мовлення
- •VII. Текст як об'єкт психолінгвістики
- •VIII. Етііопсихолінгвістика
- •IX. Патопсихолінвистіка
- •Список літератури
V .4.4. Теорія рівнів мови
Висвітлюючи теорію рівнів мови у книзі "Психолінгвістика -54", Ч. Осгуд наголошував на важливості принципу ймовірності. Вчений вважав, що в процесі продукування мовлення (кодування мовлення)
існує чотири рівні. При цьому породження здійснюється паралельно на кількох рівнях згідно з певними закономірностями кожного з цих рівнів Закономірності розподілу одиниць вищого рівня враховують закономірності розподілу одиниць нижчих рівнів.
1. Мотиваційний рівень. Одиницею рівня мотивації постає речення в широкому неграматичному розумінні. На цьому рівні мовцями ухвалюються рішення загального характеру: з) говорити або не говорити; б) якщо говорити, то в якій формі - ствердження, питання, наказ; в) якщо форма вибрана, то якими засобами скористатися для її вираження в реченні - наприклад, вибрати активну або пасивну форму; г) шо виділити логічним наголосом, які обрати моделі інтонації.
2. Семантичний рівень. На цьому рівні основною одиницею є певні послідовності слів, які мовець поступово виділяє в реченні - функціональний клас (при кодуванні) і ядро, "нуклеус" (при декодуванні). Функціональний клас співвідносимо з тим, що Л.В. Щерба називав "синтагмою" у пізніших роботах і "фразою" у більш ранніх працях і визначав як найпростіші елементи зв'язного мовлення, що є адекватними єдиним і даним на момент мовлення уявленням, які не розкладаються. Ядро співвідносне з основою слова, за російською граматичною традицією, тобто словоформа мінус флексія. У багатьох роботах О.О. Леонтьєв використовує еталонний приклад: Талановитий художник пише цікаву картину. Якщо цю фразу репрезентувати одиницями кодування - функціональними класами, то в результаті вийде: Талановитий художник - пише - цікаву картину. Якщо ж цю фразу розподілити за ядрами (нуклеусами), то виходить: талановит-ий- художник-пиш-е-цікав-у-картин-у.
3. Рівень послідовностей. На цьому рівні одиниця - слово, але не як семантична одиниця, а як фонетичне слово. В процесі кодування на цьому рівні послідовностей діють такі механізми: а) розпізнавання звукових послідовностей; б) механізм граматичних послідовностей, які мають справу з "великими сегментами".
4. Інтеграційний рівень . Як одиниця тут виступає склад. На цьому рівні діють моторні механізми кодування і відбувається звукове оформлення висловлення.
Запропонована модель є першою спробою найбільш повно уявити процеси кодування, продукування мовлення.
V.4.5. Модель т-о-т-е
У роботі "Плани і структура поведінки" (1960) відомі американські психологи Дж. Міллер, Е. Галантер і К. Прибрам писали, що людина, перш ніж перетворити думку на мовлення, складає програму свого висловлення, створює "загальну схему з порожніми сегментами"
У нас с дуже виразне передбачення того. - зазначали вони - що ми збираємося сказати, і наш вибір потрібних слів залежить ви чогось набагато більшого, ніж попередні елементи нашого висловлення У нас с план речення, ,, коли ми формулюємо його, ми маємо відносно чітке уявлення про те, що збираємося сказати" (Дж. Міллер. Е Галантер, К. Прибрам).
При цьому в процесі реалізації плану людина діє методом спроб і помилок. Іноді виникають невідповідності результату плану. Але тут включається механізм зворотного зв'язку і людина рухається до реалізації плану від спроб до операцій, від спроб до результату. Модель називається Т-О-Т-Е (Test-operate-test-exit - спроба-операція-спроба-результат).
