V. Продукування мовлення

Ключові слова: продукування мовлення, мовленеві помилки, стохастична модель, аналіз за безпосередніми складниками, трансформаційна граматика, внутрішнє мовлення.

У найзагальнішому вигляді процес продукування мовлення полягає в тому, то мовець за певними правилами переводить свій задум у мовленнєві одиниці певної мови.

V.1. Мовленеві помилки

Через неможливість спостерігати процес продукування мовлення багато вчених вважають, що правила продукування мовлення відображаються у мовленнєвих помилках. У зв'язку з цим у психолінгвістиці накопичений величезний матеріал, пов'язаний із помилками у продукуванні та сприйнятті мовлення.

Описки, на відміну від орфографічних помилок, розуміються як нестандартні помилки, що виникають при письмі. На принципі фонологічного озвучування слова, шо пишеться, ґрунтується 20% огріхів. Значно менше помилок виникають через графічні подібність букв. Зустрічаються також пропуски , перестановки і додавання букв. Огріхи на морфемному рівні також містять пропуски і додавання.

Недочуте також часто трапляється в мовленнєвій діяльності. Такі помилки можуть бути пов'язані з недочуванням як звуків у межах одного слова (ікра > гра), так і поєднань звуків між словами і перерозкладом слів.

До мовленнєвих помилок належать паузи (вони складають до 40-50% мовлення), коливання, виправлення, повтори і заміщення, а також обмовки. Розрізняють такі механізми обмовок: підстановка, перестановка, опушення, додавання.

Обмовки на фонологічному рівні відбуваються через:

1) заміну перших і останніх звуків слів, розташованих поряд, (причому перші міняються на перші, останні на останні) із заміною голосних і приголосних;

2) оглушення або одзвінчення приголосних, появу або зникнення фонологічних ознак, властивих певній мові (наприклад, назальності): замість словосполучення clear blue sky може прозвучати glear plue sky, де переставлені розрізнювальні ознаки (- дзвінкий) у слові сlear і (+ дзвінкий) у слові blue.

При цьому кожна помилка виявляється тільки у фонологічно можливому для певної мови контексті з урахуванням її фанатики;

3) передбачення, пропуск, повтор і заміну складів: куряче филе > філяче куре;

4) неправильний наголос і перестановку слів: Чи не можна біля вокзалу трамвай зупинити? > Чи не можна біля трамвала вокзай зупинити?

Зазначається, шо 87 % помилок відбувається в одних і тих же частинах мови. Повтори в 90 % випадків припадають на службові частини мови (прийменники, і сполучники) та займенники. Виправленню при цьому підлягають в основному іменники, дієслова, прикметники і прислівники.

На виникнення помилок у мовленні впливають і екстралінгвістичні чинники. Так, людині, що почала говорити фразу, може потрапити на очі. припустимо, назва книги. Виникає контамінація: Мета: "Ти хочеш сказати мені щось, собачко? " Ситуація: Книга із заголовком "Як мене інтригували і залякували"

Вихід: "Ти хочеш залякати мене, собачко?"

Обмовки і недочуте часто покладені в основу жартів і анекдотів - Ти хто такий? - Я прозаїк. - Про яких таких зайок?

Отже, мовленнєві помилки підтверджують правомірність виділення таких рівнів мови, як фонологічний, морфологічний, просодичний, семантичний, синтаксичний, і доводять той факт, що при продукуванні мовлення людина оперує одиницями цих рівнів.