IV.2. Тварини, що говорять

Людей давно привертала можливість навчити тварин використовувати людську мову. Подібні спроби були пов'язані із питанням про те, чи бракує тваринам інтелекту або особливої мовної здатності, властивої тільки людям.

у 1940-х роках американські зоологи Кені та Кейт Найєс узяли в сім'ю самку-шимпанзе для сумісного виховання разом зі своїм сином. Через три роки мавпа Вікі навчилася вимовляти тільки чотири англійські слова: тата, рара, ир і сир.

У 1971 р. американський учений Д. Премак навчав мавпу на ім'я Сара спілкуванню за допомогою 130 магнітних карток, серед яких були позначення кольору (червоний, а/ній), фруктів (банан, персик), дій (мити, різати, брати) і деяких функцій (наприклад, питання). Типовою фразою могло бути щось штучне: „Питання банан червоний" (що означало: "Чи червоний банан?"), на що Сара відповідала негативно. Мавпа змогла опанувати такого роду примітивний синтаксис а достатньо короткий термін.

Інша американська сім'я приматологів, Рамбо, навчала шимпанзе Лану простій штучній мові, названій ними „еркиш". В експерименті використовувалися фігури, що с комбінаціями з семи кольорів і дев'яти різних геометричних форм, що позначають об'єкти і дії. Лана повинна була натискати певні клавіші на клавіатурі комп'ютера, щоб створити речення типу «будь ласка, машина, дай молока». Лана продукувала сотні подібних речень, і це дозволило вченим стверджувати, що тварини все ж таки наділені обмеженими здібностями до мови.

У 1964 р. американський дослідник Ліллі зробив спробу навчити дельфіна видихати повітря так, щоб одержувані звуки імітували звуки людської мови. Молодий самець-дельфін Елвар навчився продукувати звуки, шо нагадують скуірт (англ. щиін - "цівка").

У 1979 р. Л. Херманом з Гавайського університету була розроблена спеціальна програма для двох дельфінів. Фенікса навчали розуміти звукову мову, Акекамаї - мову жестів. Їх навчили 30 словам - іменам об’єктів, дій і навіть прикметникам. Дельфіни навчилися приносити трубу і/або обруч, а також виконувати дії типу віднеси обруч до труби". Це дозволило стверджувати, що дельфіни можуть засвоїти порядок слів.

У 1966 р. американські приматології Алсн і Беатрис Гарднер спробували навчити дитину шимпанзе модифікованій американській мові глухонімих. Через чотири роки Вашо вже використовувала 130 жестів і видавала дво- і трискладові вислови типу „Со sweet" (буквально "Йдемо, солодке", що означало в контексті експерименту "Підемо за полуницею") і „Open food drink" (Відкрити < холодильник, де є > їжа <і> пити). Якщо до трьох років діти знають тисячі слів і володіють складним синтаксисом, створюючи такі фрази, як „Я не знаю його імені", то Вашо залишилася на рівні дворічної дитини.

Горила Коко використовувала 875 жестів американської мови глухонімих, якій її навчав Ф. Реттерсон, і відома тим. що створила такі метафори, як око-капелюх для маски, білий-тигр для зебри і палець-браслет для кільця.

Американський дослідник Герберт Терас також навчав шимпанзе модифікованій мові глухонімих. Мавпа змогла створювати дво-, три- і чотирислівні речення типу „Ще пити", «Розважай Німа". „Банан їсть Нім", „їсти, пити, їсти, пити". „Банан мені їсти банан". Проте виявилося, що, коли Нім створював довші речення, він в основному повторював жести вчителя, додаючи слова майже випадково до тих пір, поки не отримував те, що необхідно. Дослідник зробив висновок, що шимпанзе все ж таки здатний опанувати елементарні аспекти мови і окремі слова, що спростовувало твердження Н. Хомського про те, що тварини не можуть навчитися мові. Мавпі було дано ім'я Nim Chimpsky, що пародіює написання імені Ноама Хомського .

На думку Н. Хомського, тварини не можуть говорити через відсутність у них мовних здібностей, що не належать до власне інтелектуальних. На думку ж відомого французького психолога Ж. Піаже й інших учених, у тварин відсутній загальний інтелект. необхідний для навчання складній мові.

ІV.З. Діти-мауглі

Вважається, що діти, які опинилися поза людським оточенням, серед тварин (wild children, feral children) практично не мають шансів стати нормальними людьми. Але в історії с приклади того, як діти, що не виховувалися серед людей, все-таки поверталися до нормального життя.

Усім добре відомий приклад з Мауглі - „людською дитиною". Невідомо, чи зміг він увійти в життя людського оточення, стати повноцінною людиною. Але випадок із Мауглі - це швидше за все літературна обробка ряду документально підтверджених фактів.

Одним із найвідоміших науці випадків с випадок з Віктором диким хлопчиком з Авейрона. У 1800 р. у Франції в провінції Авейрон був знайдений хлопчик років 11-12. Його назвали Віктором. Він не міг вимовити жодного людського звуку, а тільки гарчав по-звіриному. Хлопчик став жити в сім'ї, де його навчали людській мові та поведінці серед людей. Але дитина так і не навчилася говорити, хоча могла читати спеціально написані для неї на картках слова, а потім навіть почала сама писати.

Ще одну „дику дитину" знайшли в 1970 р. у США у віці 13,5 років. Дівчинку Джені знайшли в замкнутій кімнаті, де її тримав батьки з 1,5 року протягом 12 років. Психологічні тести показали, що вона знаходилася на тому ж етапі опанування мови, що і дворічний малюк. Та все ж Джені змогла навчитися використовувати мову в тих же цілях, що й інші діти, грати з іншими дітьми в ігри, які вимагали використання мови, і навіть обдурювати.

Іншою „дикою дитиною" була Ізабелла. В 1938 р. до американського дослідника М. Мейсон потрапила дівчинка, яка прожила зі своєю глухонімою матір'ю до 6,5 років. І лише через півтора року завдяки інтенсивному навчанню Ізабелла змогла вимовляти перші слова, а потім і складні за конструкцією осмислені речення (Що сказала міс Мейсон, коли ви сказали їй, що я підмела кімнату?).

Але. мабуть, найбільш незвичайним для психолінгвістики випадком с історія американки Елен, яка після хвороби втратила зір і слух у віці трохи більше 1,5 року. Психолог Г. Мейсі навчала її мові, торкаючись до неї і підносячи її руку до предметів. Завдяки ж винахіднику телефону О. Белу Елен навчилася говорити (але тільки високим і монотонним голосом) і читати азбукою Брайля для сліпих. Згодом вона навіть написала книгу "Історія мого життя".

Отже, діти-мауглі можуть пристосуватися до нормального життя, якщо вони повернулися до людей після 6-7 років, проте це повинно відбутися не пізніше 12-13 років. Саме вік з 6 до 13 років і вважається в психолінгвістиці критичним для можливостей засвоєння рідної мови (critical age for language acquisition). При цьому важливі і період, протягом якого дитина була позбавлена людського спілкування, і час, що передував такий деривації, і наявність травм або розумової відсталості.