Iiі.6. Методи непрямого дослідження семантики

У психолінгвістиці анкетованих можуть попросити висловитися щодо істинності або помилковості певної думки. Такі експерименти проводяться шляхом пред'явлення речень з фіксацією часу, що проходить між пред'явленням думки (припустимо, на моніторі комп'ютера) і відповіддю анкетованого, що сигналізує про завершення процесу розуміння (наприклад, після натиснення клавіші). Для того, щоб анкетований не імітував розуміння, періодично ставляться смислові питання за відповідним матеріалом.

Експеримент, під час якого анкетованому пропонуються мовні елементи, про які він повинен висловитися (наприклад, як про ті, що мають значення або не мають його - коли пропонуються псевдомова), називається завданням на схвалення лексичною рішення (lexical-decision talk).

Експерименти показують, що семантична відстань між об'єктами залежить від рівнів семантичної організації, до якої належать досліджувані об'єкти. Так, наприклад, винесення думки щодо істинності твердження (14) вимагає менше часу, ніж щодо твердження (15), оскільки верифікація останнього вимагає проміжного кроку в констатації того, що канарейки, належачи до розряду птахів, входять у клас тварин.

(14) Канарейки - птахи.

(15) Канарейки - тварини.

Отже, семантична відстань об'єктів різного рівня спільності визначається як планом їх змісту, так і планом їх узагальненості.

Вимірювання ступеня смислової близькості сліп у свідомості людини за методикою, запропонованою дослідниками О.Р. Лурією іі О.С. Виноградовою, пов'язане з особливостями судинних рефлексів людини. Лід час нейтральної реакції на зовнішній подразник-стимул кровоносні судини пальців і голови знаходяться у звичному, нормальному стані і не показують ніяких змін. Під час орієнтовної реакції, коли людина активно реагує на якийсь подразник-стимул, але без додаткової мобілізації сил, судини пальців стискаються, тоді як судини голови розширюються. Нарешті, під час захисної реакції, коли людина, реагуючи на несприятливий стимул, мобілізує сили організму до опору, судини і пальців, і голови стискаються. Спеціальні датчики чітко фіксують кожний з трьох станів. Ці особливості реакцій людського організму на стимули і були використані в експерименті з вимірювання смислової близькості слів.

В експерименті О.Р. Лурії й О.С. Виноградової людині називані слово "скрипка " і одночасно завдавали несильного удару струмом. На удар струмом виробляюся захисна реакція, яка виникала навіть тоді, коли анкетований чув слово "скрипка ", а удару струмом при цьому не тло. Людині також називали ряд інших слів, на кожне з яких вона реагувала по-різному. Так, на слова скрипаль, смичок, струїш, мандоліна, контрабас вона реагувала захисною реакцією, тобто так само, як і на слово скрипка. Орієнтовні - тобто більш слабкі - реакції спостерігалися в анкетованих тоді, коли їм пред'являлися назви неструнних музичних інструментів (барабан, акордеон, кларнет), назви, пов'язані з музичними творами й їхнім виконанням, тобто з музикою взагалі (соната, концерт), і слова, лише фонетично близькі до слова скрипка (наприклад, скріпка). На третю групу слів (шафа, чобіт, хмара) реакції були нейтральними.

Спрямованість реакції змінювалася залежно вія контексту. Так, слово труба, вживане після слова барабан, давало орієнтовну реакцію, оскільки сприймалося як назва музичного інструмента. Запропоноване в послідовності стимулів дах, піч, труба давало нейтральну реакцію, оскільки сприймалося як частина печі.

Ці дослідження покладені в основу конструювання поліграфа, або детектора брехні.

До недоліків діагностичної сили поліграфа належить складність змістовної інтерпретації змісту реакції людини (підозрюваний може бурхливо реагувати, припустимо, на слово ніж і тому, що він став свідком убивства, і тому, що він у дитинстві сильно порізався саме ножем).