2. Цілі і задачі контрольної роботи

Контрольна робота є самостійним навчально-науковим дослідженням студента, яке виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних в процесі вивчення дисципліни.

Контрольна робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Таким чином можна виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні (архівні) джерела; формулювати висновки, пропозиції і рекомендації з предмета дослідження.

3. Завдання на виконання контрольної роботи

Завдання у вигляді теми контрольної роботи видається викладачем на початку вивчення дисципліни. Тема контрольної роботи: “Розробка комплексу маркетингу …” Початок у назві теми у всіх без винятку студентів однаковий, але продовження студент обирає те, яке найповніше відповідає його навчально-виробничим інтересам та схильностям. Наприклад: “Розробка комплексу маркетингу для макаронних виробів швидкого приготування”. Разом із керівником необхідно визначити межі розкриття теми, які будуть висвітлюватись у дослідженні.

4. Вимоги, що пред’являються до контрольної роботи

Вимоги, що пред’являються до контрольної роботи наступні:

• робота виконується студентом обов’язково відповідно виданому завданню викладачем;

• робота повинна розкрити сутність поставлених завданням теоретичних питань, що аналізуються;

• робота має бути здійснена на високому рівні, відповідно вимогам вищої школи, пошуку і опрацюванню літературних джерел.

Контрольна робота кожного студента має свою специфіку, і деталі її виконання повинні бути погоджені в процесі консультацій з викладачем кафедри. Студенти повинні регулярно відвідувати консультації, які проводить викладач відповідно графіку, затвердженому на кафедрі.

Після виконання контрольна робота здається особисто студентом на кафедру та реєструється.

Виконана студентом контрольна робота пред’являється викладачу для перевірки за місяць до контрольного терміну, встановленого семестровим графіком. Виявлені викладачем недоліки і зауваження усуваються студентом до контрольного терміну.

5. Зміст та вимоги до оформлення контрольної роботи

Першим етапом початку роботи стає вибір теми контрольної роботи, її осмислення та обґрунтування. Тема контрольної роботи: “Розробка комплексу маркетингу …” Початок у назві теми у всіх без винятку студентів однаковий, але продовження студент обирає те, яке найповніше відповідає його навчально-виробничим інтересам та схильностям. Наприклад: “Розробка комплексу маркетингу для макаронних виробів швидкого приготування”. Разом із керівником необхідно визначити межі розкриття теми, які будуть висвітлюватись у дослідженні.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовується актуальність роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою контрольної роботи є системні логічні зв’язки.

Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідження інформації.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що продовжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему контрольної роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання, які можуть включати такі складові:

- вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування, тощо);

- всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, які опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

- обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

- експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

- розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними джерелами з теми контрольної роботи. Під час джерелознавчих пошуків необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше, точніше визначити напрямки та основні розділи свого дослідження.

Другий етап починається з вивчення та конспектування літератури з теми контрольної роботи. Вивчення літератури необхідно починати з праць, де проблема відображається в цілому, потім перейти до вужчих досліджень. Почати ознайомлення з виданнями треба з титульного аркуша, з’ясувавши, де, ким коли воно було видано. Необхідно переглянути зміст, який розкриває структуру вивчення, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені автором.

Читаючи видання, необхідно уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати необхідні цитати, цифри, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам’ятати тему контрольної роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати необхідно на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами.

Чим ширше і різноманітніше коло джерел, які використовує студент, тим вищою є теоретична та практична цінність цього дослідження. Правильна та логічна структура контрольної роботи – це запорука успіху розкриття теми.

Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов’язково показати науковому керівнику, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи.

Готуючись до виконання тексту контрольної роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, аналізом конкретного практичного досвіду. Необхідно уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення.

Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи.

Кількісні данні, що ілюструють практичний досвід роботи можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розподіливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

Таким чином, широке використання відомих у науці методів накопичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання курсового дослідження: поєднати різні роз’єднані знання в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.

На заключному етапі роботи передбачається написання студентом вступу та висновків, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина контрольної роботи. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.

Логічним завершенням контрольної роботи є висновки. Головна їх мета – підсумки роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення.

Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, є «візитною карткою» автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою.

Завершуючи написання контрольної роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту.

Контрольну роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваження керівника.

Контрольна робота повинна мати таку структуру:

- титульний лист (додаток А);

- завдання на контрольну роботу студента (додаток Б);

- реферат (додаток В);

- зміст контрольної роботи з показом сторінок;

- текстова частина контрольної роботи, а саме основні розділи та підрозділи роботи;

- список використаної літератури;

- додатки.

Робота виконується на стандартних аркушах білого паперу форматом 210х297 мм. Машинописний текст на одній сторінці кожного аркуша, дотримуючи слідуючи розміри полів: ліворуч –20 мм., праворуч – 20 мм., верхнє – 20 мм., нижнє – 20 мм. Шрифт 14 мм., Times New Roman, інтервал 1,5. Обсяг контрольної роботи має бути у межах 30-35 сторінок без урахування списку літератури та додатків.

Вся робота має наскрізну нумерацію. Починається нумерація з змісту роботи в правому верхньому куті, без крапки арабськими цифрами.

Кожний розділ, та підрозділи мають заголовки. Слова: «Розділ» та «підрозділ» перед заголовком не пишуться. Розділ з основним змістом нумерується арабськими цифрами. Підрозділ має нумерацію у середині даного розділу. Для кожного підрозділу спочатку вказується номер розділу. Наприклад, 3-ій підрозділ 2-ого розділу повинен мати номер 2.3. номер розділів та підрозділів проставляються перед заголовком. Кожний розділ роботи повинен починатися з нової сторінки. Назви розділів пишуться над текстом та розташовуються посередині листа та друкувати прописними літерами без підкреслення. При написанні роботи слід додержуватися структури і обсягу розділів (обсяг підрозділу – не менше за 5 сторінок).

Правила оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (креслення, графіки, схеми, діаграми) слід розташовувати в роботі після тексту, в якому вони згадаються вперше, чи на наступній сторінці.

На всі ілюстрації повинні бути дані посилання в роботі. Ілюстрації повинні мати назву, що розташовується під нею по центру. Усі ілюстрації (крім таблиць) іменуються словом «Рис.», слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією. Номер рисунка має складатися з номеру розділу та порядкового номеру рисунка, які розділяються крапкою. Наприклад, «Рис. 2.1.» – перший рисунок другого розділу.

Про доцільність використання графічних зображень у роботі рекомендується порадитись з керівником роботи.

Правила оформлення таблиць. Цифровий матеріал оформляється як таблиця. Її слід розташувати в роботі після тексту, в якому вона згадується вперше, чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в роботі. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією по всій роботі відповідно розділу роботи. Номер слід розташувати в правому верхньому куті над заголовком таблиці після слова «Таблиця». Таблиці повинні мати наскрізну нумерацію. Наприклад в першому розділі 3 таблиці. Номери їх слід вказувати так: 1.1, 1.2, 1.3; у другому розділі нумерація наступна: 2.1, 2.2, 2.3 і т.д.

Якщо таблиця не розміщується на одному аркуші, її переносять на наступний з надписом «Продовження табл. ...» та нумерацію вертикальних граф. У таблиці необхідно повідомляти про одиниці вимірювання.

Данні таблиці необхідно аналізувати, встановлюючи закономірність розглянутого економічного явища: зменшилось або збільшилось число на стільки-то відсотків, поліпшився або погіршився показник та що це дає для розкриття сутності розглянутого питання.

Правила написання формул. Усі формули нумеруються арабськими цифрами. Нумерація повинна бути наскрізною у межах даного розділу. Перша цифра нумерації відповідає номеру розділу, друга – порядковому номеру формули у даному розділі. Наприклад: 1.1, 1.2, 1.3, тощо, тобто при переході від одного підрозділу до іншого нумерація формул не переривається.

Номер вказують з правого боку аркушу на рівні формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) перша формула третього розділу. Сама формула розташовується чітко по середині, пояснення значень символів та числових коефіцієнтів слід приводити безпосередньо під формулою у тій же послідовності, у якій вони надані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнту слід надавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається словом «де» без двокрапки. Рівняння та формули слід відокремити від тексту вільними рядками. Вище та нижче формули повинно бути залишено не менш одного вільного рядка.

Оформлення посилань на літературу. Посилання у тексті на літературу допускається приводити у підрядкових примітках, у квадратних дужках у кінці абзацу, наприклад: [1], [2, 3] або [7-10], де «1», «2», «7», «10» – номер джерел у списку літератури.

Оформлення списку літератури. З особливою увагою слід віднестись до групування літератури у списку та правилам опису друкованих творів, що включаються до списку.

Правила бібліографічного описання друкованих творів встановлені стандартом ДСТУ 7.1 – 84.

Бібліографічні записи в списку літератури повинні мати порядкову нумерацію на мові видавництва. Свідки про джерела слід розташувати в порядку появи посилань в текстах роботи та нумерувати арабськими цифрами з крапкою. В список включається тільки та література, яка була використана студентом в процесі виконання роботи.

Додатки слід оформляти як продовження роботи, розташовувати додатки в порядку появи на них посилань в тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки та мати заголовок, який пишеться прописними літерами. В правому верхньому куті над заголовком пишеться прописними літерами слово «Додаток» і поряд - велика літера, що позначає додаток.

Закінчується контрольна робота особистим підписом студента та датою оформлення.