Серологічна діагностика черевного тифу

Для серологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В та інших сальмонельозів використовують реакцію Відаля.

Антитіла у хворих на черевний тиф і паратифи А і В з'являються у крові уже на 4-у добу хвороби, і їх кількість різко збільшується на 8—10-у добу.

Оскільки клінічно черевний тиф і паратифи А і В дуже схо­жі, серологічні реакції, в тому числі і реакцію Відаля, ставлять одночасно з діагностикумами S.typhi (О- і Н-) і S. рагаtурhі А і В (ОН-). Збудником хвороби вважають той мікроорганізм, діагностикум з якого дає позитивну реакцію аглютинації з сиро­ваткою крові хворого. Збудники черевного тифу і паратифів А і В мають спільні групові антигени, тому їх діагностикуми здатні давати групову РА. Позитивним вважається результат у тому ряду пробірок, де аглютинація відбувається у більшому розведенні сироватки.

Щоб відрізнити РА у хворого від щеплювальної або анам­нестичної, реакцію Відаля ставлять повторно через 5—7 діб. У хворого титр антитіл зростає, а у щепленого або перехворілого не змінюється. Не змінюється також і результат групової реак­ції (табл. 5).

У період реконвалесценції титр антитіл зменшується, що також є діагностичною ознакою.

При інших сальмонельозах реакція Відаля може бути ви­користана для ретроспективної діа­гностики, тобто діагностики після одужання. Однак необхідно враховувати індивідуальні відхилення від нормального циклу імуногенезу. В ослабленому організмі зі зниженою реактивніс­тю, а також у дітей 1-го року життя антитіла накопичуються повільно.

Таблиця 5. Можливий результат реакції аглютинації

Діагностикуми із сальмонел	Первинне дослідження				Повторне дослідження
	Розведення сироватки хворого
	1:100	1:200	1:400	1:800		1:100	1:200	1:400	1:800
Тиф —0	+	+	-	-		+	+	+	+
Тиф —Н	+	-	-	-		+	+	-	-
Паратиф А — ОН	+	-	-	-		+	-	-	-
Паратиф В —ОН	+	-	-	-		+	-	-	-

Після проведення обліку РA може бути 2 варіанти відпові­ді: 1) негативна РА — реакція з діагностикумом... негативна; 2) позитивна РA — реакція з діагностикумом... позитивна до титру...

Крім О- і Н-антигену S.typhi містять Vі-антиген. Оскільки ці форми S.typhi більш стійкі до захисних механізмів макроорганізму, вони здатні спричинити хронічне бактеріоносійство. При цьому у крові носія накопичуються Vі -антитіла. Отже, ви­явлення Vі -антитіл у крові є прямим доказом носійства збудників черевного тифу. Для виявлення Vі -антитіл найбільш чутливою є реакція Vі -гемаглютинації.

Для встановлення більш обґрунтованого діагнозу проводять визначення антитіл, що належать до певного класу імуноглобулінів — IgМ і IgG. Анамнестичні і щеплювальні належать в основному до класу IgМ.

У разі вираженого гострого і особливо хронічного бактеріоносійства зростає титр IgG.