2. Шевченкознавці з Поліського краю.

Шабліовський Євген Степанович – український радянський літературознавець, член-кореспондент АН УРСР (з 1934), заслужений діяч науки УРСР (з 1972). Член КПРС з 1928 року. В 1934- 35 рр. очолював Інститут Тараса Шевченка. Основні напрями наукових досліджень – шевченкознавство, історія української літератури, славістика. Йому належать також праці з питань теорії літератури, загального літературознавства та інші. Один з авторів і член редколегії восьмитомної «Історії української літератури» (1967-71). Автор ґрунтовних розвідок про життя і творчість Шевченка. Шабліовський вперше глибоко дослідив ідейні зв’язки і єднання поета з російськими революціонними демократами. Найповнішою працею на цю тему є монографія «Т.Г. Шевченко и русские революционные демократы 1858- 1861». Важливе місце в радянському шевченкознавстві посідає монографія Шабліовського «Народ і слово Шевченка» (1961). В книжці «Гуманізм Шевченка і наша сучасність» (1964) автор розкриває джерела та світове значення гуманізму українського поета.

В працях Євгена Степановича висвітлено питання творчого методу Шевченка (реалізм, романтизм), його художнє новаторство, значення Шевченкових традицій для дальшого розвитку української і російської літератури. Ряд досліджень присвячено проблемі інтернаціональних зв’язків української літератури, питанням творчого єднання братніх культур, взаємодіяння російських та українських літератур («Шляхами єднання» 1965, «І.С. Тургенєв і українська дожовтнева література» 1968, в співавторстві «М.О. Некрасов і українська література» 1971 та інші). Шабліовський – один із упорядників і редакторів незавершеного «Повного зібрання творів» Шевченка (1935),член редколегії та один з редакторів шеститомного «Повного зібрання творів» Шевченка (1963). Шабліовському належить підготовка текстів і передмов до кількох фототипічних видань рукописної спадщини Шевченка.

Шевченкознавчі праці Шабліовського перекладено російською, англійською, болгарською, чеською та польською мовами.

Ненадкевич Євген Олександрович – український радянський літературознавець і педагог. Автор книжок «Творчість Т.Г.Шевченка після заслання (1857-1858)», «З творчої лабараторії Т.Г.Шевченка. Редакційна робота над творами 1847-1858рр.» і статей, опублікованих у збірниках і періодичних виданнях: «Три великі поети слов'янства: Міцкевич, Пушкін, Шевченко перед пам'ятником Петра 1-го» (1929), «Про "Москалеву криницю" Шевченка» (1932), «Шевченко в школі» (1939), «Шевченко і російська революційна демократія» (1948), «Шевченко і Щепкін» (1957), «Поетичний епілог творчості Шевченка» (1959).

Васильченко Степан Васильович (справжнє прізвище – Панасенко) – український радянський письменник. Тема Шевченка – одна з провідних у його творчості.

В автобіографічних записках «Мій шлях» підкреслив вплив Шевченкової поезії на формування його як письменника. У повісті «В бур'янах» – першій частині незавершеної повісті «Широкий шлях» (вийшла у світ після смерті письменника, 1938) Васильченко відобразив духовне становлення майбутнього поета. В публіцистичних статтях («Спогади про 100-літній ювілей Т. Шевченка», «Думки перед ювілеєм») і художніх творах Васильченка («Чайка», «Чарівна книжка», «Минають дні», «Під Тарасове свято»), опублікованих посмертно, показано популярність Шевченка серед народних мас.