1. Царський циркуляр 1914р. Про вшанування ювілею народження т.Г.Шевченка.

Заборонений, але відзначений.Творчість великого сина України Т.Г. Шевченка завжди була могутнім фактором революційного руху в Російській державі та на українських землях, що не входили до її складу. Вже в 40-50-х роках XIX століття революційні кола Росії високо цінували поета як борця проти тиранії і сваволі царської влади та поміщиків. Герцен, Чернишевський, Добролюбов та інші революціонери і прогресивні діячі глибоко шанували його за сміливе революційне викриття царизму та кріпосників, за заклик до повалення царсько-поміщицького ладу, за палку любов до народу. Відомо, що після повернення поета із заслання всі передові люди країни схилилися перед визначним борцем за волю. Ім'я Шевченка і його твори широко використовувалися в революційній пропаганді і після смерті великого Кобзаря.

Зовсім іншу позицію щодо поета і його спадщини зайняли царський уряд і поміщики. Вони переслідували народного поета протягом усього його життя, не припиняли боротьби з ним і після його смерті. Збереглося чимало документів, з котрих видно, наприклад, як шанували слово і пам'ять Кобзаря подоляни і як боролися з цим царські поплічники.

Так, 20 квітня 1909 року директор народних шкіл Подільської губернії дає термінове розпорядження інспектору народних шкіл 3-го району Подільської губернії про вилучення в школах книги "Життя Тараса Шевченка". У ньому говорилося: "До відома пана попечителя округу дійшло, що Полтавська земська управа придбала у власність цілком видання видавництва "Час" у Києві "Життя Тараса Шевченка", яке рекламує україноманські книги, і розіслала в усі повітові управи, волосні правління, а також училища для розповсюдження серед грамотного населення... Чиста виручка призначена на спорудження пам'ятника Шевченка в Києві. Повідомляючи про викладене, згідно пропозиції його превосходительства від 10 квітня за № 15696, маю честь покірно просити ваше високородіє розпорядитися і вжити всіх заходів, щоб зазначене видання не було розповсюджене серед учнів ввіреного вам району, а якщо воно одержане в училищах і роздане, то щоб було відібране..."

Та царські циркуляри не допомагали. У цьому ж таки 1909 році Подільська земська управа повідомляла об'єднаному комітетові по збору коштів у населення на спорудження пам'ятника Шевченкові у Києві, що в Кам'янецькому повіті надійшло на спорудження пам'ятника 257 карбованців 34 копійки пожертвувань, в Летичівському - 95 карбованців 28 копійок, Проскурівському - 157 карбованців 94 копійки. Трудящі віддавали на пам'ятник скільки хто мав, часто копійки.

У 1914 році передова громадськість країни готувалася відзначати столітній ювілей Тараса Григоровича. 11 січня жителі Кам'янця-Подільського звернулися з заявою до міської думи з пропозицією створити ювілейний комітет.

"Невдовзі, а саме 25 лютого 1914 року, минає 100-ліття з дня народження геніального українського Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, поезія якого здобула славу не тільки серед земляків його, але й серед інших народів.До гідного святкування цього дня вже давно готується російська культурна громадськість. Столичні міста Росії - Петербург і Москва, які так урочисто відзначили нещодавно 50-річний ювілей з дня смерті Т.Г. Шевченка, в даний час готуються до не менш гідного вшанування 100-літнього ювілею з дня його народження." Місто Київ, де мас бути споруджений пам'ятник поету, особливо готується до ювілею, а міська дума, в грудневому засіданні своєму, постановила взяти участь у вшануванні і обрала комісію, яка має виробити програму святкування …

Наше місто - Кам'янець, - що справедливо вважається розумовим і культурним центром Поділля, на мові населення якого писав Т.Г. Шевченко, в даному випадку не може бути винятком, і ми, що нижче підписалися, сподіваємося, що Кам'янецька міська дума, визнаючи і цінуючи творчість Т.Г. Шевченка, який свято часу відвідав наше місто, гідно відгукнеться на ювілей.

Зі свого боку ми дозволяємо собі просити Кам'янецьку міську управу: обрати комітет для організації святкування 100-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка і увічнення пам'яті його в Кам'янці-Подільському".Під заявою стояло 184 підписи. А через місяць, 1 лютого 1914 року, шевченківська комісія Кам'янець - Подільської міської думи ухвалила:

"1. Лагерну вулицю назвати вулицею Тараса Шевченка, одній з міських шкіл за вказівкою міської управи присвоїти ім'я Тараса Шевченка.