Тема: Органічні симптоматичні психічні розлади.

Основні ознаки цих розладів становлять дві групи:

• синдроми, найхарактернішими з яких є постійні ураження когнітивних функцій (пам'ять, інтелект, навченість) або порушення свідомості й уваги.

• синдроми, найяскравішим проявом яких є розлади сприйняття (галюцинації), мислення (маячення), емоцій (депресія, манія, тривога) чи розлади особистості й поведінки.

Органічний галюциноз – розлад з постійними або рецидивиючими зоровими чи слуховими галюцинаціями, які з'являються при повній свідомості. У разі такої патології у хворих може виникати маячне трактування галюцинацій при збереженні здатності при збереженні здатності до критики, при цьому свідомість не потьмарюється, не спостерігається інтелектуальне зниження.

Кататонічний розлад органічної природи – може виявлятися у вигляді зниженої чи підвищеної психомоторної активності, що супроводжується кататонічними симптомами.

При органічному маячному (шизофреноподібному) розладі постійні чи рецидивуючі маячні ідеї домінують у клінічній картині.

Маячення супроводжується галюцинаціями не пов'язаними із змістом основних маячних ідей. Можуть також виявлятися клінічні симптоми схожі на шизофренічні, це такі як вигадливе маячення, галюцинації, ізольовані кататонічні феномени при цьому свідомість і пам'ять не повинні бути порушені. Органічні (афективні) розлади настрою характеризуються зміною настрою, що супроводжуються зміною рівня загальної активності.

Афективні розлади зазвичай з'являються внаслідок впливу на мозок несприятливого органічного фактора.

Інволюційна меланхолія – є найпоширенішим клінічним варіантом інволюційних психозів, розвивається переважно у жінок 45-60 років на тлі клімаксу.

Розвиткові психозу передує гормональна перебудова періоду клімаксу чи загострення соматичних захворювань або ж психогенні фактори.

В цей період змінюється і ламається звичний життєвий уклад (вихід на пенсію, втрата колишніх позицій, самотність, необхідність адаптації до нових умов життя). Безпосередньо передують розвитку цього захворювання малі психогімії (сімейні конфлікти, переїзди в другу квартиру тощо). Початковий період захворювання характеризується підвищеною стомлюваністю, пригніченим настроєм, тривогою з будь-якої незначної життєвої причини, постійним очікуванням неприємностей.

У хворих постійно змінюється настрій з переважанням зниженого з наростаючою тривогою. Непевні страхи, хвилювання, побоювання з приводу свого здоров'я.

На піку психозу тривожна, тужна симптоматика стає надто великою, набираючи характер меланхолійного буйства з суїцидальними тенденціями і спробами. На тлі глибокої туги і тривоги розвиваються маячні ідеї винності, самозвинувачення, самознищення, збитку, руйнування, загибелі. Хворі переконані у своїй глобальній провині перед людством. Вони постійно звинувачують себе за помилки, нібито зроблені ними в минулому, при цьому пригадують різні незначні епізоди за які повинні бути суворо покарані. Спостерігаються різноманітні іпохондричні розлади, вони переконані, що хворіють на важкі, невиліковні захворювання, вважають себе заразними та небезпечними по відношенню до оточуючих. Інколи має місце іпохондричне маячення (немає шлунку, немає кишечника, висох мозок, не працюють внутрішні органи. Найчастіше відмічається рухова активність у вигляді ажетованої депресії. Стан може тягнутися від декількох місяців до року.

Судово-психіатрична оцінка – хворі на органічні симптоматичні ураження головного мозку та інволюційну меланхолію можуть бути небезпечними для себе та оточуючих.

При інволюційній меланхолії хворі на піку депресії стають переконаними, що їх та їхню родину очікує неминуча загибель і страждання.

Пацієнти із альтруїстичних мотивів вбивають близьких їм людей щоб урятувати від майбутніх страждань. Особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння в такому стані не можуть усвідомлювати своїх дій та керувати ними, не підлягають кримінальній відповідальності. Якщо захворювання розвивається після здійснення кримінальних дій у судово-слідчій ситуації вони звільняються від відбування покарання у зв'язку із хворобою і д них застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Серед затяжних реактивних психозів переважають "стерті форми". Різко знизилися частота і яскравість істеричних проявів. Майже цілком зникли у клінічній картині реактивного стану такі істеричні симптоми: істеричний параліч; парези; істерична німота, які в минулому були основою клінічної картини. На перший план виходять клінічні форми депресій, елементами тривоги; соматогеветативні розлади (безсоння, зниження апетиту, фізична астенія, втрата маси тіла), можуть бути маячно-подібні фантазії.