Тема: Хронічні, маячні розлади:

Єдиною найбільш помітною клінічною характеристикою хронічних маячних розладів є хронічне маячення.

Найчастіше це маячні ідеї переслідування, величі, ревнощів, різні іпохондричні ідеї, висловлювання і переконання, що у хворого химерне тіло, або, що оточуючим здається, що від нього йде неприємний запах. Також може спостерігатися депресивна симптоматика, а в окремих випадках нюхові та тактильні галюцинації, починається в середньому віці. Переважно маячні ідеї пов'язані з життєвими обставинами.

До цієї групи входять: параноя, різна парафренія, параноїдні стани, інволюційний параноїд, маячна форма дизморфофобії. Типовим представником є інволюційний параноїд, який уперше розвивається в пере похилому віці, найчастіше у жінок на тлі клімаксу.

На початку захворювання у хворих з'являється підозрілість, сторожкісит у ставленні до оточуючих, у тому числі до рідних та близьких. У подальшому поступово формуються маячні ідеї переслідування, відносини, ревнощі, збитку. Маячні ідеї об'єднані загальним змістом, будуються виключно на основі інтерпретації реальних фактів і вирізняються удаваною правдоподібністю. Вичерпуються маячні ідеї повсякденним змістом, становлять немов перебільшену і спотворену дійсність, особливо в ситуаційно-побутових відносинах, хворі переконані, що їх обкрадають, псують речі, витягують нитки з одягу, сусіди та родичі чинять їм каверзи, хочуть вижити, відібрати належну житлову площу, співробітники прагнуть скомпрометувати, зайняти їхнє місце, щоб одержувати подвійну зарплатню, їм зраджують, планують заволодіти майном, суперниці чи суперники вдаються до різних хитрощів.

Маячні ідеї у таких хворих вирізняються одноманітністю, малим розмахом, бідністю аргументації та спрямованістю проти вузького кола осіб з найближчого оточення. Хворі різними способами намагаються встановити які продукти й у якій кількості у них викрадають, роблячи для цього спеціальні позначки на посуді й у місцях зберігання їжі. У квартирі чи кімнаті вони у спеціальний спосіб розташовують різні предмети, прикріплюють до замка нитки з метою встановити, що за їхньої відсутності хтось проникає до помешкання, переглядають свої речі виявляючи дрібне псування.

Попри наявність маячних ідей поведінка ззовні залишається впорядкованою, зберігається рівний настрій та активність, часто фіксується схильність до дисимуляції маячних переживань, коли тривалий період їхнє маячне тлумачення реальних подій залишається невідомим тим хто постійно з ними спілкується.

Зберігаються адаптаційні можливості завдяки яким вони добре пристосовуються до життя. Хворі, які вчинили суспільно небезпечні дії з хворобливих мотивів не можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вони не підлягають кримінальній відповідальності, до них слід застосувати примусові заходи медичного характеру.

Суспільна небезпека хворих на хронічні маячні розлади зумовлена особливостями їхніх маячних розладів спрямованих на реальних осіб з найближчого оточення.

Біполярний афективний розлад характеризується повторними станами манії, гіпоманії чи депресії, субдепресії. Маніакальні епізоди найчастіше починаються раптово і тривають від 2 тижнів до 5 місяців.

Є три клінічні ознаки:

• підвищений радісний настрій.

• прискорення інтелектуальних процесів.

• мовне та рухливе збудження.

Настрій підвищений неадекватно обставинам. Варіює від безтурботної веселості до маніакального збудження. Відмічається підвищена енергійність, яка призводить до гіперактивності, зниження потреби сну, підвищена самооцінка, надоптимістичні ідеї та ідеї величі.

Депресивна фаза має тенденцію до щодалі триваючого плину від 2-3 місяців до року. Характеризується зниженим сумним настроєм, психомоторна загальмованість, туга стає безпросвітною, супроводжується суб'єктивними відчуттями байдужості до здоров'я та долі близьких. Це вони важко переживають, страждаючи від думки про власну черствість та байдужість. Для депресивної фази характерні маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності, надмірне ставлення до незначних провин у минулому, може призвести до самогубства. Може бути розширене самогубство до членів сім'ї, родини. Психомоторна загальмованість може різко перейти в стан меланхолічного шаленства, що виявляється різким психомоторним збудженням (особи прагнуть нанести собі різні ушкодження, викинутися з вікна, кусають себе, дряпають, б'ються головою об стінку.

Інтермісія – стани між приступами.

Лекція №5 13.03.2014