Тема: Судово-психіатрична експертиза у кримінальному та цивільному процесі:

• Судово-психіатрична експертиза підозрюваних і обвинувачуваних.

• Судово-психіатрична експертиза підозрюваних свідків та потерпілих.

• Примусові заходи медичного характеру.

• Комплексні судово-психіатричні експертизи.

• Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі.

• Судово-психологічна.

**1**

Відповідно до основних положень кримінального права кримінальну відповідальність за вчинення злочину можуть нести лише особи, які є осудними.

Осудною визначається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії/бездіяльність і керувати ними. Осудність служить передумовою вини.

Спроможність психічно нормальної людини відповідати за вчинене нею, тобто бути осудною, обумовлюється нормальним станом її психічного здоров'я. Психічно нормальна людина здатна розуміти, що вона робить.

Неосудність – психічний стан особи, що полягає в його нездатності усвідомлювати свої дії, бездіяльності (усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку діяння) і керувати ними внаслідок хворобливого стану психіки або слабоумства результатом якого є звільнення від кримінальної відповідальності і покарання з можливістю застосування за рішенням суду примусових мір медичного характеру.

На відміну від неосудних осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами особи, які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину визнаються такими, що вчинили злочин, є осудними щодо скоєння ними діяння, але не підлягають покаранню до свого одужання. Відповідальність за злочин у вигляді покарання у даному випадку не може настати за 2 причин:

• досудове або судове розслідування без участі обвинуваченого/підсудного, який захворів не може проводитись, а справа не може бути закінченою винесенням вироку.

• саме покарання неможливо ні призначити, ні виконати стосовно суб'єкта з глибоким психічним розладом.

Необхідно встановити:

• на скільки ця особа здатна правильно оцінювати навколишнє, своє становище, скоєне діяння, сутність пред'явленого обвинувачення, значення доказів.

• правильність вираховування особою даних досудового і судового слідства, використовувати право на захист, подання скарги.

Отже, психічний розлад робить обвинуваченого недієздатним.

**2**

Показання свідків і потерпілих на досудовому слідстві і судовому розгляді є одним із важливих доказів у кримінальному процесі.

Оцінка достовірності показань свідків є надзвичайно важливим завданням для повноти розслідування.

Щоб бути повноцінним свідком особа повинна мати збережені психічні функції, розуміти юридичний бік подій і наслідки для обвинуваченого, повідомлених нею відомостей. Повноцінний свідок повинен правильно і точно сприймати події та явища, які ним спостерігалися, запам'ятовувати бачене і чуте, і правильно давати про те показання, у тому числі неодноразово.

Отже, процесуальні права свідків і потерпілих можуть бути повністю реалізованими лише за умови достатньої психічної збереженості їхньої особи.

Показання психічно хворого свідка можуть відбивати патологічні переживання, мати характер маревного тлумачення подій, навіть тих, які мали місце в реальній дійсності. У таких показаннях інколи трапляються перекручені відомості внаслідок порушення пам'яті, інтелекту і підвищеною сугестивності (навіювання) особи.

Показання психічно хворих свідків можуть бути також проявами обмови і само обмови внаслідок психічних порушень.

Об'єктом судово-психіатричної експертизи повинні бути не показання свідків та їх достовірність, а сам свідок чи потерпілий, його здатність давати покази.

Відносно свідків вирішується одне питання – чи може дана особа правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні покази.

Лекція №3 27.02.2014