Судова психіатрія

Брухнова Лілія Степанівна.

Лекція №1 06.02.2014

Тема:

• Предмет і завдання судової психіатрії.

• Підстави призначення та порядок проведення судово-психіатричної експертизи.

• Підготовка матеріалу для СПЕ.

• Права та обов'язки судово-психіатричного експерта.

• Судово-психіатричний висновок, його оцінка слідчим та судом.

**1**

Психіатрія (з грецької "лікування психіки") – галузь медичної науки та практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних розладів, а також медико-соціальною реабілітацією.

Судова психіатрія – спеціальний і самостійний розділ психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального і цивільного права, кримінального і цивільного процесу.

На підставу висновку судових психіатрів приймаються процесуальні рішення, виносяться постанови, ухвали, вироки.

Судова психіатрія – наука, яка найтіснішим чином пов'язана з психологією, філософією, правовими та медичними науками. Будучи наукою медичною і залишаючись в системі охорони здоров'я судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності, вона має справу з тими розладами психічної діяльності встановлення яких у кримінальному чи цивільному судочинстві спричиняє настання специфічних правових наслідків, а саме звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного характеру, визнання договору недійсним.

Коло питань, які досліджуються судовою психіатрією визначаються тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

• експертні обстеження та надання висновків щодо осудності чи неосудності осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і породжують сумніви у їхньому психічному здоров'ї в слідчих органів і суду, а також про психічний стан цих осіб у період проходження експертизи.

• визначення психічного стану засуджених, що виявляють ознаки психічного розладу під час відбування покарання і надання висновку про застосування до них необхідних медичних заходів.

• визначення психічного стану свідків і потерпілих якщо виникають сумніви щодо правильного сприйняття, фіксації, отримання та відтворення обставин очевидцями яких вони були.

• обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб щодо психічного здоров'я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви.

• попередження суспільно-небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових заходів медичного характеру відносно неосудних і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину.

**2**

Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідні статті КПКУ (~442, 509), що передбачають даний вид експертизи.

Судово-психіатрична експертиза проводиться за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання, за ухвалою чи постановою суду, винесеною одноосібно суддею в справі окремого обвинувачення або в порядку досудової підготовки цивільної справи.

Обов'язково зазначається:

• місце і час її складання.

• посадова особа, що виносить постанову.

• справа в якій проводиться слідство і обґрунтування прийнятого рішення.

• статті КПКУ на підставі яких прийнято рішення.

• підстави для проведення експертизи.

• назва установи експертам якої доручається проведення експертизи.

• питання з яких експерт повинен надати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені.

• перелічені матеріали, що пред'являються експерту для ознайомлення.

Клопотати про призначення судово-психіатричної експертизи можуть:

• у кримінальному процесі: обвинувачений, підозрюваний, потерпілий, їх законні представники, захисники з моменту їх участі в процесі.

• у цивільному процесі: прокурор, цивільні позивачі/відповідачі, їх представники.

Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані про психічний стан особи, що викликають сумнів у його психічній повноцінності або осудності.

Найчастіше експертиза призначається у зв'язку з сумнівами щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, а також особи стосовно якої вирішується питання про її цивільну недієздатність. Сумніви щодо стану психічного здоров'я можуть викликати лише обґрунтовані припущення про наявність у особи психічного розладу, який здатний вплинути на юридично значущу поведінку.

Формальними підставами для призначення судово-психіатричної експертизи є:

• хвороба.

• незвичайна/недоречна поведінка обвинуваченого в слідчого або на суді, коли він не спроможний правильно осмислити питання, перестає відповідати на запитання або відповідає невпопад, бурхливо реагує на зауваження або запитання.

• наявність у справі документів, що свідчать про психічне захворювання або порушення в минулому, перебування на лікуванні у психіатричній лікарні або на обліку у психоневрологічному диспансері або психіатричному кабінеті.

• відсутність достатніх психологічно зрозумілих підстав і мотивів злочину при безмотивних злочинах.

• неправильна, безглузда або дивна поведінка правопорушника під час вчинення злочину або під час затримання.

• особлива жорстокість і тяжкість злочину якщо виникає сумнів у психічному здоров'ї особи, яка його скоїла.

• наявність даних про перенесені у минулому захворювання головного мозку (енцефаліти, менінгіти, менінгоенцефаліти) чи травми черепу (струс, забій головного мозку).

• наявність даних про інвалідність або звільнення від строкової військової служби через психічне захворювання.

• безглузді показання обвинуваченого, свідка або потерпілого, що мають характер обмов та само обмов.

• затримка психічного розвитку і навчання в допоміжній школі.

• підозра симуляції і дисимуляції психічної хвороби.

• дані про велику частоту психічних розладів у близьких родичів.

У разі призначенні судово-психіатричної експертизи слідчий або суд зобов'язані представити комісії матеріали справи, які повинні містити дані не тільки про обставини злочину, але й про с особистість підекспертного, його поведінку, напрям думок, характерологічні особливості (жадібність, безвільність, жорстокість, мстивість, запальність та інші).

Важливо встановити як поводився під експертний у момент вчинення злочину, до і після нього, які думки висловлював, який у нього був зовнішній вигляд.

Види судово-психіатричної експертизи:

• первинна, повторна, додаткова.

• амбулаторна – може проводитися у кабінеті слідчого, судді, слідчому ізоляторі, психіатричному закладі (диспансер, лікарня). Термін проведення до 20-ти діб з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. Якщо недостатньо часу – стаціонарна експертиза – проводиться в судово-експертній установі при наявності постанови щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляд взяття під варту санкціонованої судом. Стаціонарна експертиза потерпілому, свідку або відповідачу у кримінальних та цивільних процесах проходить за згодою цих осіб. Заочна експертиза – проводиться лише у виняткових випадках, коли під експертний не може бути доставлений для особистого обстеження, досить часто має консультативний висновок. Посмертна експертиза – як правило, проходить в цивільному процесі, в більшості пов'язана з певними вчиненими нотаріальними діями.

Лекція №2 13.02.2014

Експерт на якого покладена експертиза зобов'язаний:

• з'явитися за викликом органу, який призначає експертизу.

• особисто досліджувати надані йому об'єкти і давати об'єктивний висновок на поставлені перед ним запитання.

• заявити самовідвід за наявності підстав передбачених законодавством, які виключають його участь у справі.

• повідомити в письмовому вигляді про неможливість дати висновок якщо йому не надані об'єкти експертизи, представлені матеріали недостатні для об'єктивного висновку, питання поставлені перед ним виходять за межі його компетенції.

Експерт при виконанні експертизи має право:

• досліджувати всі матеріали справи, медичну документацію, які містять інформацію необхідну для проведення експертизи.

• клопотати перед органом, який призначив експертизу про надання додаткових матеріалів необхідних для висновку.

• бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду при провадженні слідчих судових дій і ставити допитуваним питання, які стосуються предмету експертизи.

• визначити форму проведення експертизи за цією справою (амбулаторна або стаціонарна).

• заперечити проти присутності осіб, які не передбачені чинним законодавством при проведенні експертизи.

• радитися при комісійній експертизі з членами комісії, в разі незгоди з ними скласти окремий висновок.

• викласти у висновку експертизи обставини, які мають значення у справі і з'ясування яких входить до компетенції експерта у випадку коли із зазначених обставин орган, який призначив експертизу не поставив питання.

• оскаржити дії особи у провадженні якої перебуває справа якщо це порушує права експерта.

• отримати відшкодування згідно з угодою між установами.

Експерт несе відповідальність за:

• дачу завідомо неправдивих висновків.

• відмову чи ухилення від виконання покладених на нього обов'язків.

• розголошення даних досудового слідства або дізнання.

Висновок судово-психіатричної експертизи оформлюється документом, який має назву "Акт судово-психіатричної експертизи". Акт підписується всіма членами комісії, які несуть за його зміст особисту відповідальність. У випадку незгоди між експертами щодо відповідей на поставлені запитання кожен з них дає і підписую свій висновок окремо.

Розділи акту судово-психіатричної експертизи:

• вступна частина.

• дослідницька частина - опис фізичного, неврологічного і психічного стану під експертного.

• мотивована частина – аналіз отриманих даних.

• заключна частина – висновки.

Вступна частина містить дату проведення експертизи, прізвище експерта, його фах, наукову ступінь, вчене звання, посаду, експертний стаж, кваліфікаційний клас і ранг, підстави і форми проведення експертизи, прізвища присутніх під час проведення експертизи, перелік об'єктів поданих на експертизу, питання поставлені перед експертом органами, що призначили експертизу, підпис експерта під попередженням про відповідальність.

Дослідницька частина містить факти, які отримані при дослідженні поданих на експертизу об'єктів, що стосуються психічного стану особи в різні періоди та їх пояснення, дані клінічного дослідження особи виявлені під час проведення експертизи (психічний, соматичний, неврологічний).

Мотивована частина містить обґрунтоване пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об'єктів експертизи.