Четверта стадія — проведення ктс

Здійснюється конкретний план, розроблений керівним органом, з усіма уточненнями, що були внесені учасниками справи. Під час проведення КТС цілком допустимі імпровізація, відхилення від попереднього, задуму через непередбачені обставини, навіть помилки учасників — це життя! Головне для керівників — розбудити та зміцнити бадьорість, життєрадісність, упевненість вихованців у своїх силах, прагнення подолати будь-які труднощі, що виникають на їхньому шляху.

П’ята стадія — колективна оцінка КТС.

Проводиться ця стадія переважно у вигляді збору-вогника, на якому спочатку в підгрупах, а потім усі разом обговорюють позитивні і негативні сторону підготовки та проведення свята з таких, наприклад, питань: Що було добре? Що нам удалося здійснити й завдяки чому? Що не вийшло й чому? Як можна використати цю КТС у майбутньому? Як можна діяти по-іншому?

Можна оцінити користь КТС шляхом анкетування (наприклад, що нового ти дізнався? Що нового для себе зробив? Чого навчився сам і чого навчав товаришів?).

Підбити підсумки КТС можна і в стінній газеті чи на загальній лінійці з творчими рапортами тощо. Вихователі спрямовують обговорення, допомагають дітям сформулювати нові норми та правила їх колективного життя та відносин — до себе самих, до людей навколо, до праці, природи і т. д.

Шоста стадія — результати виконаної роботи (використання досвіду).

На цій стадії реалізуються пропозиції, що були висловлені та прийняті на загальному зборі-вогнику і в колективі вихователів: планується підготовка та проведення нових КТС, виховні заняття, зустрічі, збагачуються та ускладнюються творчі доручення підгрупам дітей, читаються нові книжки і т. п.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК КОЛЕКТИВНИХ ТВОРЧИХ СПРАВ

(за родами діяльності)

1 Суспільно-політичні КТС (комплексні засоби ідейно-виховної роботи):

Святковий сюрприз (з варіантами: шефам, малюкам, далеким друзям, школі). Його готують на честь свята, знаменної події у житті людства чи колективу, дня народження і т. д.

Зоряний марш-похід. Він складається з: а) просування декількох колективів за різними маршрутами-променями до пам'ятного місця з виконанням завдань на старті, на «заставах», на маршруті; б) зустрічі колективів у центрі «зірки»; під час зустрічі проходить лінійка, мітинг з творчими рапортами про корисні справи і т. п.

План походу, тему, орієнтовний зміст і типи завдань, а також характер зустрічі, атрибути діти придумують і готують разом; штаб походу розробляє маршрути, застави, зустріч, готує секретні пакети із завданнями (в штабі можуть бути і вожаті, і батьки); члени штабу можуть супроводжувати у поході свій колектив, братії участь у його справах — допомагати дізнаватися про щось цікаве з теми походу, зустрічатися з цікавими людьми, допомагати інвалідам, ветеранам війни і праці, розучувати нові пісні і вірші тощо.

Заочна подорож (чи гра-подорож). Маршрути подорожей можуть бути найрізноманітнішими: до історичних пам'ятників, промислових об'єктів, будов п'ятирічки і т. п. «Подорожувати» діти можуть не тільки у просторі, а й у часі — в минуле та майбутнє свого рідного краю, країни, школи, сім'ї тощо.

Коли тема подорожі вибрана (наприклад, «З усіх сторін дізнаємось про рідний край»), діти колективно обговорюють та вибирають маршрути, вид транспорту, на якому «подорожуватимуть», розподіляють ігрові ролі в підгрупах - «екіпажах»: командирів, штурманів, фотокореспондентів тощо.

Під час «подорожі», як правило, ведеться пізнавальний пошук (вибрана дітьми форма гри вимагатиме і різних форм цього пошуку; задача керівника гри — спрямувати пошук дітей, підтримувати та розвивати їхню допитливість, пізнавальну активність, учити дітей знаходити потрібну інформацію в книжках, журналах, у спілкуванні з досвідченими людьми і т. п.); свої враження про прочитане, почуте та побачене діти оформлюють у вигляді дорожніх повідомлень, «борт-журналів», донесень та ін. у стилі гри.

На святі «мандрівників» обмінюються знаннями, враженнями, захопленнями, намічаються нові цікаві маршрути «подорожей», що розвивають інтерес до суспільного життя рідної країни.

Дитяча пошта. Це рольова гра, у ході якої діти наслідують робітників зв'язку; гра розвиває інтерес до життя країни, учить піклуватися про людей.

Ознайомившись з роботою поштового відділення, діти разом з дорослими розподіляють роботу, вирішують, кого і як обслуговуватиме пошта (учнів інших класів, жителів вулиці, ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці, сім'ї військовослужбовців і т. п.). Якщо пошта працює в самій школі, оплатою поштових послуг може бути відповідь на загадку, твір, малюнок і т. п.

Місто веселих майстрів. У цій рольовій грі розвивається інтерес дітей до героїки дійсності, до традицій, до майбутнього, до діяльності людей різних професій. Справа може тривати кілька годин або кілька днів. Варіанти підготовки можуть бути різними:

а) групи (класи або зірочки) вибирають у таємниці від інших якусь професію та готують відповідно до цього, свої «установи» та свої сюрпризи;

б) професії та відповідні «установи» вибирають у результаті проведення конкурсу пропозицій; потім об'єднуються за професіями;

в) спочатку вибирають «міськраду», яка готує та вивішує список професій і установ майбутнього міста та оголошує вільний запис у них; таким чином, можна мати зразу кілька професій.

Під час проведення цієї справи організовують урочисту зустріч гостей, похід по «місту», мітинг чи відкриття якогось пам'ятника «міста». Міські установи учасники гри можуть відвідувати по черзі (як на екскурсії) чи одночасно — за інтересами; гостей треба також залучити в активну роботу — суботник, карнавал, спартакіаду, диспут, вікторину, турнір, атракціон та ін. Найкраще — не «заорганізовувати» «місто» надміру, а дати дітям можливість проявити ініціативу, імпровізувати.

Прес-конференція. Це рольова гра-зустріч «делегації» з «представниками преси». Під час підготовки і проведення цієї справи відбувається обмін знаннями, розвиваються допитливість, творча фантазія, винахідливість, гумор, формується моральне ставлення до навколишнього світу.

Гра має варіанти, зустрічі можуть бути:

а) з людьми різних професій (з майбутнього та минулого, з космосу, із зарубіжних країн, з інших республік рідної Батьківщини);

б) з дипломатами;

в) з мандрівниками;

г) з героями літературних творів, кінофільмів, телепередач і т. п.;

д) з історичними діячами або міфічними персонажами;

є) з представниками однієї і тієї самої професії з різних країн.

Усі учасники цієї рольової гри розподіляються на підгрупи, готують, використовуючи доступні засоби інформації, літературні та інші джерела, свою «делегацію» на прес-конференцію, а також запитання до всіх інших «делегацій» — учасниць зустрічі.

Під час проведення «прес-конференції» одні діти, що виступають у ролі журналістів, ставлять питання «делегаціями», а ті на них відповідають. Потім учасники міняються ролями. Проводить прес-конференцію обраний дітьми «прес-центр» (до нього можуть входити шефи, батьки, та самі учні). До оцінки запитань і відповідей можна залучати самих учнів, які, порадившись у своїх підгрупах, можуть обрати найбільш винахідливих, дотепних, обізнаних у справі тощо, вручити їм свої жетони-фішки. Головні призи, підготовлені прес-центром,— картки з мудрими висловлюваннями, народними прислів'ями на тему «прес-конференції».

Конкурс політичного малюнка, плаката.

Дитячий календар. У такій формі КТС можна ознайомити дітей із знаменними подіями суспільного життя, з видатними людьми — учасниками цих подій тощо. «Сторінки» календаря, присвячені певним темам і подіям, готуються в зірочках чи ланках (разом із старшими товаришами), а потім діти обмінюються знаннями, цікавою та корисною інформацією.

2. Трудові КТС (комплексні засоби виховання у суспільно корисній праці):

Трудові гайдарівські атаки — це швидке виправлення помічених недоліків власними силами, наприклад прибирання території від снігу, листя, посипання слизьких доріжок піском, підготовка саду, скверу до зими і т. д. У таких справах формують постійну готовність, приходити людям на допомогу, безкорисливо турбуватися про них, поліпшувати навколишнє життя, Об'єкт атаки визначають, як правило, в результаті «розвідки».

Подарунок далеким друзям. Цю справу проводять, як правило, перед святами, подарунки готують для окремих людей або для цілих колективів (дитячому садку, школі, воїнам, полярникам, морякам, геологам учителям і т. п.).

Подарунки можуть бути різними: малюнки, макети, фотографії, моделі, колекції, гербарії та ін.; до цього докладається і колективний лист, адресований друзям. Перед відправкою можна організувати огляд та обговорення підготовлених подарунків, обрати делегацію, для оформлення та відправлення листа.

Дитяча фабрика. У цій рольовій грі учні наслідують справжнє виробництво, на якому, організують виготовлення різноманітних корисних виробів: наочні посібники, сувеніри-іграшки, моделі, макети, інструменти, обладнання та інвентар для ігор, декорації для спектаклю, ранку, експонати для виставок, залів, музеїв тощо.

На фабриці утворюються цехи, відділи, дирекція, проектне бюро, відділ постачання, реалізації тощо. Дорослі виступають у ролі інструкторів (радників директора, начальників цехів).

В організації гри можливі варіанти:

а) кожний цех виготовляє повністю якийсь виріб;

б) цех бере участь, виконуючи одну чи кілька операцій, у виготовленні спільної продукції (у цьому варіанті потрібний ще й складальний цех);

в) є постійний штат «цехів», але сюди можуть приходити усі бажаючі і працювати стільки часу, скільки побажають (продукцію вони можуть забирати із собою або залишати для передачі, наприклад, дитячому садку);

г) зірочки та ланки проходять по черзі через усі цехи, працюючи в них один-два тижні: за цей час вони можуть виготовляти всю продукцію в цілому або передавати її як естафету.

На фабриці можна організувати змагання, нагороджувати за дружну роботу, кмітливість, гарний зовнішній вигляд. Відкриття фабрики, випуск першої продукції, передача готових виробів за призначенням — усе це проводять у яскравій емоційній формі з опорою на ініціативу і самодіяльність самих дітей.

Дитяча фабрика сприяє згуртуванню молодших і старших школярів, вихованню та самовихованню свідомої дисципліни, колективізму, творчої активності, дає змогу відчути, як приємно бути корисними, приносити радість іншим людям.

Війна з королем Сміттям. Зміст цієї сюжетно-рольової гри—самообслуговування, суспільно корисна праця (прибирання приміщення класу чи спальні, упорядкування пришкільної ділянки і т. п.). Керує грою штаб (бойові донесення, зведення про наступ Чистоти і т. п.).

3. Пізнавальні КТС (комплексні засоби загальноосвітньої роботи).

Турнір-вікторина. Це огляд, в якому команди готують колективно запитання та відповіді на обрану тему чи на кілька тем одночасно; він розширює кругозір, розвиває пізнавальні інтереси учнів, формує вміння вести колективний пошук істини.

Способи проведення можуть бути різними:

а) «ланцюжок» (тобто «по колу»); запитання можуть бути на одну спільну тему або кожна команда може обрати собі самостійну тему;

б) «змійка» (все як у попередньому варіанті, але за питання ставляться в довільному порядку, не по колу);

в) «атака віялом»: кожна команда ставить запитання по черзі всім іншим командам;

г) «оборона віялом»: коленій команді по черзі ставлять запитання всі інші команди;

д) «перехресний бій»: команди по черзі обмінюються запитаннями одна до одної.

Під час підготовки (на загальному зборі-старті) вирішують, як проводитимуть турнір-вікторину, визначають склади команд, придумують їм назви, обирають капітанів, пропонують теми, вибирають найкращі з них.

Проводити турнір-вікторину може сам педагог, але краще, якщо йому допомагають учні. Головне — не тренування пам'яті, а колективний пошук, розв'язання складних пізнавальних задач, обмін думками, досвідом, враженнями, пропозиціями. Ведучі спрямовують цей пошук, а в разі потреби беруть участь у ньому.

Правило гри: коли запитання поставлено, ніхто не підхоплюється з відповіддю, уся команда тихо радиться (на це дається час). Якщо команда не задоволена відповіддю, можна покликати іншу команду на виручку. Якщо і після цього не все з'ясовано, команда, що ставила запитання, може внести доповнення, роз'яснення. Але буває, що й після всіх обговорень оголошується, продовження пошуку — можна після вікторини пошукати відповідь у книжках, посперечатися, повернутися до цього питання.

Відповіді можна оцінювати у балах (правильна, та, повна — 2 бали, неповна— 1 бал), заохочуються також найбільш цікаві запитання, дотепність учасників, дружна робота команди. А можна і не робити цього, щоб азарт «набирання балів» не відвертав уваги, не пригнічував інтересу до процесу пошуку істини.

Розповідь-естафета (казка-естафета). Ця КТС дає змогу поділитися з товаришами своїми знаннями, враженнями; інтересами, взяти участь у колективному розшуку, відборі, втіленні в життя цікавих задумів, ситуацій, у правильному розв'язанні життєво важливих завдань. Розвивається вміння учнів використовувати виразні засоби.

В організації та проведенні цього заходу можливі

а) розповідь ведуть від ведучого до кожного колективу, початок придумує ведучий і передає вступ дітям;

б) від ведучого передають послідовно коленій групі загальну розповідь (її продовження придумують і записують у таємниці від інших, а потім зачитують та обговорюють);

в) від кожної підгрупи по ланцюжку передають одночасно кілька розповідей-естафет.

Темами розповідей можуть бути бойові і трудові подвиги народу, історія та майбутнє рідного краю, життя природи, діяльність людей різних професій, морально-етичні ситуації, життя класу та школи, взаємини та вчинки дітей, їх оцінка і т. п.

Подорож. Вона описана вже як суспільно-політична КТС, але це й пізнавальна справа, оскільки у ній беруть участь учні й діляться своїми знаннями, враженнями, розвивають свою допитливість, творчу уяву.

Теми можуть бути, наприклад, такими: «Наше місто» (вулиці, площі, пам'ятники); «По рідній країні» (міста, річки, новобудови, люди); «Навколо світу» (країни, розташовані на різних континентах, на одній паралелі і г. п.); «Дивне поряд» (світ природи — звірі, рослини, клімат, пори року і т. д.); «Багато цікавих професій — вибирай на свій смак» (про професії); «Подорож у світ мистецтва»; «Подорож у країну Ввічливість» і т. д. Не рекомендується захоплюватися костюмами та оформленням, цілком достатньо лаконічних атрибутів, відзнак. У ході гри-подорожі можна творчо використати екскурсії, усний журнал, світлову газету, радіорепортаж, прес-конференцію, інтерв'ю і т. п.

У грі можна сміливо використати пісні, вірші, віршовані привітання, музичний супровід, світлові та шумові ефекти, демонстрацію картин-репродукцій, малюнків, фотографій, карт тощо.

Конкурс фантастичних проектів. Тему для конкурсу обирають разом (місто майбутнього, школа, космічний корабель, спорт, транспорт і т. д.). Перші проекти складаються в зірочках чи ланках, потім вивішуються на видному місці. Діти розглядають їх, ставлять запитання, «експерти» дають свої пояснення. Крім пояснень до проекту, можна підготувати невеличку цікаву фантастичну або гумористичну сценку на дану тему.

В жюрі конкурсу — педагоги, старші товариші, авторитетні члени учнівського колективу. До обговорення проектів та нагородження можна залучити всіх учасників КТС: для цього потрібно заздалегідь приготувати спеціальні фішки-жетони для кожної команди — учасниці конкурсу (порадившись, кожна команда розподілить свої фішки серед інших учасників). Нагороди також заздалегідь готують самі учасники конкурсу; жюрі вручить їх «най- най-» — сміливішим, фантастичнішим, оригінальнішим, симпатичнішим, добрішим, веселішим та, ін.— проектам.

Аукціон (літературний, казковий та ін.). Це — відкрите змагання на найкраще знання якоїсь теми. Ведучий (педагог чи вожатий) повинен добре розбиратися в ній та коментувати відповіді гравців — представників зірочок чи груп за інтересами.

4. Художні КТС (комплексні засоби культурно-масової роботи):

Концерт-блискавка. За короткий час (не більш як за ЗО хвилин) готують імпровізовані колективні виступи за спільною програмою. Програма — теж експромт, учасники радяться і обирають 3—5 обов'язкових жанрів (наприклад, хоровий спів, танок, декламація, інсценівка, оригінальний жанр). Концерт можна об’єднати однією темою чи сюжетом: зустріч Нового року, проводи зими, свято на кораблі, на фестивалі і т. д.

Спочатку утворюються команди (можна жеребкуванням), обирають капітанів, разом визначають програму; потім коротка підготовка (15—20 хвилин) і виступ, команд. Змагатися не варто, головне задоволення, радість для всіх, обмін сюрпризами. У цьому КТС проявляються творчі здібності, кмітливість, дотепність дітей, згуртованість колективу.

Естафета-ромашка. У ній беруть участь, як правило, зірочки або добровільні об'єднання дітей за інтересами та симпатіями. Організатори виготовляють ромашку— жовтий круг з картону (15—20 см у діаметрі) та пелюстки з білого паперу — відповідно до кількості команд, що беруть участь (або удвічі більше). Пелюстки приколюють до круга.

Організатори надписують на цих пелюстках початки цікавих завдань, наприклад: «придумати та виконати розповідь, яка так: ...», «оживити» відому картину художника...» тощо.

1) За сигналом ведучого капітани беруть одній або дві пелюстки і кожна команда придумує та дописує другу частину завдання; ромашку збирають знову;

2. За сигналом ведучого капітани знову беруть собі пелюстки (вже з повним завданням); команди в таємниці від інших виконують ці завдання.

3. За сигналом ведучого кожна команда демонструє своє виконання завдання; пелюстка знову приколюється до середини «ромашки». Так повторюється, поки не буде зібрана вся ромашка.

У цій КТС цінується невимушеність, веселість, вигадливість, добрі сюрпризи, творчі подарунки на радість усім іншим (не варто вводити якісь системи нарахування балів та очок).

5. Спортивні КТС (комплексні засоби спортивно-масової роботи):

Весела спартакіада. Її організують та проводять для розвитку спритності, кмітливості, сміливості, вміння співвідносити свої дії з діями інших, орієнтуватися в обстановці, швидко приймати рішення, виручати товаришів.

Змагання можна організувати різними способами:

а) комбіновані естафети за участю всієї команди, але розділеної на окремих етапах;

б) загальнокомандні виступи (команди можуть виконувати одне і те саме завдання одночасно чи послідовно) ;

в) змагання представників команд — групові або командні поєдинки.

Доцільніше використовувати різні способи проведення змагань.

Приблизний хід спартакіади:

1. розподіл на команди (з урахуванням сил учасників);

2. робота з командами: вибір назви, вибір капітанів, привітання, відзнак тощо.

6. Ігри (комплексні засоби згуртування дітей, розвитку моральних і фізичних якостей):

а) рухливі ігри (з бігом, стрибками, метанням та ін.).Важливо зрозуміло й чітко розповісти зміст гри, її правила; розподілити гравців з урахуванням їх сили; справедливо арбітрувати; керувати грою (підбадьорювати одних, утримувати інших від надмірного збудження, своєчасно помічати помилки третіх), ліквідувати конфлікти, що виникають під час гри (діяти при цьому спокійно, стримано, впевнено), встановлювати рівновагу та довести гру до кінця;

б) ігри на місцевості. Методичні прийоми ті самі що й у рухливих іграх, але ще більше підкреслюється романтичність ігрової ситуації, яскравість ігрових ритуалів.

Шлях до причалу. На старті капітани одержують путівки, в яких позначені всі «затоки», «протоки», «причали», наприклад:

Затока Спокою (змагання в умінні орієнтуватися на місцевості, визначати за зображенням силуети кораблів, у знанні прапорців розцвічування та азбуки Морзе);

Протока Сміливості (змагання із спортивних вправ - бігу, стрибків, метання, повзання тощо);

Бухта Радості (кожна ланка виконує пісню або танок, цікавий «морський» епізод тощо);

Рейд Кмітливих (з програмою атракціонів) тощо.

На кожному етапі гри команди набирають очки; у фіналі — парад «морських сил», здача путівок, в яких зазначена кількість набраних очок; поздоровлення переможців;

в) рольові (сюжетні ігри). У такій грі важливо знайти цікаву для дітей мету: зробити щось корисне, потрібне для інших, чогось навчитися; не варто занадто, заорганізовувати, регламентувати дії гравців, краще залишити місце для імпровізації, дитячої творчості.

Народний ярмарок — рольова гра, в якій кожний клас (група, загін) вибирає якесь старовинне місто і учні перетворюються на його мешканців, ознайомлюються з історією свого міста, малюють герб, готують «товар» на ярмарок.

На ярмарку можна провести конкурси на кращого виконавця пісень і танців; на найкращий народній костюм (виготовлений своїми руками); на найсильнішого; на найкраще знання прислів'їв; на найкраще складання «указів» міста тощо.

КОЛІРНА “ПАРТИТУРА” ОРГАНІЗАТОРА

Для впливу на емоційний стан вихованців - з допомогою підсвічування лампами, світильниками, оформлення приміщення малюнками, плакатами, кольоровими аплікаціями - можна скористатися таким „колірним ключем»:

червоний колір - активізує, збуджує, створює враження життєрадісності, тривоги (безтурботність і веселість не створити одним червоним кольором);

жовтий і оранжевий кольори та їх поєднання - утворюють враження теплоти, піднесеності, сприяють відвертості та бажанню спілкуватися;

світло-коричневий - заспокійливий, пом'якшуючий, теплий;

синій - насторожує, створює дистанцію;

зелений - спонукає до невимушеності, природності;

фіолетовий - викликає неспокій, почуття тривоги;

рожевий - викликає ніжність, створює враження таємничості.