2. Визначення температури кипіння

Температура кипіння є найважливішою константою рідкої речовини. Для її визначення рідину переганяють у відповідному приладі. Чим чистіша речовина, тим вужчий інтервал температур по­чатку і кінця перегонки.

Індивідуальна речовина википає у вузькому інтервалі темпе­ратур: 0,5-1,0С. Температура кипіння є функцією тиску, тобто від­хилення від нормального тиску впли-ває на величину температури кипіння, тому необхідно враховувати тиск.

При перегонці висококиплячих речовин іноді необхідно вводити поправку до знайденої величини температури кипіння. Якщо при перегонці не ввесь ртутний стовпчик термометра знаходиться в парах рідини, а виступає назовні і постійно охолоджується зовнішнім повітрям, то це спричиняє заниження результатів досліду. Помилка може бути в 6-10С при 250С. Помилка може бути виправлена “поправкою на виступаючий стовпчик ртуті”. Поправка до знайденої дослідним шляхом темпе-ратури кипіння розраховується за формулою:

t = kn (t₁ – t₂),

де k - коефіцієнт лінійного розширення ртуті в склі (0,000158 від 0 до 150С), n - довжина стовпчика ртуті, що виступає і не зігрівається парами рідини; t₁ – темпе-ратура, яку показує термометр; t₂ - середня температура стовпчика ртуті, що висту-пає.

Температура t₂ визначається допоміжним термометром, ку­лька якого щільно притуляється до основного термометра посередині стовпчика ртуті, що виступає.

3. Визначення густини рідкої речовини

Густина належить до характерних констант чистої речовини. Величина її зале-жить від температури. Відносну густину найчастіше визначають за водою, густина якої при 4С приблизно дорівнює одиниці (0,9997 г/см³).

Визначення густини речовини проводять в пікнометрі ємкістю 1-2 мл. Пікно-метр попередньо миють ацетоном, спиртом, ефіром, після чого його просушують в сушильній шафі або продувають по­вітрям за допомогою гумової груші і трубки з капіляром, який вводять всередину пікнометра. Сухий пікнометр зважують на аналітичних вагах при кімнатній температурі. Потім визначають “водне число пі­кнометра”, яке є постійним для кожного пікнометра і відповідає масі води в об’ємі пікнометра при 20С, приведеній до маси води при 4С.

Попередньо дистильовану воду кип’ятять у невеликій склянці протягом 10-15 хв. для видалення повітря, яке в ній розчинилось.

Наповнюють нею пікнометр вище риски на шийці пікнометра за допомогою гумової груші, обладнаної трубкою з капіляром. Наповнений пікнометр закріплюють у штатив і поміщають в термо­статовану посудину з водою на 10 хв при 20С так, щоб рівень рідини в шийці пікнометра був нижчий рівня води в посудині. Не виймаючи пікнометра із склянки, доводять рівень води в шийці пік­нометра до мітки, відбираючи зайву воду за допомогою капіляра або жмутиком фільтрувального паперу. Потім пробку і шийку пік­нометра витирають фільтрувальним папером всередині і зовні.

Пікнометр виймають зі склянки, закривають пробкою і ре­тельно витирають зовні. Отриману масу води в об’ємі пікнометра при 20С (0,99823) приводять до маси при 4С. Вирішують пропорцію: зна­ходять масу води в об’ємі пікнометра (Х).

Маса води в об’ємі пікнометра при 20С _ 0,99823