Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
сем нари - 5-6-7.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
268.29 Кб
Скачать

6.4. Термінологічний словник

Бюджет сім’ї раціональний — розрахунковий бюджет, що розробляється на підставі науково обґрунтованих нормативів споживання населенням різноманітних матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, предметів культури, побуту тощо) та послуг культурно-побутового призначення.

Бюджет сім’ї споживчий мінімальний (прожитковий мінімум) — мінімально необхідний рівень споживання матеріальних благ і послуг для забезпечення нормальної життєдіяльності людини при даному рівні розвитку продуктивних сил і досягнутому рівні життя населення, може визначатися у натуральній (споживчій) вартості та грошовій формі.

Бюджет споживання оптимальний — життєві засоби, розраховані на підставі норм і нормативів споживання, що задоволь­няють раціональні потреби людей.

Вартість мінімального споживчого кошика — показник, що характеризує мінімальний рівень задоволення фізіологічних і соціальних потреб і визначає допустимий рівень бідності у суспільстві.

Життєвий рівень населення — економічна категорія, яка характеризує забезпеченість населення матеріальними, духовними благами, ступінь задоволення особистих потреб людей, що виникають на певному етапі розвитку суспільства.

Індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що становлять бюджет середнього споживача («споживчий кошик»), його прожитковий мінімум.

Індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку — ІЛР) — показник, запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що ґрунтується на таких складових: 1) тривалість життя населення; 2) рівень освіти; 3) об­сяг ВВП на душу населення.

Індекс якості життя — комбінований показник, який конкретизує показник ІЛР і характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до культурних цінностей, участь у політичному житті тощо.

Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього громадянина у конкретній країні на певний час.

Купівельні фонди населення — частина грошових доходів населення, призначена для оплати товарів, які розраховуються за допомогою балансів грошових доходів і видатків.

Межа малозабезпеченості — величина сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Прожитковий мінімум: фізіологічний — вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення лише основних фізіологічних потреб протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів; соціальний (бюджет мінімального достатку) — вартість товарів і пос­луг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнят­ного рівня життя.

Рівень життя — соціально-економічна категорія, що характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і со­ціальних потреб населення, які оцінюються системою таких кіль­­кісних і якісних показників: загальний обсяг спожитих матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, а також послуг, розмір оп­лати праці, умови праці, тривалість робочого дня і вільного часу, житлові умови, якість обслуговування населення, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Споживчий кошик — мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності.

Споживчі витрати включають у себе всі поточні витрати на товари і послуги для використання даним домашнім господарством або його окремими членами.

Харчові стандарти — встановлені державою вимоги щодо якості продуктів харчування, тобто допустимі види харчових добавок (консер­ванти, барвники тощо), нешкідливих для здоров’я людини.

Якість життя — категорія, що відбиває рівень задоволення матеріальних і культурних потреб людей: якість харчування, одягу, комфорт житла, якість освіти, охорони здоров’я, сфери обслуговування, навколишнього середовища, рекреації, задоволення потреб в об’єктивній інформації, змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці та ін.