7.4. Термінологічний словник

Державно-муніципальний сектор системи охорони здоров’я — організації охорони здоров’я державної або муніципальної форм власності, основним джерелом фінансування яких є бюджети всіх рівнів, а також кошти обов’язкового медичного страхування.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності — перерва в роботі внаслідок хвороби, травми, карантину, догляду за хворим членом сім’ї, допологової і післяпологової відпустки, характеризується числом календарних днів тимчасової непрацездатності.

Лікарняні установи — лікарні, медсанчастини і диспансери з стаціонарами та інші установи, що здійснюють медичне обслуговування госпіталізованих хворих і мають лікарняні ліжка.

Макроекономічне (державне) прогнозування — науково обґрунтоване п­ередбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки у майбутньому, альтернативних шляхів і строків досягнення бажаних цілей, наслідків державного втручання (невтручання) в економічне життя суспіль­ства.

Медична діяльність — професійна діяльність з надання медич­ної до­помоги, здійснювана в організаціях охорони здоров’я різних форм власності або самостійно медичними працівниками, які здобули вищу або середню професійну медичну освіту і мають сертифікат з одержаної спеціальності.

Медична допомога — комплекс заходів (включаючи медичні послуги, організаційно-технічні заходи, санітарно-протиепіде­мічні заходи, лікарське забезпечення тощо), спрямованих на задоволення потреб населення в підтримці і відновленні здоров’я.

Медичне страхування — страхування, об’єктом якого є страховий ри­зик, пов’язаний із витратами по наданню медичної допомоги при виник­ненні страхового випадку (захворювання, травма, отруєння або особ­ливі стани — вагітність, пологи та ін.); а також стосунки по соціальному захисту інтересів громадян при виникненні певних подій (стра­хових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі стра­хових внесків (страхових премій).

Медичні послуги — заходи або комплекс заходів, спрямованих на профілактику захворювань, їх діагностику, лікування і реабілітацію хворих, що мають закінчене значення і певну вартість.

Обов’язкове медичне страхування є складовою обов’язкового державного соціального страхування, що забезпечує всім громадянам рівні можливості в отриманні медичної допомоги за рахунок коштів страхувальників, що відраховуються на обов’язкове медичне страхування.

Органи управління охороною здоров’я — органи виконавчої влади в галузі охорони здоров’я суб’єктів держави, місцевого самоврядування, а також інші органи управління медичними службами.

Організації охорони здоров’я — підприємства, установи та організації системи охорони здоров’я незалежно від форми власності.

Охорона здоров’я населення — сукупність заходів політичного, економічного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характеру, спрямованих на збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я кожного громадянина.

Охорона здоров’я — сфера діяльності щодо забезпечення прав громадян на життя і здоров’я.

Платні медичні послуги — набір послуг у галузі охорони здоров’я, що надаються в організації охорони здоров’я державно-муніципального сектора, обов’язковою умовою якого є договір організації охорони здоров’я з пацієнтом із попередньою або подальшою їх оплатою.

Санаторно-курортні установи — спеціалізовані стаціонарні медичні установи, призначені для профілактичного і відновлювального лікування населення, заснованого на застосуванні здебільшого природних лікувальних чинників (клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей тощо).

Система охорони здоров’я — сукупність органів управління і організацій охорони здоров’я та практичної діяльності в галузі охорони здоров’я, які взаємодіють з метою профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я громадян, надання їм медичних послуг.

Чисельність лікарів — особи з вищою медичною освітою, зайняті на кінець року в лікувально-профілактичних, санітарних організаціях, установах соціального забезпечення, науково-дослідних інститутах, установах з підготовки кадрів, у апараті органів охорони здоров’я тощо.

Чисельність середнього медичного персоналу — особи з серед­ньою медичною освітою, зайняті в лікувально-профілактичних, санітарних організаціях, установах соціального забезпечення, дошкільних установах, школах, будинках дитини та ін. (фельдшери, акушери, медичні сестри тощо).

Якість медичної допомоги — сукупність властивостей, що характеризують медичні технології і результати їх застосування, відповідність медичної допомоги сучасному рівню медичної науки, стандартам якості медичної допомоги, встановлених державним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, і потребам пацієнта.