5.2 Захист від шкідливого впливу факторів виробничого середовища та трудового процесу
В даному підрозділі проводяться конкретні напрямки захисту від дії потенційних шкідливих виробничих факторів і заходи, що приводять до зменшення впливу цих факторів на працюючого.
У відповідності до СНиП 2.04.05-91 чистота повітря та необхідні нормативні оптимальні параметри мікроклімату забезпечуються на рахунок природного провітрювання, кондиціювання, опалення у холодний період року, використання для оформлення інтер’єру приміщення нешкідливих матеріалів
Згідно з СНиП ІІ – 4 – 79 вимоги до природного та штучного освітлення виробничого приміщення в світлий та темний час доби виконуються за рахунок площі вікон, яка визначалася під час проектування будівлі, регулярного очищення скла, кількості світильників, кількості та потужності ламп.
Шум виникає за рахунок роботи кондиціонерів, кулерів, системи освітлювання, перетворювачів напруги, принтерів. Для забезпечення значення нормативних параметрів шуму та вібрації, згідно вимог ГОСТ 12.1.029-80 ССБТ та ДСТУ ГОСТ 2656885:2009 застосовують екранування джерел шуму чи робочих місць, звукоізоляцію та віброізоляцію обладнання, акустичну обробку приміщень, використання матеріалів, що демпфірують (гумова прокладка під принтер). Наприклад, для захисту від шуму, який створюють кулери системних блоків, використовується звукоізолюючий кожух.
Основним джерелом рентгенівського випромінювання, в приміщенні є електронно-променеві трубки (ЕПТ) моніторів. Захист користувачів ЕОМ від ЕМВ і рентгенівського випромінювання забезпечується за допомогою екранів із спеціального затемненого скла. Крім того необхідно:
не перенавантажувати приміщення великою кількістю робочих місць із ВДТ;
не концентрувати на робочому місці велику кількість радіоелектронних приладів;
вимикати ВДТ, якщо на ньому ніхто не працює, але знаходяться поруч.
Для профілактики несприятливої дії електромагнітних випромінювань необхідно:
встановити на робочому місці відеоматеріал, який відповідає сучасним вимогам захисту від випромінювань (MRP - ІІ або ТСО-93);
захист часом: згідно ДСанПіН 3.3.2.007-98 тривалість роботи за комп’ютером не повинна перевищувати встановленого часу, обов’язкова наявність технологічних перерв;
захист відстанню: на один комп’ютер повинно приходитись не менш 6 площі приміщення; відстань між бічними стінками сусідніх комп’ютерів – 1,2-1,5 м; монітор повинен знаходитись на відстані витягнутої руки;
екранування дозволяє значно знизити інтенсивність випромінювання;
з метою попередження, ранньої діагностики і лікування порушень у стані здоров’я, зв’язаних з впливом ЕМВ, користувачі повинні проходити попередні при прийомі на роботу та періодичні медичні огляди у встановленому порядку.
У приміщеннях для запобігання утворенню статичної електрики і захисту від неї, згідно вимог ГОСТ 12.4.124-83, мають бути антистатичні покриття поверхонь, що електризуються, проводитись зволоження і іонізація повітря, а також необхідно робити функціональне заземлення екрану дисплея для стоку статичної електрики.
Рентгенівське випромінювання і статична електрика приводять до іонізації повітря, в результаті якої відбувається утворення позитивних іонів, що вважаються несприятливими для здоров’я (іони потрапляють разом з повітрям в дихальні шляхи, викликаючи ускладнення).
Отже необхідні заходи, що нормалізують рівень іонізації в виробничому приміщенні відповідно вимог ДНАОП 0.03-3.06-80 (СН 2152-80) – зволоження повітря у приміщенні;встановлення штучних іонізаторів повітря (ламп Чижевського), що створюють негативні іони; примусові вентиляції повітря паралельно площині екрану.
Для зменшення фізіологічного перенапруження робочі місця при виконанні робіт сидячі повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ.
Робота програміста на персональному комп’ютері жадає від людини підвищеної уваги й пов’язана з нервово-емоційними навантаженнями, значне місце в розробці його робочого місця займають питання ергономіки.
Правильна організація робочих місць запобігає передчасної стомлюваності користувача й сприяє збереженню здоров’я.
Організація робочого місця передбачає:
правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;
вибір ергономічно обумовленого положення робітника, виробничих меблів з урахуванням характеристик людини;
раціональне компонування устаткування на робочому місці;
облік характеру й особливостей трудової діяльності.